XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Литвинюк О.В. «ІНТЕРНЕТ» ЯК ДЖЕРЕЛО НАЙРІЗНОМАНІТНІШОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Литвинюк О. В.

Буковинська державна фінансова академія

«ІНТЕРНЕТ» ЯК ДЖЕРЕЛО НАЙРІЗНОМАНІТНІШОЇ ІНФОРМАЦІЇ

У середині 80-х років ХХ століття в Україні під впливом інформаційно-технологічних революцій швидкими темпами почали розвиватися засоби масової інформації, телекомунікації, звялися нові інформаційні потреби. Через відсутність достатньо потужних і доступних засобів передачі інформації перші інформаційні послуги носили локальний характер і не мали важливого впливу на розвиток галузей виробництва та економіку в цілому. Інформаційні послуги в основному надавали бібліотеки, державні інформаційні структури, науково-дослідні інститути, автоматизовані центри обробки інформації, інформаційні служби галузевих відомств та підприємств. При цьому мала місце недостатня забезпеченість технологіями оперативної і ефективної обробки, зберігання і передачі даних, що в свою чергу, не дозволило надавати інформаційні послуги високої якості.

На думку багатьох науковців, дослідників, соціологів, політологів та економістів нашого часу, "Інтернет" - це одне великих випробувань нашого суспільства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне, економічне на навіть політичне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук.

У свій час Цицерон сказав: «Не настільки прекрасно знати латину, як ганебно її не знати». Сьогодні це стосується інформаційно-комунікативних технологій, у тому числі і "Інтернету". У сучасному світі "Інтернет" є важливою і невід'ємною частиною держави, бізнесу та приватного життя. Тому розвиток "Інтернету" - є актуальним і один із пріоритетних напрямів сучасної освіти, медицини, торговельної та всіх інших сфер діяльності людини.

Метою дослідження є проаналізувати сучасний стан розвитку "Інтернету", розглянути процес становлення і розвитку цієї всесвітньої мережі в Україні з урахуванням його особливостей.

Виходячи з мети, були поставлені наступні завдання:

•1.     встановити суть поняття система "Інтернет";

•2.     дослідити умови і фактори поширення "Інтернету" в сучасних умовах;

•3.     показати особливості поширення мережі "Інтернет" в Україні;

•4.     виявити основні проблеми і перспективи розвитку комп'ютерно-інформаційної системи "Інтернет".

Для України розвиток телекомунікацій розпочався у 90-х роках ХХ століття впровадженням комп'ютерів, об'єднаних у локальні мережі, процеси автоматизованої обробки інформації, нових інформаційних технологій, розвиток наукомістких галузей і перш за все підключення до світової інформаційної мережі Інтернет. Перші користувачі мережі "Інтернет" зявилися на території України ще за радянських часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. У тому ж році було розпочато деяку підтримку української частини доменного простору мережі "Інтернет" - домену ".ua''. Спочатку домен підтримувався неформально при маршрутизації пошти співробітниками московського АТ «Релком», на той час відомого як інтернет-вузол Інституту атомної енергії ім. Курчатова. І нарешті, 1 грудня 1992 року домен ".ua" було офіційно делеговано Україні. З цього часу і почався відлік історії українського сегменту мережі "Інтернет". Хоча комп'ютери не всіх українських користувачів мережі Інтернет входять до географічного домену ".ua" (частина з них підключена до негеографічних доменів), цей домен є визначальним для національного сегметну мережі Інтернет, і тому історія зазначеного домену є фактично історією національно сегменту Всесвітньої мережі [2].

В Україні кількість користувачів "Інтернету" щороку стрімко зростає. Так, згідно з показниками сайту Sputnikmedia.net, у січні 2006 року українська Інтернет-аудиторія складалася з 4 207 391 особи.

Станом на 1 січня 2007 року, за повідомленням прес-слуби департаменту зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку, в Україні налічувалось вже біля 9 млн. користувачів, а це - 18,75% від жителів України.

Кількість користувачів українського "Інтернету" в травні 2008 року зросла на 0,77% порівняно з квітнем і складала 8 471 954 осіб на місяць; станом на березень 2009 року - 11,96 млн. осіб, що на 9,4% більше, ніж у лютому 2009 року.

У квітні 2010 року дослідження «Gemius Україна» виявило 8,669 млн. регулярних користувачів "Інтернету" віком від 16 років і старших. У той самий час на замовлення ІнАУ були опубліковані дані «InMind»: 12 млн. користувачів Інтернету в Україні.

У червні 2010 року «Бігмір Інтернет» нарахував уже 18 581 501 унікальних користувачів.

