XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Марченко С. К., Мойсеєва І. Ю. CТАН ТА ШЛАХИ ПОКРАЩЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІНАСЕЛЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

Марченко С. К.

Мойсеєва І. Ю.

Вінницький національний аграрний університет

CТАН ТА ШЛАХИ ПОКРАЩЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІНАСЕЛЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

Розв′язання глобальних економічних проблем в нашій державі необхідно починати із аграрної сфери, тобто із сільської місцевості, оскільки вона є тим комплексним складно структурним об′єктом, який посідає важливе місце у стратегії розвитку економіки країни і є необхідною умовою зміцнення її продовольчої безпеки.

В сучасних умовах для України характерна суттєва трансформація реальної зайнятості населення, що включає в себе зниження чисельності зайнятих в аграрній сфері, погіршення демографічної ситуації в сільській місцевості, низький рівень заробітної плати та доходів сільського населення,  скорочення чисельності спеціалістів з вищою освітою, зайнятих у сільському виробництві, професіонально підготовлених кадрів механізаторських професій, погіршення умов соціального забезпечення, високий рівень сільського безробіття[6].

Що ж саме спричиняє дану ситуацію в Україні? Насамперед це відсутність інвестицій у розвитку сільської інфраструктури, сільські жителі позбавлені елементарних благ цивілізації - газу, електроенергії, водо забезпечення, комунальних послуг, транспортного сполучення, засобів зв′язку. Більше третини населених пунктів не мають зупинок громадянського транспорту, доріг з твердим покриттям. Рівень забезпечення сільського господарства тракторами, комбайнами та іншою технікою становить 45-50% потреби, а понад 90% технічних засобів потребують негайної заміни внаслідок їх зношеності[1]. Тому наростають відмінності між містом і селом в умовах праці, побуту, якості життя, що і спричиняє відплив населення з села в місто, а отже і знищення усілякого стимулу для розвитку села та ресурсів у ньому, через що спричинене неминуче безробіття. Зокремаза січень 2011р.,в порівнянні з груднем 2010р., збільшився на 7,4% - до 585,6 тис. людей. При цьому кількість людей, які одержують допомогу з безробіття, збільшилась на 8,89%, склавши 447,9 тис. людей. Середній розмір допомоги в місяць склав у січні 2011р. - 814,02 грн., в порівнянні з 780,05 грн. місяцем раніше.

Сьогодні ще одною причиною виступає демографічна ситуація в сільській місцевості. На кожну тисячу працездатних у селі припадає близько 760 пенсіонерів і непрацездатних. Близько 18 тис. сіл не можуть відродитися і приречені на вимирання. В більше половини за рік не народжуються діти[2].

Рівень народжуваності сільського населення в розрахунку на 1000 осіб знизився з 13,7 до 9,4 осіб, рівень смертності підвищився з 14,4 до 20,5 осіб і перевищив аналогічний показник смертності міського населення в 1,4 рази[1].Також  невтішним фактом  є падіння обсягів сільськогосподарського виробництва, яке за даними Держстату, в січні - вересні 2012 року порівняно з аналогічним періодом 2011 року становив 4,6%[5]. Причинами погіршення якісних і кількісних показників відбувається в наслідок таких процесів:

- довготривала економічна криза;

- недосконале управління аграрними реформами;

- скорочення виробництва;

- недостатня державна підтримка агропромислових підприємств;

- дефіцит фінансових ресурсів агропромислових підприємств;

- втрата національних традицій, цінностей;

- непривабливість праці сільського робітника;

- недостатньо розвинута інфраструктура , тощо.

Так із вищесказаного ми можемо зробити висновок, що дана ситуація в українських селах потребує негайного адекватного вирішення як на макро- так і на регіональних рівнях. Для цього ми можемо запропонувати наступні шляхи вирішення даних проблем.

