XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Макарчук І.П. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НАД ПОЛІФОНІЄЮ ПО КЛАСУ БАЯНА

Макарчук Іван Петрович

Луцький Педагогічний коледж

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НАД ПОЛІФОНІЄЮ ПО КЛАСУ БАЯНА

Робота над поліфонічними творами є важливою областю виконавського мистецтва на баяні. Це пояснюється тим величезним значенням, яке має для кожного виконавця розвинене поліфонічне мислення і володіння поліфонічною фактурою. Тому уміння чути поліфонічну тканину, виконувати поліфонічну музику учень розвиває і поглиблює на всьому протязі навчання.

Основні принципи роботи над твором зберігаються і при вивченні музики поліфонічного складу, але при цьому багато вимог до учня набувають дещо інший відтінок. Найважливіша характерна риса поліфонії - наявність декількох одночасних мелодійних ліній - визначає і головне завдання учня: необхідність чути і вести кожен голос поліфонічного твору окремо, і всю сукупність голосів у їх взаємозв'язку. Внаслідок цього все, що пов'язано з веденням мелодійної лінії, набуває ще більшого значення і потребує особливої уваги педагога і учня.

Учень повинен починати знайомство з поліфонією з перших років занять, завдяки чому у старших класах школи звичайно набуває певні навички роботи. Але іноді доводиться зустрічатися з відсутністю в учнів навіть п'ятого року навчання фактично елементарної грамотності в цьому відношенні. Як наслідок, незабезпечена, буває і свідомість виконання. Поліфонічний твір (вірніше власне нотний текст) виявляється лише якимось чином завченим - й годі. У такому разі виникає необхідність вже на цьому порівняно пізньому етапі занять пояснювати самий принцип поліфонічного викладу, познайомити з його характерними прийомами; доводиться навчати чути лінії окремих голосів та їх найпростіші поєднання, вчити вести голос, сприймаючи і передаючи в грі його виразність.

Недоліки у виконанні поліфонічної музики, на жаль, властиві іноді й учням, що виконували чимало творів такого складу. Причина таких прогалин криється більшою частиною в тому, що педагог недостатньо звертав увагу свого вихованця на змістовність і виразність поліфонічних п'єс, над якими вони працювали раніше, не вчив вникати в авторський задум, розуміти значення кожної мелодійної лінії, а займався з ним в основному питаннями технології їх виконання. Всі старання учня спрямовувалися на подолання труднощів, обумовлених для нього лише способом викладу. Вони ставали для учня чимось самодостатнім і сприймалися без усвідомлення їх музично-смислової сутності. Надалі це призводило до формальної гри (виконанням її не назвеш) прелюдій і фуг Баха та інших поліфонічних творів. Адже розбиратися в музиці, яку, по суті, не сприймаєш, дуже важко, запам'ятати, як і що «належить», не вбачаючи в цьому музичного сенсу, мабуть, не можна, а учень часом опинявся саме в такому положенні. Звідси виникало і елементарне невміння вести і слухати поліфонічний голос.

Одним з найбільш характерних недоліків у цій галузі полягає в тому, що учень «кидає» будь-який звук цього голосу, не чує його взаємозв'язку з мелодійною лінією, а тому й не переводить в такий, що випливає з нього за змістом (і за написання) і таким чином порушує найголовніше вимога до виконання поліфонічної тканини. У двухголосном творі треба серйозно працювати над кожним голосом вміти вести його, відчуваючи спрямованість розвитку, добре інтонувати і, зрозуміло, застосовувати потрібні штрихи. Необхідно відчувати і розуміти виразність кожного голосу і при їх спільному звучанні. Учневі має бути відомо, що в різних голосах, відповідно до їх виразного змісту і мелодійного малюнку, фразування, характеру звучання - штрихи можуть бути (і часто бувають) зовсім різними. Це вимагає не тільки уважного вслухання, але і спеціальної роботи. Треба вміти грати на пам'ять кожен голос, що допоможе його правильному слухового сприйняття і виконання. Загальне звучання поставить перед учнем завдання і тембрового виявлення звукової лінії.

При виконанні багатоголосого твору труднощі слухання всієї тканини (у порівнянні з двохголосим), природно, зростає. Грамотний розбір тексту тут пов'язаний з турботою про звучання всіх голосів, їх прослуховуванні і веденні. Необхідно чути і розуміти, в який звук іде в будь-який момент гри кожен голос, і вміти себе перевірити, чи достатньо ясно це при виконанні. Адже учень, ще не придбав достатнього досвіду роботи над поліфонією, хоча нерідко і знає, яке повинно бути голосоведення, але пальці його грають інакше, і це випадає з-під контролю слуху і свідомості.