Отже, якщо порівняти кількість користувачів Інтернету в січні 2006 року (4 207 391 особа) та у червні 2010 року (18 581 501 особа) висновок можна зробити один: з кожним роком кількість українців, які використовують ресурси всесвітньої мережі "Інтернет", збільшується [6].

В українському сегменті Інтернету є понад 320 газет і журналів, налічується 28 серверів, на яких розміщують інформацію політичні партії та 335 персональних сторінок окремих політиків і бізнесменів. За даними Державного комітету звязку та інформатизації, доступ до "Інтернету" в Україні нині надають понад 400 провайдерів.

На 6 жовтня 2010 року в Україні налічувалося 12 900 000 користувачів інтернету, за даними «InMind». 33% всіх жителів України користуються Інтернетом не рідше одного разу на місяць. Понад вісім мільйонів інтернет-користувачів проживають у великих містах і містах з чисельністю населення більші ніж 50 тисяч, 4,6 мільйона користувачів проживають у менших населених пунктах. З усіх українських Інтернет-користувачів віком від 15 років 8,7 мільйона використовують "Інтернет" кожен або практично кожен день. Найбільш високий рівень поширення Інтернету - серед молодих вікових груп: 61% інтернет-користувачів - від 15 до 29 років, 39% - від 30 до 44 років.

Формування національних і світових телекомунікаційних інформаційних мереж, у тому числі "Інтернету", визначається деякими взаємозалежними показниками:

1) потребою країни в одержанні найрізноманітнішої економічної, наукової, культурної й іншої інформації, що, як правило, знаходиться в прямій залежності від рівня її господарського розвитку;

2) ступенем комп'ютеризації країни, що вираховується за загальною кількістю комп'ютерів (головним чином персональних), так і їхньою щільністю в розрахунку на 1000 жителів;

3) рівнем телефонізації країни, тобто загальною кількістю апаратів і їхньою щільністю;

4) розвиненістю, якістю і величиною тарифів систем електрозв'язку країни, їх інтегрованість з міжнародними мережами;

5) наявністю в країні досить великої кількості загальнодоступних баз даних, різних довідкових служб і т.д [3].

Ступінь розвитку інформаційних телекомунікаційних мереж і доступу до них прямо залежить від врахування сукупного впливу всіх п'яти показників. Усе це чітко просліджується при порівнянні навіть тих країн і регіонів, де досягнуті високі показники технічного стану телекомунікацій, їх розвиненість (США, Західна Європа, Японія), але відсутній чи слабо виражений один із зазначених показників. Для світових інформаційних телекомунікаційних систем, таких як "Інтернет", жорсткі умови забезпечення їх життєдіяльності обов'язкові.

Вінтон Кірф у своїй статті писав: «Ризиковано пророкувати майбутнє чого-небудь настільки ж динамічного, як Інтернет». У цій статті він відзначив основні напрями розвитку «Інтернету»:

•-                продовження розширення нових служб;

•-                поява нових послуг по пакетному відео, відео конференціям, передачі голосу (пакетному телефону);

•-         пропозиція засобів забезпечення безпеки виконання операцій у «Інтернеті»;

•-         збільшення зв'язку «Інтернету» з бізнесом [2].

Оскільки система "Інтернет" є своєрідною сервісною системою, яка обслуговує одночасно мільйони користувачів, то очевидно, що цей сервіс повинен бути надійним. В той же час технічні засоби Інтернет (підсистеми енергозабезпечення, комунікації тощо) можуть потрапити в несприятливі навіть катастрофічні умови (стихійні лиха, військові дії), то потрібне забезпечення високої живучості системи [4].

Очевидно, що сучасна теорія надійності і живучості систем не дає можливості визначити надійність і живучість Інтернету в цілому. Але це й не потрібно, тому що, по-перше, такі дані мають суто теоретичне значення, по-друге, оскільки "Інтернет" є системою сервісною, то потрібно визначити надійність обслуговування конкретного користувача на конкретному інтервалі часу конкретними інформаційними та технічними засобами системи.

 Живучістю потрібно визначити для відповідної структури підсистеми "Інтернет", яка виконує функції обслуговування конкретного користувача.

 Живучістю системи називається її здатність до забезпечення досягнення поставленої мети при виході з ладу підмножини елементів і підсистем.

Якщо позначити показник живучості Інтернет як J(S), то справедлива нерівність:

 

де J(S) = 1 означає, що система працює в оптимальному режимі, тобто виконує свої цільові функції на 100%; коли J(S) = 0 - система мертва, тобто абсолютно не придатна для виконання цільових функцій; коли 1 > J(S) > 0, то система виконує свої цільові функції не в оптимальному режимі (але жива).

