XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Малишкін А.М. КУЛЬТУРА ТІЛА, КУЛЬТУРА РУХУ, КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я УЧНІВ І СПОСОБИ ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

Здобувач Малишкін А.М.

Харківська державна академія фізичної культури

КУЛЬТУРА ТІЛА, КУЛЬТУРА РУХУ, КУЛЬТУРА ЗДОРОВ'Я УЧНІВ  І СПОСОБИ ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

Анотація. У роботі  охарактеризовано поняття культура тіла, культура руху, культура здоров'я. Відстоюється думка про те, що навчальні досягнення учнів повинні оцінюватися із сторін культури тіла, руху, здоров'я. Для культури тіла головне: краса людського тіла, гармонійний розвиток м'язової системи, відсутність, затримка або зменшення негативного впливу хвороб  опорно-рухового апарату. Рухова активність повинна  засвоюватися із  знаннями про закономірності рухів, автоматизацію, точність виконання. Культура здоров'я  в руховій діяльності формується з обов'язковим контролем і врахуванням об'єктивних показників, які поступово виховуються в суб'єктивні.

Ключові слова: культура тіла, руху, здоров'я, способи  оцінювання, тестування.

Аннотация. В работе  охарактеризовано понятие культура тела, культура движения, культура здоровья. Отстаивается мысль о том, что учебные достижения учеников должны оцениваться со сторон культуры тела, движения, здоровья. Для культуры тела главное: красота человеческого тела, гармоничное развитие мышечной системы, отсутствие, задержка или уменьшение негативного влияния болезней  опорно-двигательного аппарата. Двигательная активность должна  усваиваться со  знаниями о закономерностях движений, автоматизации, точности выполнения. Культура здоровья  в двигательной деятельности формируется с обязательным контролем и учётом объективных показателей, которые постепенно воспитываются в субъективные.

Ключевые слова: культура тела, движения, здоровье, способы оценивания, тестирование.The abstract. In work is characterized notion culture bodies, culture of the motion, culture of health. The thought is defended about that that scholastic achievements pupil must be valued with sides of the culture of the body, motion, health. For culture of the body main: beauty of the human body, harmonious development of the muscular system, absence, delay or reduction of the negative influence of the diseases supporting-motor device. The motor activity must be adopted with knowledges about regularity of the motion, automations, accuracy of the execution. The culture of health in motor activity is formed with obligatory checking and account of the objective factors, which are gradually brought up in subjective.

The keywords: culture of the body, motion, health, the ways evaluation, testing.Постановка проблеми. Зростання захворюваності у зв'язку з різними порушеннями постави відзначається у дітей шкільного віку, вони на сьогодні є однією з найсерйозніших  соціальних проблем. Аналіз результатів, отриманих в ході обстеження дітей шкільного віку (від 6 до 16 років), примушують побачити нам усю глибину цієї проблеми: більше 90% дітей мають відхилення в розвитку опорно-рухового апарату [8]. Розвиток вираженої деформації хребта і грудної клітки при сколіотичній хворобі у дітей впливає на значне погіршення функціонального стану організму дитини. Це проявляється в серйозних відхиленнях діяльності дихальною і серцево-судинною систем [20]. При плоскостопості різко погіршується опорна функція ніг, змінюється положення тазу і хребта, утруднюються рухи [16]. Неправильна постава і зміни нормальної конфігурації хребта провокують розвиток інших захворювань, в деяких випадках, прогресивні симптоми яких можуть привести до інвалідності [13]. Школа, сім'я, суспільство не справляються із завданнями фізичної підготовки молоді до життя, продуктивної праці, велика кількість учнів мають не лише слабку фізичну підготовленість, але і відхилення в стані здоров'я [6]. Незважаючи на зверненість усієї системи освіти і виховання  до особи дитини, стан  здоров'я дітей і підлітків  продовжує  погіршуватися, збільшується  число наркоманів, віл-інфікованих [26]. Навіть серед тих, хто займається  спортом тільки 1 із 10 мають гарне здоров'я [21].  Тому, що найчастіше увага тренуючого сконцентрована не на русі, на задоволенні від діяльності, а на чомусь зовнішньому (швидкості, способі виконання, цілі поза бігом - когось перегнати, від когось не відстати, встигнути). Учень переживає радість від успішного досягнення мети. Але це задоволенням не від руху, а від  потреби в досягненнях, від самоствердження, від перемоги над іншим, над самим собою, що є вторинною потребою [15]. Аналіз останніх досліджень і публікацій.   Фізична культура  - термін і поняття, яке вперше ввів ректор Московського інституту фізичною культури проф. В. Е. Ігнатьев  у 1919 р. на II з'їзді Всеобучу. Це поняття є широким, збиральним і багатогранним, є результатом  творчої діяльності суспільства [9]. Фізична культура, яка виникла і розвинулась одночасно з загальною культурою людства [25]  - це частина загальної культури особи і суспільства, її  особлива самостійна  область.  В той же час,  це  специфічний  процес  і  результат  людської  діяльності,  засіб  і  спосіб  фізичного  і  духовного  вдосконалення  особи [4]. Тобто, розуміється творча діяльність, що має на меті перетворення, вдосконалення людської природи за допомогою фізичних вправ [12]. Фізична культура є одним із загальнодоступних засобів збереження здоров'я людини . У фізичній культурі розглядають культуру тіла, культуру руху, культуру здоров'я [14]. Але питання, повязані з оцінкою досягнень учнів враховуючи ціннісні аспекти, не достатньо розглянуті і вивчені.

