XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Макаренко А.В. ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТІВ КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Макаренко Аліна Вікторівна

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

ОСОБЛИВОСТІ ОБ'ЄКТІВ КОНЦЕСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правовідносини - це суспільні відносини, урегульовані нормами права, учасники яких мають відповідні суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Правовідносини, що виникають при здійсненні концесійної діяльності, згідно з Господарським кодексом України, визначено як такі, що виникають із приводу надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.

Найважливішим елементом формування та подальшого розвитку концесійних правовідносин є їх об'єкти - те з приводу чого виникає, існує саме правовідношення.

            Особливістю об'єкта концесійних відносин, в першу чергу, є його „нестандартність", адже надра, природні ресурси в різні історичні періоди і сьогодні являють собою окремий вид об'єктів з особливим правовим статусом, вилучених із загального публічного обігу. Так, Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено основні засади передачі державних об'єктів у власність територіальних громад та врегульовано відносини, пов'язані з цим[1].

Історично склалось, що об'єктами концесійної діяльності є майно, що належить до права державної та комунальної власності. Ці об'єкти знаходяться у загальному користуванні всіма членами суспільства, що є однією з причин, через яку вони не підлягають вільному обороті на ринку і не відчужуються. У першу чергу це стосується об'єктів державної та соціальної інфраструктури. Встановлення подібного правового режиму обумовлено також фактом необхідності забезпечення безперервного виробничого процесу на цих об'єктах унаслідок постійної потреби в його результатах.

Особливістю концесійної діяльності є те, що у кінцевому результаті в впровадженні об'єкта зацікавлений не тільки концесіонер, на якого покладаються обов'язки задовольняти потреби третіх осіб у певній продукції та послугах, а й самі ці треті особи - споживачі, клієнти тощо. Вони мають змогу порівнювати діяльність того чи іншого об'єкта при державному/комунальному управлінні чи приватному та обирати об'єкт за більш високим рівнем сервісу та якістю обслуговування.

Господарський кодекс України конкретно не вказує, які саме об'єкти державної та комунальної власності можуть бути предметом договорів концесії. Зі змісту п. 2 статті 406 можна зробити висновок, що концесії в Україні укладаються як на управління державним та комунальним об'єктом, так і на делегування права здійснення певних видів господарської діяльності. Також законом не встановлені об'єкти, які не можуть бути передані в концесію[2].

Перелік концесійних об'єктів закріплено Законом України від 19 липня 1999 року "Про концесії". Законодавець залишив право доповнювати цей перелік за концесієдавцем. Однак це стосується тільки концесій комунального майна. Так, згідно з п. 3 ст. 3 вказаного Закону, відповідні місцеві ради можуть прийняти рішення з цього питання виключно на пленарних засіданнях[3].

            Особливістю об'єкта концесійних правовідносин є висока прибутковість через відсутність чи обмеженість конкуренції. Монопольне функціонування таких об'єктів обумовлено, наприклад, соціальною значущістю, особливостями виробництва.

Об'єкт права державної та комунальної власності, використання якого здійснюється концесійним шляхом, завжди передається в управління (експлуатацію). Одне лише створення (будівництво) не відображує суті концесії. Воно може бути здійснене за простим договором підряду. Це ж стосується і суттєвого поліпшення об'єкта концесії.

Варто відмітити, що державне та комунальне майно, що може бути об'єктом концесій, закріплене за відповідними підприємствами на праві господарського відання. Державне або комунальне підприємство, майно якого передається у концесію, ліквідується та одночасно припиняється його право господарського відання на це майно. Таким чином, надання державного або комунального об'єкта у концесію є однією з підстав ліквідації державного або комунального підприємства.

Наданий у концесію об'єкт передається концесіонеру у строки і на умовах за договором та береться на його баланс із відповідним застереженням. Концесіонеру делегуються права тільки щодо володіння та користування об'єктом права державної або комунальної власності, держава та територіальна громада не втрачають своїх прав власників на концесійне майно. Об'єктом права державної та комунальної власності становиться також майно, створене на виконання умов договору, поліпшене, реконструйоване та технічно переоснащене за рахунок концесіонера, який має право на адекватне та ефективне відшкодування зроблених витрат в частині, не покритій прибутком. Концесіонеру належить на праві власності отриманий від управління (експлуатації) наданого об'єкта прибуток та вироблена продукція. Право розпоряджання амортизаційними відрахуваннями належить концесіонеру із вказівкою закону, що використовуються вони виключно на відновлення основних фондів, отриманих у концесію або створених при виконанні умов договору. Ризик випадкової загибелі концесійного майна несе концесієдавець, але сторони в договорі можуть самостійно встановлювати інші умови. У будь-якому разі, обов'язок страхування об'єкта концесії покладається на концесіонера на користь особи, яка несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна.

Протягом усього часу застосування концесій при використанні державного та комунального майна постійною ознакою концесійних об'єктів була незмінність форми власності на них. Законом України „Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання концесійної діяльності" передбачено можливість подальшої приватизації об'єкта концесії. Першочергове право на викуп має колишній концесіонер, але на загальних умовах приватизації. Це право виникає у разі створення (будівництва) цього об'єкта або його поліпшення вартістю не менш як 25 відсотків вартості майна на момент приватизації. Однак до уваги беруться тільки ті поліпшення, які було зроблено у зв'язку з виконанням умов договору концесії [4]. З огляду на соціальне призначення державного та комунального майна, що може бути предметом концесійного договору, та беручи до уваги головну мету концесій - задоволення громадських потреб у певних товарах (роботах, послугах), а також враховуючи обґрунтоване монопольне становище деяких об'єктів, слід вважати недоцільним та неприпустимим включення їх до приватизаційного процесу. Альтернативою приватизації може стати входження концесіонера до управління об'єктом, наприклад, після закінчення строку дії концесійного договору шляхом організації господарського товариства.

Література:

•1.     Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 03.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - Ст. 228.

•2.     Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.

•3.     Про концесії: Закон України від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №41. - С. 372.

•4.     Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання концесійної діяльності: Закон України від 03.02.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №19. - Ст. 254.

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>