XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Лобко О.Б. ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ ІНСТИТУТУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Аспірант Лобко Олена Борисівна

Вищий навчальний заклад Укоопспілки  «Полтавський університет економіки і торгівлі»ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ ІНСТИТУТУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Сучасні трансформаційні процеси в Україні зумовлюють зростаючу увагу як вчених, так і політиків до проблем створення умов якісних змін у національній економіці, які б дозволили, з одного боку, підвищити її культурний та соціально-економічний потенціал, а з іншого - подолати розбіжність у рівні конкурентоспроможності України з розвиненими ринковими країнами. Одним із чинників, який дозволив би наблизитись до рівня фірм високорозвинених країн є культура. Зважаючи  на чисельні розбіжності у рівні розвитку економічної науки, як і раніше мало дослідженою залишається організаційна культура, яка визначає тенденції суспільного прогресу з точки зору загальноцивілізаційних закономірностей, що відображають специфіку розвитку національних господарств і окремих організаційних одиниць. Організаційна культура має безпосередній вплив на особистість, яка у подальшому впливає на діяльність підприємств на мікро-  та макрорівні.

Сучасні трансформаційні процеси в Україні зумовлюють зростаючу увагу як вчених, так і політиків до проблем створення умов якісних змін у національній економіці, які б дозволили, з одного боку, підвищити її культурний та соціально-економічний потенціал, а з іншого - подолати розбіжність у рівні конкурентоспроможності України з розвиненими ринковими країнами. Одним із чинників, який дозволив би наблизитись до рівня фірм високорозвинених країн є культура. Зважаючи  на чисельні розбіжності у рівні розвитку економічної науки, як і раніше мало дослідженою залишається організаційна культура, яка визначає тенденції суспільного прогресу з точки зору загальноцивілізаційних закономірностей, що відображають специфіку розвитку національних господарств і окремих організаційних одиниць. Організаційна культура має безпосередній вплив на особистість, яка у подальшому впливає на діяльність підприємств на мікро-  та макрорівні.Проблеми впливу культурних компонентів нації як на розвиток національної економіки взагалі, так і на розвиток окремого підприємства, зокрема, впродовж останніх двохсот століть розглядались у працях матеріалістів (К. Маркс, П. Лафарг, А. Бебель, К. Лібкнехт, Г.В. Плеханов, В. Ленін), прихильників духовної складової у економічному розвитку (М. Вебер, Е. Дюргейм, П. Сорокін, К. Ясперс, А. Тойнбі). Беручи до уваги праці вчених можна зробити висновок, що культура знаходиться у числі основних передумов для подальшого економічного успіху. Д. Лал стверджував, що зв'язок між культурою та економічним розвитком не є таким очевидним і успіхи національного підприємства - це результат складного переплетіння матеріальних і духовних чинників [1]. Навіть такий погляд визначає, що культура та цінності, якими керуються пересічні громадяни, змінюються значно повільніше, ніж матеріальні умови, а тому  політичний і економічний розвиток країн, особливо в перехідний період, залишається під впливом тієї культури та тих цінностей, що вже склалися історично.

Актуальною проблемою дослідження впливу культури на розвиток господарських відносин в управлінні організацію є зближення ментальних цінностей колективну з  індивідуальній. При створенні фірми засновник є носієм сильної сторони організаційної культури, він разом зі своєю групою однодумців привносить нову систему цінностей, звичаїв, традицій, культуру поведінки тощо. На початковому етапі зародження фірми вони мають головну ідею і мету, яких дотримуються і поступово будують виробничий процес і внутрішній клімат. Не дивлячись на складність започаткування молодих компаній первісна організаційна культура допомагає визначитись з їх місцем у професійному середовищі, а інститути організаційної культури спрямовані на захист від навколишніх несприятливих чинників. Однак у подальшій організаційній та виробничій діяльності підприємства важливість інституту культури вже відходить на другий план порівняно з отриманням прибутку та технологічним процесом виробництва.

У процесі дослідження виявлено, що функціонування  сучасних фірм у постіндустріальному суспільстві вимагає розвиненої мережі інститутів організаційної культури, для якої характерним є зближення інтересів фірми з інтересами їх працівників (особистостей):

•·        включити у систему відносин на фірмі цінності не тільки окремих працівників, а й загальноприйняті економічні цінності; 

•·        орієнтація та стимулювання творчої складової у трудовому процесі;

•·        збільшення витрат пов'язаних зі збільшенням якості, ґрунтовності  знань та навичок;

•·        зменшення професійної інформаційної асиметрії між працівниками.

Внутрішньофірмовим інструментом формування організаційної культури є налагодження тісних зв'язків з персоналом. Для формування сприятливих відносин в організації застосовують наступні чинники: мотивація праці, етика, стандарти поведінки в організації, розвиток творчої складової у трудовому процесі тощо. У  організації індивідуальні якості працівника мають тісний зв'язок з визначенням ефективної діяльності, оскільки система індивідуальних цінностей визначає систему норм поведінки, яка закріплена в ідеології, юридичних та моральних нормах, організаційні здібності людини, які підкорюються цінностям і нормам поведінки, які приймають участь у формуванні економічної та технологічної системи [3].

Господарське життя передбачає переплітання суспільних відносин чисельними зв'язками економічної культури, в основі яких знаходиться економічні знання та економічна культура праці. Праця - це цілеспрямована діяльність людини, яка у своїй меті має якісне перетворення, освоєння природних і соціальних сил для задоволення потреб людини і суспільства, що склалися історично. Праця є уособленням виробничого процесу матеріальних благ і виховання людини, управління індивідами в економічному та духовному житті суспільства. Вона породжує культурний світ та цінності, які є виступають феноменом культури.

Cутність еволюційного розвитку відносин власності враховує загальну спрямованість цивілізаційного прогресу, який підпорядкований інтересам людини. Кожний новий та вищий за своїм змістом ступінь у розвитку відносин власності має розглядатися, виходячи з якісних культурних змін у способах взаємодії людини  у суспільстві, характері присвоєння засобів та результатів її праці в інте­ресах розвитку багатства особистості. Рівень благополуччя індивіда залежить від використання його трудового потенціалу (фізичної чи інтелектуальної), який застосовується у корпоративних відносинах. Саме поєднання трудового потенціалу  у відносинах власності є могутнім стимулом для економічного зростання, основою розвитку особистості людини і запорукою для виходу економічної системи на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.

Література:

•1.  Лал Д. Непреднамеренные последствия. Влияние обеспечения факторами производства, культуры и политики на долгосрочные экономические результаты/ Под ред. А.Куряева, Ю. Кузнецова. - М.: Ирисэн, 2007.- 338с.

•2. Гаврилишин Б.  До ефективних суспільств: дороговкази в майбутнє: доповідь Римському Клубові / Гаврилишин Б. - [Вид. 3-тє, допов.]. - К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2009.-248 с.

•3.  Доклади Римского клуба [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/fil_dict/663.php.

 

e-mail: leka-let@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>