Мета дослідження: пошук способів оцінювання  на уроках фізичної культури в загальноосвітній школі з погляду культури тіла, культури руху, культури здоров'я.

Завдання дослідження:

1.       Виконати логіко-дидактичний аналіз науково-методичної літератури.

2.       Визначити поняття культура тіла, культура руху, культура здоров'я.

3.       Визначити можливі способи  оцінювання  на уроках фізичної культури в загальноосвітній школі з погляду культури тіла, руху, здоров'я.

Виклад основного матеріалу. Під культурою тіла потрібно розуміти  деяку системну сукупність загальних, естетичних, групових, індивідуальних  уявлень і способів активного збереження і напрямку зміни опорно-рухового апарату, пропорцій, форм і шкіряного покриву  свого тіла та його частин [12]. Фізично розвинене тіло в новому суспільстві  є результатом занять фізкультурою або спортом, тобто діяльністю, що припускає істотні вольові зусилля, характер та самодисципліну. У результаті зніжене, жирне тіло найчастіше читається як знак лінощів, слабкого характеру та неорганізованості[9]. Атлетична гімнастика, фітнес, калланетіка, шейпінг, стретчинг, різні дихальні, косметичні види гімнастики призначені для цілеспрямованого розвитку форм тіла або переважного розвитку певних функцій організму [2]. Добре і гармонійно розвинена м'язова система, забезпечує здатність напружуватися  в широкому діапазоні, розслаблятися і розтягуватися, допомагає людині мати прекрасну зовнішність. Гарна статура відповідає  міцнішому здоров'ю, забезпечує краще функціонування внутрішніх органів. Так, при патологічних викривленнях хребта, деформаціях грудної клітки (а причиною тому буває слабкість м'язів спини і плечового поясу) утруднюється кровопостачання мозку, внутрішніх органів. Добре ж розвинені м'язи  є надійною опорою для скелета. Треновані м'язи спини, наприклад, зміцнюють хребетний стовп, розвантажують його, беручи частину навантаження на себе, запобігають  "випаданню" міжхребетних дисків. Слабо розвинені дихальні  м'язи  не в змозі забезпечити достатню  вентиляцію легенів, і навпаки, саме активність дихальних  м'язів  вдосконалює систему дихання в процесі зростання і розвитку організму.  Зміцнення м'язової системи не лише формує красиву зовнішність, але і несе здоров'я [24]. В дошкільному і шкільному віці відбувається формування вигинів хребта, що остаточно завершується в 11-13 років.  Після 25 років деформацію хребта змінити важко [16]. Створення м'язового корсету  і виховання, закріплення навички правильної постави - основне завдання культури тіла школярів [5]. Оздоровчі завдання спрямовані на: формування  правильної постави;  формування вигинів хребта; розвиток зведень стопи; зміцнення зв'язково-суглобового апарату; розвиток гармонійної статури. Важливо, формуючи культуру тіла, одночасно гармонійно розвивати особу дитини [19]. Однією із складових, на шляху практичного вирішення напрямку модернізації системи фізичного виховання  в загальноосвітніх навчальних закладах, було впровадження нового фізкультурно-оздоровчого  комплексу  школярів України «Козацький гарт». У першій частині складено комплекс тестування школярів «Крок до здоров'я» - визначення (моніторинг) стану їх фізичного здоров'я. До графи «Фізичний розвиток» входить співвідношення маси тіла та зросту, стан постави, яка визначається за  формулами наявності чи відсутності кіфозу, сколіозу. Оцінка фізичного розвитку  входить до таблиці безпечного рівня здоров'я [23]. Це  один із  кроків  до вирішення існуючих проблем культури тіла учнів. Але моніторинг має тільки констатуючий характер (є порушення і все), інформаційний. На уроках фізичної культури учні виконують корекційні вправи - і тільки. Відсутній зв'язок  моніторинга з корекцією, а саме оцінювання на уроках фізичної культури, яке б не тільки інформувало учнів про порушення постави але і мотивувало, примушувало до систематичних занять, до зміни своєї зовнішності, концентрувало б  увагу батьків на існуючій проблемі. Тому що після закінчення  загальноосвітньої школи в багатьох випадках учні мають, з погляду культури тіла - сколіози, лордози, кіфози, недостатньо розвинені м'язи верхнього плечевого поясу, торсу, ніг. Велика кількість учнів не задоволені своїм зовнішнім виглядом, комплексують. У них виникає особисто свій погляд на красу тіла, стихійно сформований із кінофільмів, фото з  журналів, знайомих, які так чи інакше розвили м'язову систему, статуру разом з неякісним, непрофесійним розвитком духовної сторони.  Навчання школярів потребує, разом з критерієм для постави та співвідношення маси  і зросту,  критеріїв  оцінювання навчальних досягнень учнів для розвитку  гармонійної статури, оцінки  зовнішніх даних учнів,  розвитку основних групп м'язів не тільки рук, живота, а й ніг, спини. Адже найефективніше  силові здібності розвиваються  при  цілеспрямованому, комплексному розвитку всіх м'язових груп [22]. Тому правильна постава, відсутність плоскостопості, гармонійний розвиток основних груп м'язів - перший критерій рівня здоров'я. Фізичний  розвиток  може  йти  як  стихійним  шляхом (природний  фізичний  розвиток  людини),  так і  цілеспрямовано,  під  впливом  спеціально  підібраних  фізичних  вправ  в процесі фізичного  виховання  і  спортивного  тренування [4]. Маючи такі кінцеві результати шкільного фізичного виховання з погляду культури тіла, то виходить, що фізичний розвиток школярів іде стихійним шляхом.

