Лігоцька М., Федоренко О., Римарева Л.М. РОЗВИТОК ЦІЛЬОВИХ МІЖНАРОДНИХ ПРОЕКТІВ В РЕГІОНІ
Лігоцька Марина,
Федоренко Олена,
ВТЕІ КНТЕУ
науковий керівник Римарева Л. М.
4 курс, Міжнародна економіка
РОЗВИТОК ЦІЛЬОВИХ МІЖНАРОДНИХ ПРОЕКТІВ В РЕГІОНІ
Проблеми ефективного планування розвитку регіону завжди були актуальними. Це підтверджується низкою робіт таких авторів як Бушуєв С., Морозов В., Шевченко Т., Мазур Н.,. Шапіро В., Решке У., Шелле X.,Кобиляцький Л., Кліффорд Ф. та інші. Практика планування цільових проектів показала також потребу у поєднанні відомих методик цільового планування, а також активного використання методів проектного менеджменту та врахування особливостей міжнародної практики управління. Актуальність тематики підтверджується також планами заходів щодо реалізації державної стратегії регіонального розвитку [1].
Відомо, що використання програмно-цільового методу на регіональному рівні передбачає отримання більш високого рівня конкретності та кількісної визначеності програмних цілей, ніж на державному. Одночасно цей метод припускає постановку цільових орієнтирів у якісному вираженні без числового визначення, але достатньо чітких. Факторами, які визначають необхідність програмної розробки проблеми на регіональному рівні, є стратегічна значимість проблеми для соціально-економічного розвитку регіону, неможливість вирішення проблеми без концентрації різних видів ресурсів і цільової підтримки місцевих органів державної влади, необхідність координації міжгалузевих зв'язків для вирішення проблеми .
Мета статті - представлення методики планування цільових проектів міжнародного співробітництва в регіоні.
Просторова організація - це комплекс заходів структурно-функціональної організації та адміністративно-територіального впорядкування просторової системи, спрямованих на забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого її розвитку . Якщо говорити про особливості міжнародних цільових проектів, то всі вони повинні бути направлені не тільки на досягнення основних цілей конкретного проекту, а і на удосконалення просторової організації, тобто розвитку виробництва, сфери послуг, територій тощо.
Розробка концепції проекту полягає у формуванні інвестиційного задуму (ідеї) проекту та дослідженні інвестиційних можливостей та впровадження інновацій [2, c. 138].
Після появи ідей, які відповідають цілям проекту, необхідно провести їх попередню експертизу та виключити з подальшого розгляду ті, що наперед не влаштовують замовника (недостатній попит на продукцію, відсутність реальних переваг перед аналогічними видами продукції, занадто висока вартість проекту, надмірний ризик, висока вартість сировини та інші) і обов'язково ті, що будуть негативно впливати на розвиток регіону - виснажувати його економіку, негативно впливати на екологію тощо.
Потім розробляються цілі та завдання проекту, які повинні бути чітко сформульовані.
Після цього необхідно визначити основні характеристики проекту:
- наявність альтернативних рішень;
- попит на продукцію проекту;
- тривалість проекту - в том числі його інвестиційної фази;
- визначення рівня цін на продукцію;
- перспектива експорту продукції;
- складність проекту;
- інвестиційний клімат у районі реалізації проекту;
- співвідношення витрат і результатів проекту;
- соціальна значимість проекту.
На основі цих показників проводиться попередній аналіз здійснення проекту.
Технологія управління ризиками міжнародного проекту, яка є основою будь-якої моделі управління ризиком включає такі елементи, які виконуються послідовно:
- встановлення ризиків (виявлення джерел та типів ризиків);
- оцінка (вимірювання) ризиків, аналіз факторів та умов, які впливають на імовірність ризиків, розміри втрат, а також припустимі (нормативні) рівні ризиків;
- вибір засобів та визначення методів зменшення ризиків;
- диверсифікацію ризиків;
- ситуаційний контроль ризиків, порівняння з припустимим рівнем ризиків, проведення заходів по коректуванню ризиків з урахуванням ситуації, що складається;
- ліквідація негативних наслідків прояви ризиків;
- ризики негативного розвитку територіальних комплексів регіону.
