Лупашку А.М., Федишин М.П. НАПРЯМКИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВІД’ЄМНОГО САЛЬДО ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ

Лупашку А.М.

Науковий керівник: Федишин М.П.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

НАПРЯМКИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВІД'ЄМНОГО САЛЬДО ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ

В умовах глобалізації світової економіки зростають міжнародні обороти товарів і послуг, прискорюється рух капіталів і фінансових ресурсів. Водночас для кожного окремого суб'єкта світогосподарських зв'язків загострюється проблема пристосування національної економіки до зовнішніх змін і збереження її рівноважного стану. Інформаційною базою для розробки стратегії і тактики зрівноваження міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин слугує платіжний баланс, порушення рівноваги якого виявилось одним з визначальних чинників дестабілізації економіки України. Платіжний баланс у лаконічній формі відбиває стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.

Актуальність теми полягає в тому, що розвиток міжнародних економічних, політичних, наукових і культурних зв'язків зумовлює необхідність здійснення численних форм розрахунків між країнами. Надходження і платежі, вимоги і зобов'язання, що випливають із цих зв'язків, відбиваються у платіжному балансі.

В даний час для України є необхідним визначити свою позицію та напрям оптимізації платіжного балансу країни для того, щоб поліпшити умови функціонування економіки в цілому, оптимізувати міжнародну економічну діяльність загалом та її окремих компонентів. Український уряд проводячи економічну політику повинен враховувати ті обмеження та вимоги, які висувають завдання формування платіжних балансів, а також аналізувати та застосовувати шляхи та засоби подолання негативних явищ та процесів, що виникли у результаті різних збурень на світовому ринку.

Проведемо аналіз платіжного балансу України за 2008-2010рр. за основними його статтями.

Фінансовий стан України від початку 2008 року суттєво погіршився. Так, від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у 2009 р. становило  1953,0 млн. дол. США, що свідчить про значне перевищення імпорту над експортом. Як наслідок, у 2009 р. Україна зіштовхнулась із кризою споживання та галопуючою інфляцією.

У 2010 році дефіцит поточного рахунку платіжного балансу України зріс до 2,6 млрд. дол. США (1,9% від ВВП), порівняно з 1,7 млрд. дол. США у 2009 році (1,5% від ВВП). Таке розширення дефіциту поточного рахунку стало результатом погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами, насамперед у ІІ половині 2010 року.

У 2009  році  зниження  зовнішнього  попиту та світових цін унаслідок глобальної кризи зумовили суттєве зменшення надходжень від експорту  товарів  і  послуг -  на 36,6%.  З  іншого  боку, скорочення  внутрішнього  попиту,  відсутність зовнішнього  фінансування  та  глибока  девальвація  гривні  наприкінці 2008  року  визначили  ще більше падіння імпорту - на 43,7%. Як наслідок, у цілому  за 2009 рік дефіцит поточного рахунку суттєво  скоротився -  до 1,8 млрд.  дол.  США (1.5% від ВВП) порівняно з 12,8 млрд. дол. США в 2008 році (7,0% від ВВП).

Таблиця 1.1

Динаміка платіжного балансу України

за 2008-2010рр.

млрд. дол. США

Аналізуючи дані  таблиці 1, можна зробити наступні висновки,   у 2010 році дефіцит поточного рахунку розширився до 2.9 млрд. дол. США, або 2,1% від ВВП (1.7 млрд. дол. США у 2009 році, або 1,5% від ВВП). Від'ємне сальдо торгівлі товарами в 2010 році збільшилось до 8,7 млрд. дол. США (4,3 млрд. дол. США в 2009 році). Таке погіршення відбулось насамперед за рахунок значної енергетичної складової української економіки. Водночас баланс товарів без енергоносіїв у 2010 р. залишався майже на рівні минулого року. При цьому протягом року товарооборот незмінно зростав і в цілому за 2010 рік збільшився на 32,9%. Це відбулось завдяки пожвавленню як внутрішнього, так і зовнішнього попиту, та зростанню світових цін унаслідок поступового відновлення після глобальної кризи.

 Значний дефіцит поточного рахунку у 2010 році був зумовлений великим обсягом імпорту товарів в даному році - 60903,0 млн. дол. США, при чому у 2009 році імпорт товарів склав 44701,0 млн. дол. США.

Рахунок операцій з капіталом у 2010 році був з профіцитом - 187 млн. дол. США, це відбулося в основному за рахунок продажу квоти на викиди вуглекислого газу в  ІІІ кварталі 2010 року (у 2009 році розмір профіциту становив 595 млн. дол. США з аналогічної причини).