Культура руху - це рухово-виконавчий компонент рухової культури, що включає в собі сприйняття культури руху взагалі, теорію, практику аналізу рухів, педагогічні, естетичні і соціологічні аспекти рухової діяльності. Культура руху - характеристика тільки систем рухів  і рухів тіла. Щоб досягти високої культури своїх рухів, необхідна загальна і цільова координованість та певний «руховий смак» (розуміння краси витонченості рухів тіла, поз, рухів, їх систем). Культура рухів потрібна і легкоатлету, і пловцю, борцю, боксеру,  вчителю, хірургу  і взагалі будь-якій людині, який хоче вміти гарно рухатися, економічно, ефективно, отримувати потрібні результати своєї рухової діяльності [12]. Джерелом позитивних естетичних почуттів є система гармонійних рухів і ритмів. Це характеризує  красу форм і досконалості рухової дії. Без свідомого засвоєння закономірностей рухів шлях до оптимізації надто повільний, малопродуктивний, а іноді даремний. Людина пробує - відшукує відчуття, зв'язки між ними, спосіб гармонізації рухів. І знаходить таке, що западає в психомоторній пам'яті на все життя [10]. Автоматизація  рухів  ніколи не проявляється поступово, а в усіх випадках виглядає як раптовий стрибок або перелом. Вона схожа на якесь "осеніння", на свого роду вигук "а г а"!. Кожен спортсмен пам'ятає момент, коли він  відчув, що вода тримає його або що його велосипед відразу придбав таку стійкість, неначе у нього виросло третє колесо. Чому існує така мала кількість так званих стилів спортивно-гімнастичних рухів? Ці стилі якраз і є ті щасливо знайдені сукупності рухових елементів (техніки), які наділені в більшій або меншій мірі властивостями динамічної стійкості (гармонією рухів) [1]. В загальноосвітніх навчальних закладах критерій оцінювання «техніка виконання» в більшості випадків приймається на рівні розуміння, показу елементів, але не гармонії рухів, автоматизації. Культура рухів у більшості випадків взагалі не формується. Потрібно змінити погляд на цю сиитуацію. На нашу думку - в техніці головним критерієм ставити точність виконання. Тобто точність попадання у кільце м'ячем, точність удару по  м'ячу  у ворота, точність виконання гімнастичних вправ тощо. А вміння показати техніку виконання без результату сприймати підготовчим етапом навчання. Культура здоров'я. Проблема  культури здоров'я розробляється  в області валеології, акмеології,  медицини  і  інших  наук. В останні два десятиліття ця проблема стала активно досліджуватися в педагогіці і психології. Проте єдиних поглядів на природу і суть цього соціально-педагогічного феномену досі не вироблено. На думку Гаркуши Н.С.  [3] культура  здоров'я -  це  складова  частина  базової  культури  особи,  що відбиває усвідомлене ціннісне відношення людини до власного здоров'я, заснована на веденні  здорового способу життя, виражена в повноцінному фізичному, психічному, духовно-моральному і соціальному розвитку.  Культура  здоров'я  складається  з  трьох  складових  елементів: когнітивного, креативного і конативного. Когнітивний  елемент  культури  здоров'я  припускає  наявність  у  школярів  бажання  і  потреби  в  придбанні,  розумінні,  аналізі, перетворенні  і  використанні  знань  про     здоров'я. Креативний  елемент  культури  здоров'я  підкреслює  прояв  особових результатів самовдосконалення школярів  у фізичному, психічному,  духовно-моральному  плані  і  таких  якостей  особи,  як ініціативність,  натхненність,  винахідливість,  неординарність, прозорливість  і  інших. Креативний  елемент  забезпечує школярам можливість активного самовдосконалення