XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лісова Н.В. МАРКЕТИНГ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

викладач коледжу  Лісова Наталія Вікторівна

Донбаський державний технічний університет

МАРКЕТИНГ  ОСВІТНІХ  ПОСЛУГ

Недостатньо  заявити, що ми  -  найкращі.  

Це  треба довести.

У сучасних умовах гарантією процвітання суспільства є його інтелектуальний потенціал, який, у свою чергу, не може розвиватися без створення сприятливих умов. Однією з таких умов є розвиток системи маркетингу освітніх послуг. Першого вересня кожного року до аудиторій  вищих навчальних закладів, технікумів, коледжів  приходять сотні тисяч студентів. Якщо раніше ринкові відносини  практично не мали відношення до них, сьогодні ж значна частина  освітніх послуг  тісно пов'язана з ринком через те, що більшість навчальних закладів функціонують на платній основі.  Особливістю   нашої держави є те, що протягом тривалого часу у свідомість громадян упроваджувалася  ідея  «права на безкоштовну освіту». І треба зазначити, що ця ідея достатньо міцно оволоділа масами.  Але прийшов ринок з його жорсткими законами.  Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив той факт, що система освіти з безкоштовної привілеї, оплачуваної державою, перетворилася на товар, а точніше послугу нематеріального характеру. За досить короткий проміжок часу в Україні створився  конкурентний  ринок освітніх послуг, пропозиція яких за останні 10-12 років зробила колосальний стрибок. У багатьох випадках пропозиція навіть перевищує попит.

Отже, освіта - принципово нова, пошукова та перспективна сфера маркетингу. Предмет маркетингу  в освіті - це філософія, стратегія і тактика відносин  і  взаємодій  споживачів та виробників освітніх послуг та продуктів в умовах ринку. Цільовий результат маркетингової діяльності  - забезпечення рентабельності шляхом найбільш ефективного задоволення потреб:  особистості  -  в освіті; навчального закладу  -  у розвитку та підвищенні  добробуту  викладачів, співробітників; фірм, організацій - у зростанні кадрового потенціалу; суспільства - у розширеному  відтворенні інтелектуального потенціалу. З погляду економічної науки, зокрема пов'язаної з маркетингом, освітня послуга має  всі ознаки товару. Справді, купуючи якусь річ, її можна роздивитися, технічний пристрій - перевірити в роботі. В  освітньому бізнесі все  інакше: тільки віра людини в те, що вона має необхідні знання, і віра роботодавця у компетентність фахівця з дипломом можуть бути критерієм того, що гроші на освіту витрачені не марно [4].  

Учасниками ринкових маркетингових відносин є освітні заклади, споживачі (окремі особи, організації  та підприємства), посередники (служби зайнятості,  біржі праці), держава. Особливу роль серед суб'єктів маркетингу відіграє  особистість  учня, студента, слухача. Це не  просто матеріальний носій  освітніх послуг, не тільки  той, хто  користується ними  в процесі роботи, але і єдиний кінцевий споживач. Особливість полягає в тому, що  він використовує отримані знання не тільки для створення  певних  благ та  отримання матеріальної винагороди, але й для себе - для задоволення власних  потреб у пізнанні. Саме він обирає  майбутню спеціальність, місце навчання  форму оплати та інше. Однак  цей головний суб'єкт  ринкових відносин в системі освіти є самим  незахищеним, слабо  поінформованим    новачком  у системі маркетингу освітніх послуг. Іншим суб'єктом  маркетингу освітніх послуг є фірма, або  підприємство, які є проміжними споживачами і саме  вони  формують  попит освітніх послуг і пред'являють його на ринку.  Наступним суб'єктом  маркетингу освітніх послуг є освітні заклади, які формують товарну пропозицію освітніх послуг: університети, академії, інститути, коледжі.  Посередницькі  структури  (біржі праці, служби зайнятості,  освітні фонди, асоціації освітніх  установ) сприяють  просуненню  освітніх послуг на ринку, і маркетинг  для них є  життєво важливою діяльністю. До їх функцій можна віднести: накопичення, обробку, аналіз та продаж інформації про ринок освітніх послуг, консалтингові послуги іншим суб'єктам маркетингу; рекламну  діяльність, юридичну підтримку; формування каналу  збуту, сприяння  в укладанні угод. І, нарешті,  ще одним суб'єктом  маркетингу освітніх послуг  є держава та її органи управління. Функції держави досить специфічні і  можуть бути виконані  іншими суб'єктами  маркетингу. До них можна віднести: створення і підтримку іміджу освіти як  серед населення, так і роботодавців;  фінансування  державних освітніх установ; правовий захист  суб'єктів маркетингу  освітніх  послуг; надання вищим навчальним закладам податкових пільг; встановлення переліку професій та спеціальностей.

В маркетингу освіти є два основні правила: на освіті заробляють усі: і той, хто навчає, і той, хто вчиться; ціна фахівця залежить від його вміння себе продати. Освіта, а відповідно й отримані знання, нині є однією з найбільш швидкозростаючих і перспективних сфер економіки. В динамічно розвинутих країнах темпи їхнього щорічного зростання сягають 10-15 % [1]. У світі розрізняють два маркетингових підходи до освіти: 1) так званий німецький,  коли  студента  намагаються  «напакувати»  знанням  «усіх  тих багатств,  які   виробило  людство»  (в межах  конкретного  фаху); 2) американський, за  яким, студента  «розвивають углиб», уникаючи «надлишкових знань», при цьому напрямок поглиблення обирає сам студент через систему факультативів [1].   