Для того, щобзабезпечити людей роботоюта покращити умови проживанняпотрібно датиїм на селіможливістьабосамостійнообробляти землю, вигіднопродаючиврожай, абоздавати землю в оренду по ринковимцінам і працювати у секторіпереробкиагропромисловогокомплексу.Зробитицеможливо, реалізувавшиідеюстворенняДержавного земельного банку. Цей банк не тількиробитимедешевіінвестиції у розвитоксільськогогосподарства, а й контролюватимезаконністьусіхкомерційнихопераційіз землею: купівлі, оренди, продажу. З одного боку, цеозначатиме, що люди зможутьотриматигрошівіддержави для веденнявласногогосподарства, закупівлітехніки, насіннятощо. Крім того, селянизможутьпродаватисвій урожай банку за стабільними і справедливимидержавнимицінами, а не віддавативирощене трейдерам за безцінь, як цевідбувається зараз. Зіншого ж боку, власникиземельнихділяноктакожматимутьможливістьздатиїх у оренду, не переживаючи, щоорендаріїхошукають. Законністьподібнихоперацій та захист прав селян також буде забезпечуватисяДержавнимземельним банком. Це особливо актуально з огляду на те, щосьогодні, за данимиДержкомземуУкраїни, майже 88% селян передають свою землю у оренду на строк до 5 років.

Також вирішити проблему безробіття на селіможна через створенняновихаграрнихпідприємств за рахунокприватнихінвестицій. Це дасть змогу спростити процес відкриття бізнесу на селі, збільшити обсяги виробництва, а також створити нові робочі місця[3].

Досить таки хорошим рішенням для сільських мешканців є забезпечення робочими місцями за допомогою створення сільськогосподарських кооперативів. Це перш за все дозволить залучати до роботи молодих фахівців, адже щорічно ВНЗ випускають 15 000 юнаків і дівчат з аграрною освітою. Більшості з них складно влаштуватисяна роботу. А кооперативидопоможутьвирішити проблему першогоробочогомісцядлямолоді та створять умови для поверненнямолоді у сільськумісцевість. Так, буде створений стимул і для покращеннярозвитку інфраструктури, яка такождужеважлива: дороги, школи, дитячі садки,медпункти та інше. Однак перш за все - забезпеченняроботою, аджеісторіясвідчить:немаєроботи - зникають села ізасфальтованими дорогами, газом та школами. Тому щонемаєекономічного якоря. А якщозаснуватиповноціннікооперативи, які створять для людей робочімісця, - цешвидковідродить село. Якщо один кооператив створює 100 робочихмісць на фермах, теплицях, об'єктахсоцкультпобуту, то 1500 кооперативів створять мінімум 150 тис.робочихмісць. Тобтоформуєтьсяобсяг потреб натрудовіресурси[4].

Також стратегія зайнятості населення в Україні має бути узгоджена з подальшим розвитком і розширенням активних заходів із запобігання безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану праці.Щодо розміру допомоги у зв′язку з безробіттям, то рекомендаціями Міжнародної організації праці передбачено, що вона має становити 60% середньої заробітної плати. Враховуючи дуже низький рівень середньої заробітної плати в Україні, можна стверджувати, що розмір допомоги у зв′язку з безробіттям не може бути меншим за 50% середньої заробітної плати. Нижчий рівень її не забезпечуватиме мінімальних фізіологічних потреб людини. Однак доцільним буде обмеження терміну надання допомоги і розробка механізмів для працевлаштування безробітного[6].

Реалізувати всі перераховані пропозиції цілком реально. Вартолишевідмовитисявідбезперервногообговореннявіртуальних проблем і звернутися до розв'язання проблем реальних. Тоді у нас з'явитьсяблагополучне село, а Українаперестанебути країноюпарадоксів[3].

Література: 1.  Державна цільова програма  розвитку українського села на період до 2015 року. - 2007р. - № 1158 - С. 3

2.  Ефективність використання трудових ресурсів аграрного сектору економіки України  ⁄⁄ Економіка АПК. - 2011р. - С - 102 - 103

3. Олексій Краснопьоров  Пропроблемиукраїнського села // На землі. - 2011р. - С.3

4. Сергій ТулубКооперативний рух на селі  - 2012р. - С.1

5. Сільськогосподарськевиробництво //Держстат України. -2012р. - С.1

6. Стан та шляхи покращення зайнятості населення в аграрній сфері регіону ⁄⁄ Агросвіт. - 2012р. - С.21


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>