і самореалізації в процесі придбання знань про здоров'я людини і здоровий способі життя. Конативний  елемент  культури  здоров'я  відбиває  моторно-вольову сферу  регуляції життєвого  досвіду школярів,  що складається  спочатку  із способів некритичних ситуативних поведінкових стереотипів дітей, які  потім  переходять  в   стадію  усвідомленого  критичного  засвоєння  ними елементів  здорового способу життя. Конативний  елемент  сприяє формуванню  позитивних  стійких  звичок  і  прояву  активної, цілеспрямованої,  самоконтролюючої  діяльності,  спрямованої  на  збереження і зміцнення здоров'я [3].  Одним з «витоків» високої якості педагогічного процесу виступає здоров'я дітей [11]. Необхідно будувати урок  на засадах здоров'язберігаючої  та здоров'яформуючої педагогіки, в якій на першому плані - формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я засобами освіти. Здоров'я має бути не тільки джерелом якості освітнього процесу, а і його результатом. Кожен урок має бути особистісно-орієнтованим та відповідати вимогам валеологічної безпеки [17]. Сьогодні дозріла загальна необхідність введення в програмові матеріали по фізичному вихованню дітей, школярів, молоді, дорослих  критеріїв рівня здоров'я [18].   Одним із основних критеріїв культури здоров'я під час занять фізичною культурою є самоконтролююча  діяльность. Судити про величину фізичного навантаження можна  за показниками ЧСС, частотою та глибиною дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння шкіри, блідість, погіршення координації рухів. ЧСС понад 170-180 уд/хв, різко стимулюють анаеробний енергообмін, що не сприяє розвитку загальної витривалості та може викликати перенапруження ЧСС [25].  Загальна витривалість - здатність виконувати різноманітну фізичну роботу протягом тривалого часу, здатність протистояти втомі. Вона сприяє підвищенню працездатності і є основою для розвитку спеціальної витривалості, а саме ігрової. Розвиток загальної витривалості відбувається під час тривалої тренувальної роботи невисокої інтенсивності. Біологічну основу загальної витривалості становлять аеробні можливості людини. Основний показник - максимальне споживання кисню. Найбільш доступний і простий засіб для розвитку аеробних можливостей є біг помірної потужності у повільному темпі протягом 12 хвилин і більше [7]. Тому рівень ЧСС під час тестування на витривалість повинен бути рівноправним критерієм оцінювання. Якщо учень вклався в навчальний норматив на відмінно, але виконував вправу з високою частотою серцевих скорочень, дихання, що не відповідає нормам аеробного (для бігу на дальні дистанції), це груба помилка. Реакція організму учнів повинна бути єдиним цілим з руховою діяльністю. Тестування загальної витривалості є основним регулятором і допуском до розвитку спеціальної витривалості: ігрової, яка має складності в розвитку і оцінці здоров'я. Дуже складно і часто неможливо оцінити рівень ЧСС під час ігор. Це можна вияснити тільки за суб'єктивними відчуттями учня, яким він навчиться під час розвитку загальної витривалості, яку легко контролювати. В будь - який момент учень може зупинитися порахувати пульс і запам'ятати ці відчуття. Теж стосується і часу гри, якщо учень спроможний витримати навантаження 10 хв. з частотою ЧСС до 160, він зможе і грати, змагатися в спортивних іграх. Регулярні заняття, а не випадкові, прийшов на урок здати нормативи, є шляхом до здоров'я.  Тільки дотримання основних правил фізичної культури (принципів): систематичності, науковості тощо дозволить виховувати в учнів культуру здоров'я.

