XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English

Лиховчук В.М. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЗГІДНО З НАЦІОНАЛЬНИМИ СТАНДАРТАМИ

Рубрика: Соціум. Наука. Культурa, Економіка

Лиховчук Віталіна Михайлівна

Донецький національний університет

Кафедра «Облік, аналіз і аудит», магістр

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЗГІДНО З НАЦІОНАЛЬНИМИ СТАНДАРТАМИ

Актуальність проблеми. Фінансові інвестиції є основою розвитку будь-якого підприємства. Від ефективного управління інвестиціями залежить розквіт чи занепад суб'єкта господарювання, досягнення ним високого конкурентного становища на ринку. В умовах розвитку форм і видів фінансових інвестицій особливого значення набувають питання їх обліку.

Фінансові інвестиції є основою розвитку будь-якого підприємства. Від ефективного управління інвестиціями залежить розквіт чи занепад суб'єкта господарювання, досягнення ним високого конкурентного становища на ринку. В умовах розвитку форм і видів фінансових інвестицій особливого значення набувають питання їх обліку.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління та бухгалтерського обліку фінансових інвестицій отримали певне висвітлення в працях як вітчизняних учених, серед яких доречно відзначити розробки І.О. Бланка, С.Ф. Голова, А.А. Пересади, Ф.Ф. Бутинця, В.І. Єфіменко, так і зарубіжних науковців Р. Адамса, А.Д. Шеремета, В.В. Бочарова. Проте, багато питань з удосконалення методики обліку фінансових інвестицій потребують більш глибокого вивчення.

Метою дослідження є розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку фінансових інвестицій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні шляхи вирішення проблемних питань фінансових інвестицій за результатами проведеного дослідження, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Проблемні аспекти обліку фінансових інвестицій та напрями їх вирішення

Проблемне питання Причини Шляхи вирішення

Відсутність альтернативного підходу, який би дозволяв пов'язаним особам самостійно обирати той чи інший спосіб відображення в обліку фінансових інвестицій. У практичній діяльності можуть виникати обставини, за яких використання методу участі в капіталі на практиці не доцільно. Наприклад, зниження прибутковості, зменшення власного капіталу інвестора Альтернативним методом участі в капіталі може бути метод оцінки здійснених фінансових інвестицій за їх собівартістю. Відповідно до цього методу здійснювалась оцінка фінансових інвестицій в Україну до переходу на національні стандарти.

За змістом методу участі в капіталі, балансова вартість інвестицій може збільшуватися (зменшуватися) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі зазначених об'єктів інвестування з включенням їх до відповідних статей власного капіталу інвестора. Конкретно не визначено, якими факторами обумовлені зміни емісійного доходу та іншого додаткового капіталу об'єкта інвестування. Можливі зміни величини іншого додаткового капіталу встановлені МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії», можуть виникати при переоцінці основних засобів та інвестицій, від різниці у валютних курсах, коригування різниці, яка виникає при об'єднанні підприємств.

Віднесення інших змін в капіталі інвестованого підприємства відповідно слід відносити на відповідні статті власного капіталу інвестора. У П(С)БО 12 зазначається, що лише у разі, якщо сума зменшення такої частки капіталу більше суми відповідної статті власного капіталу інвестора, то на різницю зменшується нерозподілений прибуток (або збільшуються непокриті збитки).

В П(С)БО 16 «Витрати», де представлений спеціальний розрахунок втрат від участі в капіталі з віднесенням їх на збитки підприємства-інвестора, частка цих витрат визначається виходячи із загальної суми збитків дочірнього підприємства без урахування інших змін у його капіталі. Не врегульовані ці питання і в Інструкції про застосування Плану рахунків при визначенні сутності та сфери використання рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі» та 96 «Втрати від участі в капіталі». На зазначених рахунках слід враховувати лише доходи (витрати), які виникли в дочірньому підприємстві в звітному періоді в результаті звичайної діяльності і пов'язані з його основною операційною діяльністю. Суми дооцінки, уцінки необоротних активів, іншого збільшення (зменшення) власного капіталу не повинні враховуватися на рахунках доходів і витрат материнської компанії, а прямо відноситися на відповідні статті її власного капіталу.

Якщо інвестор придбав активи у дочірнього підприємства, то сума прибутку (збитку) об'єкта інвестування від цієї операції, яка припадає на частку інвестора, відображається лише після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних нематеріальних активів. Дочірнє підприємство може не тільки продавати «материнські» активи третім особам. Воно може ці активи використовувати як сировину, комплектуючі для виробництва будь-яких виробів, витратити на ремонт або виготовлення власних основних засобів та ін. Таким чином, прибуток «висить» у складі доходів майбутніх періодів до певного часу.

Постає питання, коли виникає цей «певний» момент?
Розділити всі активи об'єкта інвестування, призначені для продажу, на 3 групи:

1) активи (зокрема, сировина, матеріали), які в кінцевому результаті продають третім особам, незалежно від ступеня їх переробки чи способу продажу;

2) активи, вартість яких включається у вартість необоротних активів і підлягає амортизації;

3) активи, вартість яких списується на витрати поточного періоду (у т.ч. крадіжки, псування).

