XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Маляр Д.В. “НОТАТКИ БОЖЕВІЛЬНОГО” МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ – БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ ТВІР СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

студентка Маляр Дарія Вячеславівна

КНУ імені Тараса Шевченка

"НОТАТКИ БОЖЕВІЛЬНОГО" МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ - БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ ТВІР СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У 1834 році світ побачив повість Миколи Васильовича Гоголя «Нотатки божевільного».

Автор нотаток - чиновник Попріщін, звичайна «маленька людина». Він ремонтує пера для писання у конторі і закохується в дочку директора, Софі, яка ставиться до нього зневажливо, просто не помічаючи. Тут він знаходить листи від її песика іншому, з яких дізнається, що Софі збирається виходити заміж за камер-юнкера. Через декілька днів Попріщін зовсім відходить від реальності: проголошує себе королем Іспанії, а дні в щоденнику датує «мартобрём» і «43-им апреля».

У творчості самого Гоголя ця повість не мала ні прецедентів, ні аналогій через свою форму нотаток - розповідь героя про себе. Щодо популярної на той час теми божевілля в літературі, то цей твір став якісно новим етапом її розробки, оскільки ознаменував собою поступовий перехід від романтизму до реалізму.

Спочатку повість мала назву «Нотатки божевільного музики», але згодом музику замінив чиновник - перший відхід від романтичного безумства до реалізму. Але його герой, Попріщін, проходить  зворотній шлях і звільняється - в своїх діях, думах, словах, проголошуючи себе королем і знищуючи своє нудне, слабке справжнє "Я". Однак навіть ставши божевільним, цінність особистості він співвідносить в першу чергу з її соціально-ієрархічним положенням. І не стає божевільним пророком, як це було б у романтиків, а навпаки проявляє свою мізантропічність.

Якщо ж проаналізувати характер божевілля чиновника, то його можна віднести до манії величності, а марення безумця описані з такою правдоподібністю, що здається ніби Гоголь і сам пережив це.

Тема безумства проявляється одночасно у трьох аспектах: соціальному, естетичному і власне-біографічному. Гоголь чисто реалістично зводить свого героя до справжнього клінічного божевілля, а не красивого конфлікту генія зі світом.

У повісті також необхідно виділити «петербурзьке божевілля» - і справді феноменальне явище, яке відбивалося у творчості багатьох, хто творив у Петербурзі. Світ у цьому місті гротескний, абсурдний, наповнений чітко організованим безумством. Тут будинки, вулиці, проспекти (особливо Невській), вже живе своїм власним, час від часу, демонічним життям.

Гоголь по-своєму змінює класичну теорію про «мудрість божевільного»: у нього головний герой також пророкує і намагається врятувати світ, але від речей досить дивних: « Завтра в  семь часов совершится странное явление: земля сядет на луну... Луна ведь обыкновенно делается в Гамбурге; и прескверно  делается. Я удивляюсь, как не обратит на это внимание Англия. Делает ее хромой бочар,  и видно, что дурак, никакого понятия не имеет о луне. Он  положил смоляной канат и часть деревянного масла; и оттого по всей земле вонь страшная, так что нужно затыкать нос. И оттого самая луна - такой  нежный  шар, что люди никак не могут жить, и там теперь живут только одни носы. И по  тому-то самому мы не можем видеть носов своих, ибо они все находятся в луне. И когда я вообразил, что земля вещество тяжелое и может, насевши, размолоть в муку носы наши, то мною овладело такое беспокойство, что я, надевши чулки и башмаки, поспешил в залу государственного совета, с тем чтоб дать приказ полиции не допустить земле сесть на луну». [1, с.182]

А тут згадано про ще один феномен, але вже виключно гоголівського «божевілля» - ніс. Цей орган людського тіла лейтмотивом проходить по творчості Миколи Васильовича. Важко знайти іншого письменника, який з таким би задоволенням описував запахи, чихання, хропіння. Фрейдисти можуть робити власні висновки з цього приводу, але скоріше, такий надмірний інтерес Гоголя до носа може бути спричинений ненормальним розміром власного. Та використання цього органу як літературного прийому притаманне слов'янським мовам взагалі. Володимир Набоков приводить такі приклади: «Мы вешаем его в уныние, задираем от успеха, советуем при плохой памяти сделать на нем зарубку, и его вам утирает победитель. ... Мы чаще, чем любой другой народ, говорим, что водим кого-то за нос или оставляем с носом.» [10, с. 33]

У ранніх творах Гоголь просто користувався цим нескладним прийомом, але з плином часу надав йому унікального відтінку, що був притаманний лише його дивакуватому генію.

На думку психологів і психіатрів у «Нотатках божевільного» не ставилася мета детально описати божевілля. Під таким прикриттям Гоголь показав убогість звичаїв та низинного духовного життя чиновницького і світського світів, страшну самотність і безпорадність "маленької людини". Ставлення до життя та смерті людини, рівня духовного життя країни - саме це робило Гоголя глибоко соціальним письменником.

Література:

1. Гоголь Н.В. Собрание сочинений в восьми томах. - М.: «Правда», 1984. - 334с.

2. Набоков В.В. Лекции по русской литературе: Пер. с англ., предисловие Ив. Толстого. - М.: Независимая газета, 1996. - 31-136с.

e-mail: nyinside@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>