Лукашова І.В., Пирогова М.В. РОЗВИТОК ТОРГІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Лукашова І.В,

Науковий керівник: асистент, Пирогова М.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

РОЗВИТОК ТОРГІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Торговельна сфера є однією з найважливіших сфер економічної системи будь-якого рівня. Торгівля є як індикатором, так і каталізатором змін, які відбуваються в економіці країни. В умовах ринку значно активізувалася підприємницька діяльність, що обумовило необхідність дослідження її сучасного розвитку та особливостей у торгівлі.

Проблемою розвитку торгівельної діяльності в Україні займалися такі вчені-економісти як В.В. Апопій, І.О. Бланк, Н.О. Голошубова, А.А. Мазаракі, В.В. Нікішкін, А.Б. Цвєткова, О.В. Чкалова. 

Об'єктом дослідження є розвиток торгівельної діяльності в Україні та визначення факторів, які впливають на її розвиток.

 Згідно до ЗУ «Про внутрішню торгівлю» торговельна діяльність - діяльність суб'єктів господарювання щодо купівлі-продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до кінцевого споживача.

Метою торговельної діяльності є максимальне задоволення споживчого попиту на товари та послуги у зручний для споживача час, у потрібному місці, у необхідному асортименті та якості.

Залежно від виду економічної діяльності суб'єктів господарювання з купівлі-продажу товарів та надання пов'язаних з цим послуг внутрішня торгівля поділяється на такі види: роздрібна, оптова та ресторанне господарство.

Торговельні підприємства можна поділити на підприємства роздрібної форми, оптової та об'єднані торговельні підприємства. Їх масштаби можуть бу­ти як малими, середніми, так і великими, а товарна спеціалізація - вузькоспеціалізована та спеціалізована. До малих торговельних підприємств належать під­приємства, засновані на власності певної сім'ї або приватній власності, а також ті підприємства, що ведуть свою діяльність у вигляді господарських товариств та товариств із обмеженою відповідальністю. Середніми торговельними підп­риємствами називають ті підприємства, що так само, як і малі торговельні підп­риємства, не подають свої акції для коригування на фондові біржі, але їхньою особливістю є те, що такі підприємства функціонують як акціонерні товариства. До великих торговельних підприємств відносять акціонерні товариства з акція­ми, які котируються на фондовій біржі та товариства з обмеженою відповідаль­ністю.

Роздрібна торгівля є одним із найбільш перспективних секторів української економіки, що динамічно розвивається та відіграє провідну роль у розвитку споживчого ринку та обслуговуванні населення.

Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) визначається як обсяг продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу, мережу ресторанного господарства усіма діючими підприємствами, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємства. Крім того, у роздрібний товарооборот включається продаж через торгову мережу установам, організаціям і підприємствам продовольчих товарів для харчування обслуговуваних ними контингентів (у санаторіях, дитячих закладах, лікарнях та ін.) За даними Держкомстату проаналізуємо темпи розвитку роздрібної торгівлі.

Як бачимо з Таблиці 1 у 1990-1992рр. обсяг роздрібного товарообороту незначний, це обумовлене першими роками незалежності України та становленням її економіки та законодавчої бази. У 2010 році в порівнянні з 2004 роком товарообіг зріз у 4,1 раз, а в порівнянні з 2000 роком в 9,8 раз.

Проведений аналіз показує,  що розвиток роздрібного товарообороту безпосередньо залежить від стану економіки держави, та тих перетворень які в ній відбувалися. Якщо в останні роки було проведено ряд реформ та економіка стала більш стабільною, то обсяг роздрібного товарообороту значно зріс.

Таблиця 1[1]

Серед напрямків подальшого розвитку ринку роздрібної торгівлі та процесів, що його супроводжують, слід виділити: будівництво нових торговельних об'єктів великих розмірів, збільшення торговельних площ існуючих торговельних підприємств, що існують; диверсифікація діяльності за рахунок освоєння нових типів магазинів та введення їх до складу бізнес-портфелю, а також оптимізація потокових процесів і зосередження уваги на визначених типах магазинів; пошук нових форм фінансування подальшого розвитку за рахунок виходу на фондовий ринок і первинного розміщення цінних паперів; активізація процесів злиття і поглинання як альтернатива можливості зміцнення позицій вітчизняних торговельних мереж національного рівня, налаштованих не на продаж бізнесу, а протистояння у конкурентній боротьбі з іноземними торговельними структурами[2].

Також слід відмітити, що в Україні немає закону який би регулював внутрішню торгівлю. У 1997 році була схвалена Концепція розвитку внутрішньої торгівлі в Україні, але до сього часу не було прийнято и затверджено закону, який би регулював її.

Згідно з повідомленням Державної служби статистики роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі України в січні-червні 2011 року зріс в порівнянних цінах на 15% порівняно з аналогічним періодом 2010 року, що свідчить про ріст доходів населення та підвищення витрат на придбання товарів та послуг. У номінальному вираженні, за даними Державної статистики, роздрібний товарообіг у першому півріччі склав 153,57 млрд. гривень.

Максимальне зростання роздрібного товарообігу в січні-червні 2011 року зафіксоване у Київській (23,9%), Черкаській (20,7%), Полтавській (19,4%), Запорізькій (18,7%), Житомирській (17,9%), Вінницькій (17,7%) та Донецькій (17,6%) областях. Найнижчі показники поки демонструють Херсонська (7,9%), Львівська (8%), Харківська (9,3%), Тернопільська (9,9%), Дніпропетровська (11,3%), Кіровоградська (11,7%) і Чернівецька (12%) області. Лідерами за абсолютними показниками обсягу роздрібного товарообігу у першому півріччі стали Київ (29,1 млрд. гривень), Донецька (14,2 млрд. гривень), Дніпропетровська (13,6 млрд. гривень), Харківська (10,1 млрд. гривень), Одеська (9,6 млрд. гривень) і Львівська (8,1 млрд. гривень) області[3].

Таким чином, можна зробити висновок, що серйозними проблемами на шляху розвитку торговельних мереж на роздрібному ринку України є високі орендні ставки на торгові площі, складні схеми передачі землі в оренду, недосконала нормативно-правова база діяльності суб'єктів підприємництва ті інші. Отже, власний розвиток  потребує значної кількості інвестиційних ресурсів, унаслідок чого компанії віддають перевагу купівлі невеликих регіональних мереж, завищена вартість об'єктів, виставлених на продаж, стримують процес поглинання одних мереж іншими, відсутність доступу до довгострокового кредитування для більшості операторів роздрібного ринку.

Література:

•1.     [Електронний ресурс] - Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua

•2.     Колчкова О.В. Cучасні тенденції та проблеми розвитку мережі роздрібної торгівлі України. Регіональний аспект / Колчкова О.В // Торгівля і ринок України. Випуск 29. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2010. - 520 с.;

•3.     [Електронний ресурс] - Режим доступа:http://www.fru.net.ua

Залиште коментар!