XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лобач В.В., Корнецька М.І. СУЧАСНИЙ СТАН МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Лобач Валентина Володимирівна

Науковий керівник: Корнецька М.І.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

  СУЧАСНИЙ СТАН МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Машинобудування - важлива галузь промисловості розвинутих країн. Рівень розвитку машинобудування є одним із основних показників економічного розвитку країни та є основним індикатором, що дозволяє оцінити її інноваційну систему.

Метою даної роботи є вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку машинобудування в Україні.

Щодо сучасного стану машинобудування в Україні існує багато праць вчених-економістів:  Н.П. Карачина,  P.M. Журило, О.О. Шапуров, М.К. Колісник та ін. В свої працях вони розглядали сучасний стан та тенденції розвитку машинобудування в Україні, а особливо проблеми та перспективи забезпечення конкурентоспроможності виробників продукції машинобудування.

Галузева структура машинобудування дуже різноманітна. Найбільш розвинуті його ланки такі, як важке машинобудування, транспортне, сільськогосподарське, верстатобудування, приладобудування, радіотехнічне та електротехнічне виробництво.

Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціалізовані підприємства та окремі цехи. Розміщення названих підприємств стимулює розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструк­тури, забезпечує працевлаштування населення [2].

Здійснивши аналіз сучасного стану машинобудування в Україні за 2002 - 2009 роки можна сказати, що у 2006 році збільшується загальний обсяг виробництва майже в 2 рази. При  цьому зростає обсяг експорту  у 2,7 рази та продуктивності праці - в 2,3 рази. Обсяг реалізації продукції за 2002 - 2006 роки збільшується майже втричі (на 42 млн. грн). Збільшення обсягу реалізації продукції на показники ефективності машинобудування практично не впливає.  Рівень рентабельності машинобудівних підприємств становив 1,5 - 3,4%. Інноваційна активність у галузі є недостатньою. Якщо порівняти 2006 рік з 2004, то чисельність інноваційно активних підприємств зменшилась на 19%. Загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності у 2006 році становить 2137083,1 тис. грн., при цьому 87% фінансування здійснювалося за рахунок власних коштів підприємств, а з державного бюджето виділено лише 1,4% [3].

Оцінка діяльності машинобудівної галузі в 2008 році показує, що обсяг вітчизняної промисловості України збільшився на 7,3% порівняно з 2007 роком.

Виробництво машинобудівних підприємств за  2008 - 2009 роки знизилось. Цьому сприяла світова економічна криза. Наслідки цієї кризи для підприємств проявляються у зростанні боргів, нестачі грошових ресурсів, зростанні простроченої кредиторської заборгованості, спадів обсягів продаж... Криза призвела до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств в даній галузі.

В 2009 році обсяг реалізованої продукції машинобудування значно знизився, і за січень цього ж року становив 3709,3 млн. грн., що на 52,3% менше, ніж за січень 2008 року. В тому числі виробництво машин та устаткування - на 31,4%,  електричного, електронного та оптичного устаткування - на 19%, транспортних засобів - на 68,5% [3].

Основними проблемами розвитку машинобудування в Україні є:

1) застарілість основних засобів на підприємстві, що негативно впливає на конкурентоспроможність, якість та собівартість продукції;

2) недостатній рівень платоспроможності товаровиробників, що негативно впливає на фінансово-економічний стан підприємств машинобудування;

3) обмежений внутрішній попит на вітчизняну продукцію;

4) низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств;

5) залежність вітчизняних підприємств від постачань вузлів, деталей та комплектуючих виробів з інших країн;

6) неефективна політика держави щодо діяльності монополістів і посередників, що призводить до підвищення вартості матеріалів, енергоресурсів [1].

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобуду­вання, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживан­ня. На мою думку, потрібна модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне під­вищення за рахунок цього їх конкурентоспроможності. Необхідно налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв'язку, засобів управління, автома­тизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в маши­нобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Література:

1. Данилишин Б. Машинобудування відновлює свої позиції // Урядовий кур'єр. - 2009. - №194 - с.4.

2. Петришин Н.Я. Система стратегічних показників діяльності машинобудівних підприємств //Регіональна економіка - 2008.-№4 - с.173 - 184.

3. Шагуров О.О. Стан і тенденції розвитку машинобудування в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №3. - С. 57 - 63.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>