XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лісов О.С., к.і.н. Гончаренко А.В. ВІДНОВЛЕННЯ АВТОРИТЕТУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ (1856-1870 РР.)

Лісов Олександр Сергійович,

к.і.н. Гончаренко Анатолій Володимирович.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

  ВІДНОВЛЕННЯ АВТОРИТЕТУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ (1856-1870 РР.)

  Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. зруйнувала континентальний союз Росії, Прусії та Австрії. Прусія, на той час, не відігравала важливої ролі у міжнародній політиці, а на Австрію не можна було надіятися при вирішенні зовнішньополітичних проблем. У таких складних умовах до керівництва МЗС Російської імперії, на зміну канцлера К.В. Несельроде, прийшов досвідчений дипломат О.М. Горчаков (28 квітня 1956 р.), який почав активно шукати підтримки поміж європейських держав.

Нового стимулу отримала політика Російської імперії по підтримці православної церкви та християнських народів на Балканах. Покращенню позицій Росії у цьому напрямі сприяв проголошений 18 лютого 1856 р. хатт-і хумаюн, який був нав'язаний Великобританією та Францією Османській імперії. Цей документ підтверджував зобов'язання Гюльханейського акту    1839 р. про захист особистості, власності та честі підданих султана не звертаючи увагу на їх етно-релігійну приналежність.

Деякі дослідники вважають, що прийняття цього акту позбавило російську делегацію можливості виступити на Паризькій мирній конференції 1856 р. з програмою автономізації балканських народів, оскільки сам султан «зверху» провів усі необхідні реформи.

Але, неможна не погодитися з тим фактом, що Санкт-Петербургу вдалося активізувати свою політику на Балканах та Сході, враховуючи порушення турецькою владою цього фірману, оскільки його положення суперечили Корану.

Прийняття цього акту призвело до активізації боротьби балканських народів за незалежність, які вбачали в Російській імперії захисницю своїх інтересів. За участю російської дипломатії Сербія, Чорногорія та Греція підписали договори про спільну боротьбу проти Оттоманської держави (Балканський союз).

Незважаючи на британо-французький союз можна стверджувати про певні успіхи та зближення у зовнішній політиці між Французькою та Російською імперіями. У вересні 1857 р. відбулася зустріч Наполеона ІІІ та Олександра ІІ у Штутгарді, під час якої монархи домовилися не брати участь у ворожих коаліціях та спільно діяти у питаннях пов'язаних з Османською імперією. 19 лютого (3 березня) 1959 р. у Парижі було підписано секретний договір згідно з яким Росія зобов'язувалася зберігати нейтралітет щодо Франції у її конфлікті з Австрією, сторони також збиралися досягнути згоди щодо змін існуючих договорів при підписанні миру. Останній пункт домовленості не зобов'язував Францію підтримати Росію у її бажанні відмінити пункт Паризького договору 186 р. про нейтралізацію Чорного моря. Але для російської дипломатії така позиція Паризького кабінету виглядала більш привабливішою ніж вороже налаштована позиція Форін оффісу.

В результаті франко-російських домовленостей було розроблено загальну зовнішньополітичну лінію щодо урегулювання проблем Дунайських князівств, та ситуації у Чорногорії та Сербії.

Перед російськими послами також було поставлено завдання лавіювати на протиріччях між західними державами у Східному питанні.

Наприкінці франко-прусської війни, скориставшись зміною міжнародної ситуації в Європі, О.М. Горчаков та Олександр ІІ прийняли рішення звільнитися від одного з головних обмежень Паризького миру 1856 р. 31 жовтня 1970 р. О.М. Горчаков циркулярною нотою, в ультимативній формі, сповістив держави, що Російська імперія звільняє себе від умов Паризького трактату 1856 р., щодо нейтралізації Чорного моря, посилаючись на те, що ці умови неодноразово порушувалися європейськими країнами.

Таким чином, протягом 1856-1870 рр. унаслідок приходу до влади нового керівництва імперської зовнішньої політики та зміни міжнародної ситуації в Європі Росії вдалося домогтись ліквідації одного з основних обмежень Паризького трактату 1856 р. щодо нейтралізації Чорного моря.

 

Література:

•1.     Виноградов В.И. Британский лев на Босфоре. - М.: Наука, 1991. - 160 с.

•2.     История внешней политики России. Вторая половина XIX века (от Парижского мира 1856 г. до русско-французского союза) / Отв. ред. В.М. Хевролина. - М.: Международные отношения, 1999. - 384 с.

•3.     Широкоград А.Б. Россия-Англия: неизвестная война, 1857-1907. - М.: АСТ, 2003. - 512 с.

E-mail: lisovalexandr@rambler.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>