XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Літвінова О.В. ДОКАЗОВЕ ЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ВИКОНАНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Літвінова О.В.

Викладач кафедри криміналістичної техніки

Навчально-наукового інституту підготовки слідчих та криміналістів

Київського національного університету внутрішніх справ

  ДОКАЗОВЕ ЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ВИКОНАНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Застосування комп'ютерних технологій не тільки викликало корінні зміни в техніці її фіксації, але і призвело до появи нових типів документів на нетрадиційних матеріальних носіях.

Правові основи їх використання широко обговорюються, в науковій літературі на протязі останніх трьох десятиліть [8, c.36-40; 7, c.25-27; 4, c.18-21; 3].

Вичерпний перелік, в законі, доказів і їх джерел, об'єктивно перешкоджає оперативному використанню новацій науки і техніки, які пройшли наукове випробування і істотно розширюють можливості встановлення істини при розслідуванні злочинів. Вирішення питання про допустимість використання результатів їх застосування передбачає внесення у закон деяких змін, які стосуються вимог, яким повинні відповідати результати фіксації інформації для того щоб визнати її джерелом доказів.

В 1993 році, якщо для записи комп'ютерної інформації використовувалися переважно магнітні носії, К.І.Бєляков пропонував ввести в КПК України як джерело доказів «документи на магнітних дисках» або «комп'ютерні документи на магнітних носіях»[2]. Який спосіб фіксації і тип носія буде використовуватися завтра, передбачити неможливо.

Доцільним було б введення в закон загальної указівки на можливість використання, як доказу, результатів застосування технічних засобів, в тому числі і комп'ютерних технологій, з детальною регламентацією вимог, яким вони повинні відповідати. Як справедливо відзначають В.К.Лисиченко та З.Т.Гулкевич: «Представляється, що питання про правовий режим застосування методів і технічних засобів може бути вирішений більш простим способом, який зводиться до уточнення чи конкретизації окремих норм КПК, які регламентують повноваження слідчого, порядок проведення окремих видів слідчих дій і складання протоколів»[6, c.15-17]. Бєлкин А.Р. зазначає: «допустимість доказу означає його законність, правомірність його використання для встановлення істини. Вона визначається, по-перше, допустимістю того джерела, в якому доказ міститься»[1].

Тим часом матеріали, які являються результатами застосування науково-технічних засобів в ході слідчих дій, як джерело доказів не згадуються.

Продуманою та обґрунтованою є точка зору Тертишника В.М. і Слинько С.В.: «Фотозображення, звукозапис, кінематографічні матеріали, відеозапис і інші результати застосування науково-технічних засобів в процесі виявлення, розкриття та розслідування злочинів потрібно відносити до самостійного виду доказів, які потрібно було б називати «фактичні результати технічного документування»[9].

Дотримуючись такої точки зору, Бірюков В.В. вважає, що «насамперед виникла необхідність внесення змін в зміст другої частини ст.65 КПК України. Вона повинна визначати результати застосування науково-технічних засобів в ходе слідчих дій як джерело доказів».

Дана точка зору э обґрунтованою, доречною та тягне за собою необхідність законодавчого підтвердження шляхом внесення змін в зміст другої части ст.65 КПК України щоби відповідати сучасним вимогам слідчої практики в части застосування науково-технічних засобів, в процесі доведення.

Аспекти застосування і кінцева форма документів, виготовлених із використанням комп'ютерних технологій, різні. Значить, різним буде і порядок їх оформлення для надання статусу документа-доказу.

Серед джерел інформації, сконцентрованих в матеріалах кримінальної справи, як і раніше домінують письмові документи чи фотознімки, зафіксовані на папері. Електронні документи частіше всього є проміжною ланкою. Комп'ютер виконує функції пишучої машинки, фотолабораторії. Підготувавши документ в електронній формі суб'єкт правоохоронної діяльності насамперед надає йому офіційний статус, оцінює його з точки зору вірогідності і об'єктивності закріпленої інформації і тільки після цього забезпечує відповідними реквізитами. Тверда копія електронного документа на паперовому носії завіряється традиційним способом - підписом та відбитком печатки. Такий документ нічим не відрізняється від других письмових документів.

Як і звичайні фотознімки, зображення, отримані із використанням комп'ютерних технологій, являються фотооптичними елементарними відображеннями дійсності, тобто інформаційна значимість тих і інших однакова. Різні лише методи і засоби їх обробки. Тому нам достатньо розглянути процесуальний статус і порядок прилучення до матеріалів кримінальної справи звичайних фотознімків, визначити їх місце в системі доказів.

Кримінально-процесуальне законодавство не регламентує і не може регламентувати допустимість конкретних технічних засобів і методів експертного дослідження, оскільки процесуальне значення всіх науково-технічних засобів, які використовуються експертом, однакове. Джерелом фактичних даних виступають не результати застосування науково-технічних засобів, а висновок експерта, який створюється унаслідок оціночних думок, розсудливої діяльності, формулювання відповідного положення.

Законність застосування того чи іншого засобу, а відповідно і метода, крім дотримання відповідних норм кримінально-процесуального закону, передбачає застосування технічних засобів, які забезпечують об'єктивність фіксації і обробки інформації. Воно не повинно працювати за принципом чорного ящика. Весь процес обробки інформації може бути вивчений і науково обґрунтований. Якщо кожна ланка, яка складає визначений етап обробки інформації, вивчено, науково обґрунтовано і виключає сумніви в його об'єктивності, значить, такий технічний засіб можна вважати припустимим для використання в експертній діяльності.

Література:

•1.     Белкин А.Р. Теория доказывания. М.: Норма, 1999.

•2.     Беляков К.И. Вдосконалення інформаційного забезпечення розслідування злочинів на базі АІЛС. Автореф. канд. юрид. наук: 12.00.09 - К., 1993.

•3.     Бирюков В.В. Цифровая фотография: перспективы использования в криминалистике. - Луганск, 2000.

•4.     Веремеев С.А., Зотчев В.А. Цифровая фотография как один из современных методов криминалистической фотографии // Экспертиза на службе следователя. - Волгоград, 1998.

•5.     Леви А.А. Вопросы правовой регламентации использования научно-технических средств в уголовном судопроизводстве // Теория и практика сбора доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии. -  К., 1980.

•6.     Лисиченко В.К., Гулкевич З.Т. Документирование производства следственных действий //Криминалистика и судебная экспертиза - К., 1987.. - № 3.

•7.     Самошенко И.С., Венгеров А.Б. Юридическая ответственность и АСУ // Советское государство и право. - М., 1973. - № 3.

•8.     Тиновицкая И.Д. Юридическая сила машинных носителей информации и ответственность за их содержание // Правовые основы АСУ. - М., 1973.

•9.     Тертишник В.М., Слінько С.В. Теорія доказів. - Харків, 1998.

•10. Тихенко С.И. Борьба с хищениями социалистической собственности связанные с фальсификацией документов. - М., 1959.

•11.  Полевой Н.С., Крилов В.В. Компьютерные технологии в юридической деятельности. - М., 1994.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>