Висновки:

1. Фізична культура - це частина загальної культури особи і суспільства, її  особлива самостійна  область,  специфічний  процес  і  результат  людської  діяльності,  засіб  і  спосіб  фізичного  і  духовного  вдосконалення  особи. У фізичній культурі розрізняють культуру тіла, культуру руху, культуру здоров'я.

2. Під культурою тіла потрібно розуміти  деяку системну сукупність загальних, естетичних, групових, індивідуальних  уявлень і способів активного збереження і напрямку зміни опорно-рухового апарату, пропорцій, форм і шкіряного покриву  свого тіла та його частин. Культура руху - це рухово-виконавчий компонент рухової культури, що включає в собі сприйняття культури руху взагалі, теорію, практику аналізу рухів, педагогічні, естетичні і соціологічні аспекти рухової діяльності. Культура  здоров'я -  це  складова  частина  базової  культури  особи,  що відбиває усвідомлене ціннісне відношення людини до власного здоров'я, заснована на веденні  здорового способу життя, виражена в повноцінному фізичному, психічному, духовно-моральному і соціальному розвитку. 

3. Оцінювання  навчальних досягнень учнів повинно включати  розвиток силових показників основних груп м'язів для розвитку гармонійної статури та зміцнення постави, як рук, живота  так і  ніг, спини, а також  показник фізичного розвитку за станом постави, співвідношенням маси тіла та зросту. Оцінюючи  техніку виконання  вправ - головним критерієм висувати точність виконання за результатом, а знання і розуміння, як проміжний етап навчання. При тестуванні  здоров'я дитини, вираженій в загальній, спеціальній витривалості, рівноправним  критерієм, наряду з результатом,  враховувати об'єктивну реакцію організму: ЧСС.

Перспективи подальших досліджень. Намічено практично перевірити тестування   на уроках фізкультури в загальноосвітніх навчальних закладах.

Література:

1. Бернштейн Н. А.О ловкости и ее развитии / Н. А. Бернштейн.- М.: Физкультура и спорт, 1991. - 288 с.

2. Бодибилдинг для ленивых /Авт.-сост. Д.А. Борькин. -  М.: ООО «Издательство ACT»; Донецк: «Сталкер», 2005. - 92.

3. Гаркуша Н. С. Воспитание культуры здоровья школьников в деятельности классного руководителя: автореф. дис. на соискание наук. ступени канд. пед. наук : спец.13.00.01 « Общая педагогика, история педагогики и образования»  /  Н. С. Гаркуша. -  Белгород, 2007. - 20 с.

4. Городилин С.К., В.В. Руденик.  Физическое воспитание студентов. Тексты лекций по курсу «Физическая культура» для студентов всех спеціальностей. / Городилин С.К., В.В. Руденик . -  Гродно, 2002.

