Левицька А.О., Порицька О.І. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ У СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ
Левицька А.О.,
Порицька О.І.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Вінниця
СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ У СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ
Основною засадою управління підприємством є особливий вид розумової діяльності, що використовує різноманітні засоби і методи впливу на процеси, пов'язані з ефективним функціонуванням підприємств. Організація управління - один із чинників розвитку економіки, через яку реалізується дія об'єктивних законів існування і роботи ринку.
Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю управління,що пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві і відокремленням управлінської праці від виконавчої.
Мета даного дослідження полягає у тому,що сучасне управління - це особлива сфера економічних відносин, що має свою логіку розвитку. Суть управлінської діяльності полягає у впливі на процес через прийняття рішень. Тема даного дослідження була аналізована і досліджена науковцями Пономаренко В.С.,Оловян О.В. та Петренко К.Г.
При дослідженні цієї теми було визначено,що підприємство створюється насамперед для задоволення суспільних потреб і отримання прибутку, тому діяльність підприємства має враховувати внутрішні стимули та зобов'язання. Водночас підприємство взаємодіє із зовнішнім середовищем і мусить виконувати перед ними зобов'язання і вимагати відповідно виконання вимог перед ним.
Кожне підприємство як України,так і інших держав є унікальним,зі своєю власною структурою організації, тому обираючи стратегію управління підприємством треба зважати на це. У системі управління організацією слід виокремити кілька взаємопов'язаних елементів:
- процес управління та засоби,що його забезпечують;
- апарат управління;
- механізм управління;
- механічне вдосконалення управління.
Управлінська діяльність,що являє собою елемент управління організацією охоплює різноманітний спектр виконуваних робіт, спрямованих на підвищення ефективності виробництва та зміцнення конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку. Як зазначив В.С.Пономаренко [1] в Україні перехід від командно-адміністративної системи господарювання до розвинутої ринкової економіки почався з рекордної за світовими масштабами інфляції, стрімкого падіння промислового та сільськогосподарського виробництва, катастрофічного зниження реальних доходів населення, суттєвих деформацій державних фінансів і дуже великого дефіциту державного бюджету. Це звісно зумовило формування певної специфічної,відмінної від іноземних стандартів структури організації управління підприємством. Але протягом років незалежності економіка України зазнала значних змін, її структура вирівнялась, а норми господарювання набагато наблизились до європейських.
Основне,що потрібно враховувати керівнику під час вибору стратегії управління - усвідомленість про слабкі і сильні сторони організації. Адже це дасть змогу враховувати позицію конкурентів і вдосконалюватись відносно неї. Розробка систем стратегічного управління підприємством повинна здійснюватися на основі цілісної концепції, яка розроблена з урахуванням останніх досягнень теорії менеджменту, новітніх інформаційних технологій та економіко-математичних методів.
Пріоритетним інструментом стратегічного управління відновленням суспільного відтворення в умовах перехідної економіки є узгодження планів фінансової державної підтримки і планів прискорення темпів капіталоутворення промислових підприємств. Їхнє сполучення можна вважати ефективним, якщо в результаті цієї взаємодії здійснюється розширене відтворення системи економічних інтересів суспільства. Для методичної підтримки цього інструмента розроблені методики, що дозволяють, з одного боку, виділити підприємства, яким є сенс допомагати, а з другого - вибрати найбільш ефективне сполучення податкових пільг і кредитів у залежності від конкретного стану фінансових ресурсів підприємства і держави[1].
Створення цілісної ефективної системи управління підприємством може бути забезпечене за умови взаємодії всіх функцій управління (планування, організації тощо), які мають доповнювати одна одну при правильному поєднанні централізованих і демократичних засад в управлінні.
Висновки. Проведений аналіз даної проблеми підтверджує тезу - кожна управлінська стратегія має бути унікальною.
Для ефективного управління підприємством доцільно враховувати, що здатність до самозбереження, адаптації до зовнішніх змін дозволяє
здійснювати його діяльність довгі роки, не боячись «морального зношуван-
ня», втрати працездатності й банкрутства. Кожному підприємству необхідно
постійно модернізуватися до вимог ринку не тільки за допомогою виробництва конкурентоспроможних товарів, але й шляхом удосконалення управління.
Література:
1. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством: дис. ... доктора економ. наук : 08.06.02 /Володимир Степанович Пономаренко//[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/institutions/uni/ponomarenko.pdf
2. Оловян О. В. Особливості управління малим підприємством / О. В. Оловян, К.Г.Петренко. -АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №6(96), 2009.-С.131-135.