Справа в тому, що система може бути пошкоджена і непридатна для виконання поставленої цільової функції, але може бути використана для інших цілей.

Показник J(S) визначається подібно до показника надійності системи, але потребує генерації на конкретній структурі системи та таких її під графів, на яких можливе виконання системою її цільових функцій (очевидно, не з оптимальною ефективністю).

Надійністю системи називається показник здатності цієї системи виконувати поставлені цільові завдання.

Очевидно, що показник надійності відповідає граничному показнику живучості системи і визначається через показники ймовірності виконання своїх функцій елементами системи, які утворюють відповідну її структуру. Цей показник можна задати в загальному вигляді, як 0 ≤ N(S) <1 , де якщо N(S) = 0, то система вийшла з ладу; якщо 0 < N(S) < 1, то виконує функції, відовідні меті. Оскільки в реальності немає систем чи елементів зі 100% надійністю, то в 0 ≤ N(S) < 1 поставлено відповідний знак нерівності [3].

Отже, "Інтернет" - це проста, але в той же час досить складна комп'ютерно-інформаційна система. Вона немає організаційної структури, але для того, щоб користувач зумів потрапити в неї, існує спеціальна складна багатоступінчаста схема входу через численних посередників ("провайдерів").

Інтернет привабливий ще й тим, що керування мережними ресурсами тут абсолютно децентралізовано - на своєму сервері чи сайті кожен може представляти будь-яку інформацію в будь-якому порядку за умови, що вона технічно сумісна з підтримуваними системою і браузерами, технічними протоколами.

До того ж "Інтернет" надає не тільки величезну кількість всілякої інформації, але і можливість спілкування в реальному часі, використовуючи спеціальні програми. Плюси подібної електронної комунікації - знищення відстаней, можливість термінової відповіді, створення співтовариств по інтересах, а також, при бажанні, повна анонімність і створення легенди, тобто можливість «існувати» в іншій фізичній і моральній оболонці (хоча про користь останнього плюса зараз йде широка дискусія в суспільстві).

Користувачі українського сегмента Інтернету виявляють найбільший інтерес до інформації про діяльність суб'єктів господарювання, довідкового і розважального характеру, електронних версій друкованих видань, матеріалів науково-дослідних установ. За допомогою цієї мережі здійснюється великий обсяг рекламної роботи, вільного спілкування, розташування матеріалів наукових досліджень для отримання відгуків, ведення селекторних нарад, телеконференцій. Останнім часом розвивається така послуга, як ІР-телефонія, яка дозволяє швидко і значно дешевше з'єднатися з телефонним абонентом у будь-якому місці країни і світу [4].

Мережа "Інтернет" дедалі ширше використовується для інформування громадян про діяльність державних органів. На сьогодні в Україні створено 62 таких сервера. Використання інтернет - послуг дає змогу будь-якому користувачеві встановлювати і підтримувати постійний звязок з іншими користувачами мережі, незалежно від місця їх знаходження і часу, обмінюватися документами, науково технічними розробками, корисьуватися фондами бібліотек, державних, статистичних, юридичних органів, приватних колекцій, організовувати електонну торгівлю або обмін інформаційною продукцією та послугами.

Отже,  "Інтернет" стрімко розвивається у всьому світі. Для його  функціонування необхідні новітні технології  НТР і його поширення та формування в сучасних умовах визначається деякими показниками: ступенем комп'ютеризації країни;  рівнем телефонізації країни; розвиненістю, якістю і величиною тарифів систем електрозв'язку країни; наявністю в країні досить великої кількості загальнодоступних баз даних, різних довідкових служб і т.д. Також поширення "Інтернету" залежить від наявності потрібної кількості "провайдерів" у країні та тарифів, які вони встановлюють за послуги мережі. Він заполонив усі сфери діяльності людини.

Література:•1.   Демонополізація "Інтернету". // Молода дипломатія. -   2000. - №4 (18). - 17с.

•2.   Мелешко К.Б. "Інтернет" ворота в Україну. // Політика і культура. - 2001 р. - №1 (84) / 16-21 січня. - С. 30-32.

•3.   Савчук, Н. В.  Зародження і розвиток інтернет-послуг в Україні [Текст] / Н. В. Савчук // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №12. - С. 116-120. - Бібліогр.: с.120.

•4.   Теорія Інтернета // http://www.rolded.narod.ru/

•5.   Teoria // http://www.migrol/

•6.   http://uk.wikipedia.org/

 

e-mail: olya-litvinyuk@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>