5. Детков Ю.Л., Платонова В.А., Зефирова Е.В. Теория и практика физической культуры для студентов с ослабленным здоровьем / Ю.Л.Детков, В.А.Платонова, Е.В. Зефирова. - СПб: СПбГУИТМО, 2008. - 96

6. Дуркин П.К. Научно-методические основы формирования у школьников интереса к физической культуре :  автореф. дис. на соискание наук. ступени канд. физ. культ. и спорта наук: спец. 13.00.04  «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» / П.К. Дуркин. -  Архангельск, 1995. - 22 с.

7. Єрмолова В.М. Фізична культура. Підручник для 9 класу 12-річної загальноосвітньої школи / В.М. Єрмолова, Л.І.Іванова. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. - 184 с.

8. Єфіменко  М. Сколіозу - Hi! /М. Сфименко //Дошкільне виховання. -2008.-№6.-С.-21-23.

9. Кікоть  А. А. Костюм і тілесність у семіотичному аспекті /  А. А. Кікоть  // Культура України. - 2010. - Випуск 30.

10. Клименко В.В. Фізкультура і естетичне виховання / В.В.Клименко, В.П. Омельчук. -  К: Радянська школа, 1987.- 135 с.

11. Конаржевский Ю.А.  Анализ урока / Ю.А.Конаржевский. - М.: Центр «Педагогический поиск», 2000. - 336 с.

12. Коренберг В.Б. О некоторых базових понятиях в нашей сфере /  В.Б. Коренберг // Теория и практика  физической культуры. - 2008. -№2. - С.10

13.  Курысько Н.А. Причины возникновения нарушений осанки у детей школьного возраста и их профилактика средствами физической реабилитации / Н.А. Курысько, В.Н. Прнстннский, Ю.В. Полухин, Л.П. Мишина // Теорія і практика фізичного виховання. -  2008.-№2

14. Лубышева Л.И. Социология физической культуры и спорта.учеб.пособие / Л.И. Лубышева. - М.:Издательский центр «Академия».2001. -240с.

15. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя /  Орлов Ю. М. - М.: Просвещение, 1991. - 287 с.

16. Петров П. К. Методика преподавания гимнастики в школе: Учеб. для студ. высш. учеб. Заведений / Петров П. К.  - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 448 с.

17.  Півненко Ю.В.  Аналіз уроку з позиції збереження здоров'я учнів / Ю.В.Півненко //  Теорія та методика фізичного виховання. -2008. -№

18. Плаксина О. И. Индивидуальная оздоровительно - силовая подготовка женщин, занимающихся в фитнес  клубе : автореф. дис. на соискание наук. ступени канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры.» / О. И. Плаксина. - Москва, 2008. 

19. Степаненкова Э.Я.Теория и методика физического воспитания и развития ребенка: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Э. Я. Степаненкова. - 2-е изд., испр. - М.: Издательский центр «Академия», 2006. - 368 с.

20. Таможанская А. В. Динамика показателей сердечно-сосудистой и дыхательной системы у детей после оперативного лечения сколиотической болезни 4 степени под влиянием дыхательной гимнастики / А. В. Таможанская // Слобожанський  науково-спортивний  вісник - 2006. - № 10  

21. Татура Ю.В.  Фитнес:   Тонкости,   хитрости   и  секреты /  8.        Татура Ю.В.    -   Серия   книг «Ваше  здоровье».   -   М.:    Бук- пресс, 2006.- 352 с.  

22. Тітаренко А.   Методика розвитку силових здібностей  хлопчиків молодшого шкільного віку / А.Тітаренко // Теорія методика фізичного виховання. - 2009. - №5

23.  Умови проведення фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу школярів України «Козацький гарт»: [Інф. зб. осв. і науки У.] . - К.: «Педагогічна преса». - 2005. - №34-35-36

24. Чешихина В.В. Физическая культура и здоровый образ жизни студенческой молодежи: Учебное пособие / Чешихина В.В., Кулаков В.Н., Филимонова С.Н. - М.: Изд-во МГСУ «Союз», 2000. -  250 с. 

25. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1  / Б.М. Шиян. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. - 272 с.

26. Щекина Н.Б. Официальная политика в области формирования здоровья и здорового образа жизни учащихся второй половины хх столетия / Н.Б.Щекина, А.В. Юшко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2007. - №1.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>