XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мальованчук О. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ЧАС ВІДПОЧИНКУ ЗГІДНО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Мальованчук Ольга

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ЧАС ВІДПОЧИНКУ  ЗГІДНО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

В умовах переходу України до ринкових відносин  актуальною постає проблема вдосконалення трудового законодавства, що відіграє ключову роль у забезпеченні матеріального та культурного рівня населення, його подальшого розвитку як соціально захищеної нації. Захисна функція трудового права виражається у правовому впливі на ті групи відносин, які пов'язані із забезпеченням належного соціального середовища для людини, що перебуває у трудових відносинах, захистом здоров'я працівника, підтриманням його фізичних і моральних сил, встановленням високого рівня умов праці та вирішенням його соціальних проблем. Однією з головних проблем правового регулювання праці є встановлення обов'язку роботодавця надавати працівникові час для відпочинку. Робочий час обов'язково має чергуватися з часом відпочинку. Одне з основних завдань держави - створення для громадян відповідних умов праці та відпочинку, задоволення їх потреб і запитів, забезпечення їх законних прав і пільг. У трудовому законодавстві - КЗпП України відведена Глава 5 «Час відпочинку» [2], але відсутнє  визначення цього поняття. Відсутнє поняття часу відпочинку і в Проекті Трудового кодексу України. Воно протиставляється поняттю «робочий час». Регламентована  трудовим законодавством реалізація громадян права на відпочинок є способом заохочення та стимулювання до виконання належним чином своїх трудових обов'язків, а також підтримкою працівників у час вимушеної перерви праці. Обов'язок по дотриманню конституційного права людини на відпочинок покладається на роботодавця.

Працівники мають право на відпочинок відповідно до КЗпП про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки згідно закону України «Про відпустки».

Час відпочинку, який надається працівнику, можна розглядати:

•·        як певний проміжок часу,протягом якого людина звільняється від виконання своїх трудових обов'язків і може використовувати його за власними потребами;

•·        як конституційне право кожного працюючого, яке регламентоване законодавством України та міжнародними нормативно-правовими актами.

Право працівників на відпустку як один із видів часу відпочинку закріплюється численними правовими положеннями. Воно визначається ст. 45 Конституції України [1], ст. 74 КЗпП [2] та ст. 2 Закону «Про відпустки» [4]. Ці та інші численні акти законодавства встановлюють зміст та обсяг права на відпустку, порядок реалізації цього права.

Деякі нововведення стосовно реалізації права на час відпочинку зазначено у Проекті Трудового кодексу України. У ньому відтворено, перероблено та адаптовано багато основних норм чинного трудового законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки». Так, наприклад, у проекті ТКУ збереглося положення закону про відпустки, що на час навчання або здачі іспитів у ВНЗ працівникові надається додаткова оплачувана відпустка.

Види відпусток, що передбачаються проектом Трудового кодексу України майже не відрізняються від аналогічних видів, що передбачаються чинним законом України "Про відпустки" за винятком нового різновиду відпусток - заохочувальні відпустки. Заохочувальні відпустки (ст. 189 проекту ТКУ), можуть надаватися за ініціативою роботодавця та за виконання державних та громадських обов'язків [3]. Колективним договором, а якщо договір не укладався, нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним профспілковим органом або вільно обраними працівниками представниками (представником), може передбачатися надання працівникам заохочувальних відпусток за сумлінне виконання трудових обов'язків, тривалу добросовісну працю та з інших підстав тривалістю до 7 календарних днів з частковим або повним збереженням заробітної плати. У порядку заохочення за виконання державних або громадських обов'язків законами та колективними договорами може передбачатися надання працівникам додаткової відпустки тривалістю до 7 календарних днів з частковим або повним збереженням заробітної плати.

Ще одним нововведенням є те, що у проекті ТКУ встановлюється граничний термін затвердження графіка відпусток - 15 січня. Також не передбачається заміна за заявою працівника грошовою компенсацією частини щорічної відпустки, що перевищує 24 календарних дні.

Щодо відпусток без збереження заробітної плати, то їх строк збільшено до 3-х місяців. Тоді як згідно КЗпП цей термін не може перевищувати 15 днів на рік. Крім того, Проектом Трудового кодексу встановлюється можливість роботодавця тимчасово призупиняти роботу окремих структурних підрозділів або юридичної особи в цілому з наданням працівникам за їх згодою відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням на строк до двох місяців.

Деякі положення Проекту Трудового кодексу, якими регулюється питання надання та використання щорічних трудових відпусток, можна розглядати як зниження рівня гарантій трудових прав працівників. Зокрема, роботодавець наділяється правом одночасного надання відпустки всім працівникам (більшості працівників) підприємства або його структурного підрозділу. З цього випливає, що працівник може бути позбавлений можливості розпорядитися своїм правом на відпустку за власним розсудом. Таке нововведення суперечить деяким нормам Проекту Трудового кодексу [6].  

Надання працівникові відпустки, згідно ст.169 проекту ТКУ має супроводжуватися письмовим наказом (розпорядженням), підставою для якого є письмова заява працівника. У разі якщо наказ про надання відпустки не виданий, працівник не має права на власний розсуд визначити день початку відпустки, навіть якщо є узгоджений з роботодавцем графік [5].

Загалом Трудовий кодекс спрямований на створення належних умов праці та відпочинку, забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців в умовах ринкової економіки, в ньому кодифіковані норми трудового права, які на сьогодні містяться в різних нормативно-правових актах, проте певні норми проекту Трудового кодексу в частині регулювання відпусток потребують подальшого, місцями суттєвого доопрацювання.   

Література:

•1.     Конституція України // ВВРУ.-1996.-№30.- Ст.141

•2.     Кодекс законів про працю України: нормативні документи з урахуванням останніх змін в редакції на 13.09.2007 р.- Офіц. вид. - Суми, 2007. - 92 с. - (Довідкове видання)

•3.     Трудовий кодекс України: проект закону України від 10.12.2009 р. №1108. - [ Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.profiwins.com.ua/uk/legislation/project/747.html

•4.     Закон України «Про відпустки» // ВВРУ. - 1997. - №2. - Ст. 4

•5.     Аналіз проекту Трудового кодексу стосовно відпусток.- [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://news-day.com.ua/politics/1274/

•6.     Експертиза проекту Трудового кодексу України. - Аналітичний центр «Академія».-[Електроннийресурс].-Режим доступу: http://www.academia.org.ua/?p=715

 

e-mail: olya_mal@list.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>