Своїх майбутніх випускників вищий навчальний заклад повинен продавати безпосереднім роботодавцям: державі, підприємствам, установам, тощо через систему інвестування ними потрібних їм фахівців на основі економічної угоди гроші - товар. При чому роботодавець повинен фінансувати не навчання персонально якогось студента (що буде угодою між ними), а взагалі певну кількість спеціалістів. Така система функціонувала за радянських часів, коли всі випускники вищих і середніх спеціальних навчальних закладів отримували робочі місця (розподілялися) після його закінчення. Роботодавці вступали з вищим навчальним закладом у відносини купівлі - продажу через посередництво міністерств. Кожному закладу гарантувалося фінансування з державного бюджету, сформованого за рахунок виробничої діяльності господарських структур. У цьому випадку угода укладалася між навчальним закладом і державою.  Але  якщо взяти до уваги новітній підхід до товару як до комплексу корисних речей,  які отримує споживач від користування будь-яким  товаром  (наприклад, споживач купує не холодильник, а користь від нього в збереженні продуктів; не обігрівач, а тепло свого помешкання; не пральну машину, а переваги від її використання, в тому числі економію часу),  то продуктом будь якого, в тому числі й вищого, навчального закладу будуть знання і вміння користуватися ними, набуті індивідом для задоволення своїх соціальних і професійно орієнтованих амбітних потреб. Якщо вищий навчальний заклад виходить на ринок з результатами своєї освітньої діяльності (послуг, програм, курсів тощо), опосередкованими в знаннях, вміннях і навичках випускників, підтверджених дипломом, то він пропонує обом своїм ринкам один і той же товар. Такий підхід добре вписується у схему класичного виробництва: сировина - індивід; засоби виробництва - освітні програми і послуги, забезпечені фінансово-матеріальними і інтелектуальними ресурсами; товар - знання та вміння і навички користування ними; сервісні послуги - культурно-побутове обслуговування (гуртожиток, їдальня, спортзал, клуб тощо) і цілком дозволяє використовувати до освіти всі технології і методи класичного маркетингу. Визначивши своїм товаром професійно спрямовані знання та вміння і навички користування ними, вищий навчальний заклад розробляє під нього освітні програми і визначає коло (асортимент) освітніх послуг, з чим і виходить на ринок абітурієнтів і роботодавців. Сама освітня послуга чи програма мало здатна зацікавити потенційних інвесторів, у той час, як рівень гарантованих знань, вмінь і навичок, підкріплений іміджем попередніх випускників і задоволенням роботодавців, дозволять закладу фінансово забезпечити високий рівень своєї діяльності [3]. Сьогодні багато  навчальних закладів відчувають коливання попиту на свої послуги через зниження платоспроможності населення, невідповідності асортименту освітніх послуг потребам, ускладнення кон'юнктури  ринку освітніх послуг. Тому перед ними стоїть  одвічне питання ринку: «Що робити?» Тут  необхідно зазначити,  що цілісної теорії маркетингу для сфери освіти в умовах економіки, що трансформується, не існує. Можна розпочати роботу з активної рекламної кампанії. Але треба врахувати: які аргументи краще використовувати, які рекламні засоби  вибрати, як  фінансувати цю кампанію, як визначити її ефективність?  Далі необхідно знайти нові сегменти ринку,  залучити посередників  для  просування  наших пропозицій на ринку освітніх послуг. При цьому треба врахувати, чи зможемо ми  задовольнити  малознайомі  нам потреби нових контингентів, яким є  попит  на наші послуги, чи зможуть  вибрані нами  посередники ефективно  представити  наші інтереси і наші можливості? Можна також спробувати наблизити послуги навчального закладу до споживача - створити філії, розширити заочне навчання, організувати екстернатне   та дистанційне навчання, але  слід врахувати, що, наприклад створення  філій  може різко знизити конкурси в базовому університеті [2].

 Практика господарської діяльності в умовах ринку свідчить, що однією з головних складових конкурентного успіху підприємств є ефективна робота маркетингових підрозділів, які орієнтують виробничо-збутову діяльність на задоволення потреб і запитів споживачів більш ефективним, ніж конкуренти, способом, забезпечують встановлення й підтримання взаємовигідних контактів з економічними контрагентами [3].

Вирішення названих проблем дозволить перевести стихійний розвиток окремих навчальних закладів у науково керований, підвищить їх конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг і тим самим на високому якісному рівні реалізує завдання державної політики щодо задоволення освітніх потреб громадян України.

Література:

1. Савельєв Є.В. Новітній маркетинг. -   К. : Знання,  2008. - 420 с.

2. Алексунин В.А. Маркетинг в отраслях и сферах деятельности. - М., 2001 - 612 с.

3. Ілляшенко С.М. Маркетинг для магістрантів - Суми: Університетська книга, 2008. - 927 с.

4. Гірченко Т.Д. Дубовик О.В. Маркетинг. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 254 с.

e-mail: vika.lisovaya@yandex.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>