Облік фінансових інвестицій у непов'язані сторони Національні особливості інвестування вимагають альтернативних підходів до оцінки і обліку інвестицій у непов'язані сторони. Пропонується застосовувати метод оцінки за правилом нижчої ціни з відображенням в обліку на контрарних рахунках резерву під знецінення довгострокових та втрат від знецінення поточних фінансових інвестицій і резервів на зменшення вартості фінансових інвестицій. Запровадження даного методу дозволить уникнути збитків, які ще не понесені.

Висновки. Отже, основними напрямками удосконалення вітчизняної практики обліку фінансовий інвестицій є: удосконалення обліку внутрішньогрупових операцій пов'язаних сторін, фінансових інвестицій спільних підриємств та пов'язаних сторін за методом участі в капіталі. Зазначені рекомендації будуть сприяти систематизації та впорядкуванню методики обліку та оцінки фінансових інвестицій.

Література:

•1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi bin/laws/main.cgi?nreg=z0284-00.

e-mail: Vita_Linka@mail.ru

Залиште коментар!

Имя (обязательно)

E-mail (не для публикации) (обязательно)

Сайт

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>

введите этот код:

Уведомите меня о новых комментариях через эл.почту

Проблемне питання	Причини	Шляхи вирішення
Відсутність альтернативного підходу, який би дозволяв пов'язаним особам самостійно обирати той чи інший спосіб відображення в обліку фінансових інвестицій.	У практичній діяльності можуть виникати обставини, за яких використання методу участі в капіталі на практиці не доцільно. Наприклад, зниження прибутковості, зменшення власного капіталу інвестора	Альтернативним методом участі в капіталі може бути метод оцінки здійснених фінансових інвестицій за їх собівартістю. Відповідно до цього методу здійснювалась оцінка фінансових інвестицій в Україну до переходу на національні стандарти.
За змістом методу участі в капіталі, балансова вартість інвестицій може збільшуватися (зменшуватися) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі зазначених об'єктів інвестування з включенням їх до відповідних статей власного капіталу інвестора.	Конкретно не визначено, якими факторами обумовлені зміни емісійного доходу та іншого додаткового капіталу об'єкта інвестування.	Можливі зміни величини іншого додаткового капіталу встановлені МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії», можуть виникати при переоцінці основних засобів та інвестицій, від різниці у валютних курсах, коригування різниці, яка виникає при об'єднанні підприємств.
Віднесення інших змін в капіталі інвестованого підприємства відповідно слід відносити на відповідні статті власного капіталу інвестора. У П(С)БО 12 зазначається, що лише у разі, якщо сума зменшення такої частки капіталу більше суми відповідної статті власного капіталу інвестора, то на різницю зменшується нерозподілений прибуток (або збільшуються непокриті збитки).	В П(С)БО 16 «Витрати», де представлений спеціальний розрахунок втрат від участі в капіталі з віднесенням їх на збитки підприємства-інвестора, частка цих витрат визначається виходячи із загальної суми збитків дочірнього підприємства без урахування інших змін у його капіталі. Не врегульовані ці питання і в Інструкції про застосування Плану рахунків при визначенні сутності та сфери використання рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі» та 96 «Втрати від участі в капіталі».	На зазначених рахунках слід враховувати лише доходи (витрати), які виникли в дочірньому підприємстві в звітному періоді в результаті звичайної діяльності і пов'язані з його основною операційною діяльністю. Суми дооцінки, уцінки необоротних активів, іншого збільшення (зменшення) власного капіталу не повинні враховуватися на рахунках доходів і витрат материнської компанії, а прямо відноситися на відповідні статті її власного капіталу.
Якщо інвестор придбав активи у дочірнього підприємства, то сума прибутку (збитку) об'єкта інвестування від цієї операції, яка припадає на частку інвестора, відображається лише після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних нематеріальних активів.	Дочірнє підприємство може не тільки продавати «материнські» активи третім особам. Воно може ці активи використовувати як сировину, комплектуючі для виробництва будь-яких виробів, витратити на ремонт або виготовлення власних основних засобів та ін. Таким чином, прибуток «висить» у складі доходів майбутніх періодів до певного часу. Постає питання, коли виникає цей «певний» момент?	Розділити всі активи об'єкта інвестування, призначені для продажу, на 3 групи: 1) активи (зокрема, сировина, матеріали), які в кінцевому результаті продають третім особам, незалежно від ступеня їх переробки чи способу продажу; 2) активи, вартість яких включається у вартість необоротних активів і підлягає амортизації; 3) активи, вартість яких списується на витрати поточного періоду (у т.ч. крадіжки, псування).
Облік фінансових інвестицій у непов'язані сторони	Національні особливості інвестування вимагають альтернативних підходів до оцінки і обліку інвестицій у непов'язані сторони.	Пропонується застосовувати метод оцінки за правилом нижчої ціни з відображенням в обліку на контрарних рахунках резерву під знецінення довгострокових та втрат від знецінення поточних фінансових інвестицій і резервів на зменшення вартості фінансових інвестицій. Запровадження даного методу дозволить уникнути збитків, які ще не понесені.