Значне зменшення сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій у 2010 році в порівнянні з 2008 роком, в основному зумовлено зменшенням прямих іноземних інвестицій в Україну в 2010 році в порівнянні з 2008 (якщо у 2008 році прямі іноземні інвестиції в Україну становили 10693,0 млн. дол. США, то у 2010 році 6495,0 млн. дол. США) [5].

Так як платіжний баланс України в останні роки характеризується дефіцитом поточних рахунків, слід визначити основні чиники які впливають на його пасивне сальдо.

Основними чинниками наростаючої кризи фінансового рахунку в Україні стали:

1. Гальмування  притоку прямих інвестицій унаслідок  поширення глобальної нестабільності та погіршення економічних перспектив.

2. Значний відтік портфельних інвестицій, зумовлений  тими ж   факторами, що і відтік прямих іноземних інвестицій (ПІІ), а також панічними настроями іноземних інвесторів через різке загострення проблем в українських банках і корпоративному секторі, обтяжених надмірними обсягами зовнішніх боргів.

3. Істотне скорочення  чистого  притоку  коштів за  середньо- та довгостроковими кредитами і єврооблігаціями внаслідок значних планових погашень українськими суб'єктами - сектором державного управління, банками, іншими секторами - своїх зовнішніх зобов'язань за раніше залученими кредитами [1].

Отже, виникає потреба у визначенні джерел, за рахунок яких можна мінімізувати дефіцит платіжного балансу та сприяти оптимізації зовнішньоторговельного балансу регіонів України.

 У перелік таких заходів, які можуть значною мірою знайти відповідне адаптаційне використання в умовах України, входять:

- дефляційна політика, яка спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Її складовими виступають: фінансові та грошово-кредитні інструменти, що дозволяють досягти зменшення бюджетного дефіциту; зміна облікової ставки національного банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж зростання грошової маси;

- девальвація (зниження курсу національної валюти, що відбувається в Україні), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. Якщо донедавна така політика для України, враховуючи експортно зорієнтоване спрямування металургійної та хімічної промисловості й сприятливу кон'юнктуру на світовому ринку, була прийнятною, то нині, зважаючи на рецесію у виробництві й значні зміни в попиті на світовому ринку, її не можна визнати ефективною для України. Адже у змінених умовах, характерних для нинішньої ситуації, девальвація, здорожуючи імпорт, буде призводити до зростання витрат виробництва (від використання імпортної продукції, підвищення цін тощо), отриманих з її допомогою тимчасових конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Отже, роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення та супутньої загальноекономічної й фінансової політики;

- валютні обмеження, пов'язані з блокуванням інвалютної виручки експортерів, ліцензуванням, продажем іноземної валюти імпортерам, зосередженням валютних операцій в уповноважених банках;

- цілеспрямована фінансова і грошово-кредитна політика, яка полягає у виділенні бюджетних субсидій експортерам, підвищенні імпортних зборів, мит на імпортні товари [3].

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Східної Європи створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фінансувати від'ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання [2].

Отже, вузька спеціалізація зовнішньої торгівлі України і надмірна залежність від зовнішніх запозичень - ключові чинники вразливості її платіжного балансу щодо змін у зовнішньому середовищі.

Для подолання негативних впливів світової економічної кризи на платіжний баланс та економіку України необхідно:

- стимулювати зменшення дефіциту торговельного балансу через підтримку експортних галузей і відвойовування національним виробником ринків, на яких домінують імпортні товари;

- стабілізувати приплив зовнішнього капіталу через фінансовий рахунок;

- заохочувати приплив інвестиційного капіталу та прямих іноземних інвестицій шляхом стабілізації політичної ситуації та покращення інвестиційного клімату в країні.

Література:

1. Андрійчук В. Г.  Проблеми платіжного балансу та зовнішньої торгівлі в умовах фінансової кризи: гіпотетичні й реальні шляхи і заходи їх вирішення [Текст] / В. Г. Андрійчук // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №6. - С. 5-9.

2. Береславська О. Чинники курсової нестабільності в Україні / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2009. - №2. - С. 8-14.

3. Ніколайчук С. Аналіз стійкості дефіциту поточного рахунку платіжного балансу України [Текст] / С. Ніколайчук, Н. Шаповаленко // Вісник Національного банку України. - 2010. - №9. - С. 11-20.

4. Шкляр А.І.  Платіжний баланс України: чинники кризи і механізми відновлення рівноваги [Текст] / А. Шкляр // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №6. - С. 266-271.

5. Офіційний сайт Національного Банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: [сайт www.bank.gov.ua].

Залиште коментар!