Для оцінки мотивації міжнародних проектів необхідно розглянути можливості інвесторів, регіональних партнерів, позитивний вплив на ринок праці, розвиток території, тощо. . З цією метою розроблені макропитання, на які повинен дати відповідь проектний менеджер:
- які стратегічні цілі проекту?
- чи адекватні фінансові ресурси?
- який рівень досвіду інвестора?
- чи відповідає рівень ризику в проекті?
- що зміниться в регіоні після впровадження проекту?
Головна проблема управління міжнародними проектами полягає в тому, що оточення проекту даної країни може відрізнятися від оточення країни, в якій реалізується проект. Незважаючи на те, що між внутрішніми та міжнародними проектами є схожість, управлінська діяльність в різних країнах має відмінності. До таких факторів можна віднести правовий, географічний (територіальний),економічний, інфраструктурний та культурний.
Наукова новизна досліджень може бути представлена в запропонованій методиці планування міжнародних цільових проекті може бути представлена таким чином:
•1. Розробка ідей та зальних програм розвитку міжнародних проектів.
•2. Аналіз пропозицій інвесторів та регіональних підприємств.
•3. Формування моделі міжнародного проекту.
•4. Аналіз основних показників проектів.
•5. Аналіз соціальної складової проекту (вплив на розвиток регіону).
•6. Оцінка ризиків проекту.
•7. Оцінка міжнародних відмінностей
Таким чином, можна зробити висновок, що запропонована методика планування цільових проектів може бути запроваджена в регіоні для формування портфелю інвестиційних проектів, що мають соціальне значення для регіону, а також для ефективної реалізації запропонованих проектів.
Також, з метою збільшення зовнішньоекономічного обороту, сприяння нарощуванню обсягів експорту українських товарів та послуг до інших держав необхідно:
•1. Удосконалити механізми митних процедур та оподаткування при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також транзитних перевезень через територію України;
•2. Запровадити системи підтримки високотехнологічного експорту шляхом сприяння просуванню української продукції на зовнішні ринки, зокрема, створення в Україні неурядової організації по просуванню та підтримці експорту, яка б визначала пріоритетні галузі розвитку експорту, здійснювала організаційні заходи щодо експорту високотехнологічних, наукоємних, конкурентоспроможних товарів, маркетингову політику, розробку механізму фінансування та стимулювання експорту, створення торгових представництв підприємств - експортерів, сервісних центрів, консигнаційних складів тощо;
•3. Створити відповідну інфраструктуру щодо обміну туристичними послугами;
•4. Для покращення інвестиційного іміджу України на світовому ринку, впровадити роботу по розповсюдженню інформації щодо проведення спеціалізованих міжнародних виставкових заходів серед підприємств, установ та організацій які займаються зовнішньоекономічною діяльністю.
•5. Винайти можливості профінансувати проекти розвитку транскордонного співробітництва в 2011 році, яким планувалось надати державну фінансову підтримку ще з 2008 року.
•6. Одним з відомих центрів туристичних та медичних послуг у Вінницькій області є м. Хмількник. Сприяти впровадженню проектів розвитку міста-курорту.
Таким чином, діяльність Вінницької обласної адміністрації та розвиток міжнародних проектів говорить про те, що у Вінницькій області створені сприятливі умови щодо розвитку території за допомогою впровадження цільових регіональних проектів.
За результатами роботи сформовані такі рекомендації:
•1. Програми розвитку міжнародної діяльності в регіоні доцільно представити у вигляді цільових проектів.
•2. Впровадити навчання методиці управління проектами для державних службовців, що плануються для керівництва регіональних проектів.
Література:
1.Про затвердження плану заходів на 2011 рік щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року: [Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1794-р вiд 08 вересня 2010р.]. - Урядовий кур'єр. - 2010. - 17 вересня
2.Вахович, І. М. Концептуальні засади інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку регіону / І. М. Вахович, Г. Л. Денисюк // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №1. - С.138-144.
