XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Літвінцева А. С. РОЗМЕЖУВАННЯ ПИТАНЬ ОФЕРТА ТА РЕКЛАМА

Літвінцева А.С.

студентка IV курсу юридичного факультету

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

м. Київ, Україна

РОЗМЕЖУВАННЯ ПИТАНЬ ОФЕРТА ТА РЕКЛАМА

Укладенню будь-якого договору передує пропозиція його укласти - оферта. Сьогодні використання Інтернет-мережі, газет, радіо та телебачення для пропозиції укласти договір та використання реклами є дуже поширеним. Така тенденція свідчить про зростання значимості оферти та її значення для розвитку договірних відносин між громадянами. М.І. Брагінський та В.В. Вітрянський у своїй роботі також відзначили таку тенденцію [1, 158].

Різним аспектам укладання договорів приділено увагу у наукових працях таких учених-юристів як М.І. Брагінський [1], О.А. Беляневич [3], С.М. Бервено [5], С.О. Теньков [4] та інші, але наразі виникає необхідність у дослідженні особливостей укладання договорів та у необхідності розмежування оферти та реклами.

Викладене свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

На законодавчому рівні оферта передбачена ст. 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) - оферта має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною   у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 2.2. Принципів міжнародних комерційних договорів, офертою є пропозиція укласти договір, якщо вона достатньо чітка й свідчить про намір оферента вважати його зв'язаним у випадку акцепту [6]. Так виписано і у Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. (п. 1 ст. 14) - пропозиція про укладення договору, яка адресована одній чи кільком конкретним особам, вважається офертою, якщо вона викладена зрозуміло й свідчить про бажання особи бути зобов'язаним у разі згоди на укладення договору. Оферта може бути в усній чи письмовій формі, розповсюджена при зустрічі особисто й конкретній особі чи через засоби масової інформації, по телефону, через електронну чи звичайну пошту необмеженій кількості осіб. Згідно із доктриною права, якщо оферта адресована необмеженій кількості осіб та розміщена у засобах масової інформації, вона є публічною офертою.

Товаровласник сам вирішує, яким чином і де розміщувати оферту, яка інформація у ній міститиметься. Якщо він бажає розмістити оферту, а не подати рекламу, особа повинна дотримуватися вимог ст. 641 ЦК.

У свою чергу, реклама є лише запрошенням укласти договір - у цьому випадку товаровласник не зобовʼязується укласти договір  з кожним, хто до нього звернеться, оскільки він не виражав такого наміру.

Інформація про товари або послуги, яка розміщена в засобах інформації є по своїй суті рекламою, а не офертою. Основне розходження в тім, що дана інформація як і реклама не містить всіх істотних умов майбутнього договору (істотними умовами вважаються умови обов'язкові для даного виду договорів у силу закону, а також будь-яка умова, що одна зі сторін порахує обов'язковим для даного договору). Також оферта повинна бути спрямована строго певним особам на відміну від реклами, що розміщається для невизначеного кола осіб.

Відмітні ознаки оферти від реклами:

За українським законодавством оферта повинна:

•·            бути досить визначеною;

•·            виражати намір особи вважати себе адресатом, з яким уклали договір ;  

•·            містити всі істотні умови договору.

Головне юридичне значення оферти полягає в тому, що особа, що направила пропозицію укласти договір, не вправі від нього відмовитися, якщо тільки інше не передбачено в пропозиції. Одержання особою, що направила оферту, відповіді від адресата про повне й беззастережне прийняття пропозиції є за загальним правилом моментом укладання договору.

Відмова від оферти може спричинити для її автора негативні правові наслідки, тому що особа, що виявила згода укласти договір у цьому випадку вправі звернутися в суд (арбітражний суд) з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням договору.

На відміну від оферти реклама й інших пропозицій, адресованих невизначеному колу осіб, розглядаються лише як запрошення робити оферти, якщо інше прямо не зазначено в пропозиції.

Визначення реклами наводиться в Законі України «Про рекламу», де зазначається, що реклама - це інформація про  особу  чи  товар,  розповсюджена  в будь-якій  формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;.

Таким чином, реклама володіє двома ознаками, які відрізняють її від оферти: по-перше, реклама завжди звернена до невизначеного кола осіб, по-друге, метою реклами не є повідомлення адресатам про істотні умови майбутнього договору. Її метою - показати відмітні властивості товарів, проінформувати споживачів про роботи й послуги, надаваних фізичними і юридичними особами. Так, пропозиція товару в його рекламі, каталогах і описах товарів, звернена до невизначеного кола осіб і не утримуючих всіх істотних умов договору роздрібної купівлі-продажу, не розглядається як оферта.

До інших пропозицій, адресованих невизначеному колу осіб, відноситься виклик на оферту (запрошення робити оферти), тобто  повідомлення про те, що організація містить договори певного виду. Таке повідомлення визнається не пропозицією укласти договір, а пропозицією почати  переговори про укладання договору й направляти відповідні оферти. У цьому випадку особа не виражає остаточного наміру вступити в договір на певних умовах. Офертою буде вважатися та заява, що робиться особою, яка відгукнулась на запрошення. Юридичне значення виклику на оферту полягає в тім, що  його особа, що направила, як правило, може відмовитися від свого запрошення без настання для неї негативних наслідків.

Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

- у ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;

- оферта повинна бути адресована конкретній особі. Тому різні об'яви, реклами, прайс-листи не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом. Тому, оферта повинна бути адресована одному або декільком конкретним особам, містити істотні умови договору й виражати намір укласти договір з адресатом, якщо їм буде прийнята пропозиція. Оферта пов'язує  особу, що її направила, з моменту її одержання з адресатом.

Таким чином, реклама й інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, оферту не створюють, а вважаються запрошенням робити оферти. Однак пропозиція, яка містить всі істотні умови договору, з якої вбачається воля його автора укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто відгукнеться, визнається публічної офертою. Реклама також не містить всіх істотних умов майбутнього договору і розміщується для невизначеного кола осіб, оферта ж повинна бути спрямована строго певним особам.

Література:

1. Брагинский М.И. Договорное право. Общие положення / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. - М.: Статут, 1997. - 682 с.

2. Луць А.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору / А.В. Луць // Наук. вісник Чернівец. ун-ту. - 2000. - Вип. 82. Правознавство.

3. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання : навч. посіб. / О. А. Беляневич. - К. : Наук. думка, 2002. - 278 с.

4. Теньков С. О. Коментар судової практики з господарських справ / С. О. Теньков. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 384 с.

5. Бервено С. М. Проблеми договірного права України : монографія / С. М. Бервено. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 392 с.

6. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред. В. К. Мамутова. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

7. Моторна В.Ю. Тенденції вдосконалення договірного права / В.Ю. Моторна // Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні. - К., 2010.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>