У багатоголосих поліфонічних творах своє фразування, штрихи, свою смислову виразність зберігають уже три або чотири голосів. До цієї роботи педагоги підходять по-різному. Деякі дотримуються тих же вимог, що і при вивченні двухголосних творів, домагаючись, зокрема, знання на пам'ять кожного голосу від початку і до кінця твору. Можливо, це в окремих випадках доцільно, але не повинно визнаватися обов'язковим. Здається цілком прийнятним наступний шлях роботи: учень, ознайомившись з твором, ретельно розбирає кожну його частину, виокремлюючи складні побудови, аналізуючи їх структуру і т. п. Тривалий час, поки учень не опанує потрібними навичками, кожну таку побудову слід обов'язково розібрати по голосах, пограти їх окремо звичайно, тою аплікатурою, якою доведеться грати згодом, і з дотриманням всіх вказівок, що стосуються фразування, штрихів, а далі можна перейти до поєднання різних голосів і потім вже до повного багатоголосся. Таку ж роботу треба провести над наступним розділом і т. д., тобто розібрати, і в чорновому варіанті пройти весь твір. Далі потрібно повернутися до того, що представляється найбільш складним. Поступово в роботу будуть включатися все нові музичні завдання.

Для розуміння поліфонічного твору і осмисленості роботи учню необхідно з самого початку уявляти собі його форму, тему та її характер, чути всі її проведення. В одному випадку учень самостійно розбереться в цьому, в інших йому знадобиться допомога педагога. Великої уваги потребує тема і в таких творах, як двухголосні інвенції, прелюдії і особливо в фугах Виявлення теми, її художнього змісту пов'язане, як правило, з пошуками особливої точності звуковидобуття, чіткості штрихів, правильного інтонування. Тому в будь-якій фузі необхідна спеціальна робота над першим проведенням теми цим основним художнім образом твору. Потрібно також знати, чи є в цiй фузі стретти, розуміти їх виразне значення, чути проведення теми в збільшенні, в зверненні. Обов'язково уявляти мелодійний малюнок і характер протиставлення (або протиставлень), знати, утримані вони чи ні; вчити їх, можливо, спочатку окремо, потім в поєднаннях з темою. Такої ж уваги вимагають і інтермедії. Учень повинен розуміти, на використанні якого мелодійного матеріалу вони засновані, яка їхня функція.

Як і під час роботи над творами гомофонно-гармонічного складу, при розучуванні поліфонії твори слід спочатку грати порівняно насиченим звуком: повинна добре, ясно звучати вся музична тканина. Про це доводиться говорити окремо, так як учні іноді старанно виграють лише окремі протяжні звуки, вириваючи їх практично з контексту, або «показують» лише тему і на її проведеннях намагаються будувати виконання. Їм необхідно знати, що поліфонічне багатоголосся може бути по-справжньому прослухано при виявленні своєрідності всіх голосів, які повинні прозвучати повно і виразно. Лише досягнувши цього, можна уточнювати різні плани звучання, виконавський задум. Учневі обов'язково треба також уявляти собі, що порушити рельєфність звучання теми (або будь-якого іншого голосу) може, як правило, той голос, який знаходиться з нею в безпосередній близькості (наприклад, у тісному розташуванні сопрано і альт, тенор і бас). При неувазі виконавця в один з цих голосів легко може «вклинитися» звук іншого. Побоюватися ж наповненості звучання голосу, порівняно віддаленого від теми чи іншої звукової лінії, не слід. Вони не тільки не завадять один одному, але, навпаки, дозволять краще виявити власне поліфонічність музики.

Нерідко значні труднощі представляє заучування поліфонічного твору на пам'ять. Тут на допомогу знову повинні прийти абсолютна ясність структури твору як в цілому, так і в будь-яких розділах, вичленовування важких для учня побудов. Треба розібрати кожний такий епізод по голосах, може бути, вивчити їх окремо на пам'ять, грати різні поєднання голосів, спробувати їх запам'ятати і потім включити дану побудову в ціле (або в його більшу частину). Чим важче ця робота для учня, тим більшу участь повинен взяти в ній педагог, змушуючи якісь моменти вчити в класі, аж ніяк не знижуючи вимогливості

Оволодіння поліфонією багато дає учням не тільки для набуття навичок виконання поліфонічної музики, але і для музично-виконавської підготовки в цілому. Особливо значна роль роботи над поліфонією в слуховому вихованні, в досягненні тембрової різноманітності звучання, в умінні вести мелодійну лінію. Безперечну користь приносить робота над поліфонічними творами в області технічної майстерності; вони виробляють точність, викарбовують звучання, виховують увагу до ведення міха.

Розвиток повноцінного сприйняття поліфонії немислимо без музики Баха, яка поєднує в собі риси як поліфонічного, так і гомофонно-гармонічного мислення. Найбільш яскравий тематизм і чітка логіка Баха послужить відправною точкою знайомства дітей з поліфонією.

Поліфонічна музика є доступною і цікавою для юних музикантів, і освоювати її слід з початкового етапу навчання гри на інструмент. Причому сучасні, темброві, виборні баяни мають всі необхідні якості для повноцінного виконання поліфонія.

Література:

1. Акимов Ю. Некоторые проблемы исполнительства на баяне. - М., 1980.

2. Алексеев А.Д. Клавирное искусство. - М., 1952.

3. Алексеев А.Д. Робота над музыкальным произвидением с учениками школ и училищ. - М.: «Музгиз», 1957.

4. Басурманов А.П. Справочник баяниста. - М.: «Сов. композитор», 1982.

5. Браудо И. Об изучении клавирных сочинений Баха в музыкальной школе. С.-П.: «Северный олень», 1994.

6. Давыдов Н. Методика переложений инструментальных произведений для баяна. М.: «Музыка»,1982.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>