XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Марченко Т.В. ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ПРІОРИТЕТ СУЧАСНОЇ МОРАЛЬНОСТІ

Марченко Т.В.,

аспірант Уманського   державного педагогічного  університету імені Павла Тичини

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ПРІОРИТЕТ СУЧАСНОЇ МОРАЛЬНОСТІ

Процес глибинних змін у житті нашого суспільства висуває як пріоритетну проблему виховання висококультурної, інтелектуальної, творчої особистості, яка здатна забезпечити прогрес нації, вихід держави на рівень цивілізованих країн світу. Розв'язання цього важливого завдання органічно пов'язане із сучасним осмисленням морального виховання, пошуком таких моральних орієнтирів і норм, які забезпечать повноцінне життя в усіх сферах людського буття. Моральні цінності і відповідні їм норми є тим культурним кодом, який визначає життєздатність суспільства, інтегрує повсякденну поведінку людей в суспільне ціле, регулює соціальні конфлікти, забезпечує раціо­нальність і людяність способу життя. Без моральних норм не діють належним чином економічні закони, не виконуються накази, розвалюються сім'ї, не забезпечує потрібних результатів навчально-виховна робота школи, а культура поведінки стає вихолощеною. У зв'язку з цим проблема формування моральних основ культури поведінки учнів набуває виключної актуальності.

Пріоритет сучасної моральності - загальнолюдські гуманістичні цінності. Критеріями цих цінностей вис­тупають не лише уявлення про такі моральні якості, як доброзичливість, повага до людської гідності, милосер­дя, доброта, людяність, толерантність, порядність, вміння прощати, не чинити зла, а й практичні дії, вчинки, мотиви, стимули і наміри людей. Особливе значення має сформованість (розвиток) потреби в емоційному та ду­ховному контактах з людьми, потреба у самоповазі, співчутті і співпереживанні людям. Але чільне місце поміж названих цінностей посідають гуманна поведінка, виявлення поваги до людської гідності, людяність, ба­жання допомогти, прояви довіри, толерантності.

 Такі вимоги сто­ять перед загальноосвітньою школою в ряді важливих державних документів (Концепція безперервної системи національного вихован­ня, Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі, Концепція школи нової генерації - української національної школи-родини.

Водночас на діяльність загальноосвітніх шкіл  негативно впливає духовна криза суспільства, втрата ним багатьох цінних орієнтирів, а також складні соціально-економічні та політичні процеси нашого життя. Це виявляється в падінні вихованості шкільної молоді, в її бездуховності, цинізмі, байдужості  не лише до суспільних, а й до шкільних справ, у зростанні рівня злочинності.

Яку ж особистість ми вважаємо моральною? Людина стає мораль­ною особистістю, коли вона добровільно підпорядковує свої дії мораль­ним вимогам суспільства, усвідомлює їх значення й зміст, здатна стави­ти перед собою моральні цілі й виробляти рішення відповідно до конкретних обставин, самостійно оцінювати власні дії й вчинки оточу­ючих, виховувати себе, протистояти середовищу [5]. Це поняття дуже тісно пов'язане з іншими поняттями й проблемами етико-філософського змісту, а саме: з поняттям обов'язку, відповідальності, самосвідомості, совісті, самооцінки, переконання, розуміння сенсу життя, ща­стя тощо. Всі вони є складниками морального світу індивіда. А мо­ральний світ людини - то система динамічна, яка постійно змінюєть­ся, вдосконалюється, то найбільш саморегулююча система з ознаками прагнення до удосконалення. Головною його ознакою є якісність. І зно­ву ж таки суто моральною можна назвати лише особистість із мораль­ним світом, що виступає як система, що розвивається [1].

Моральне зростання особистості досить складне психологічне явище, яке проходить у своєму формуванні довгий шлях. Кожна моральна якість об'єднує у собі певну сукупність її основних ознак, з'ясування яких дає  можливість робити висновки щодо розвитку цієї якості в учнів. Розвиток моральної самосвідомості, формування її структури, інтерналізація і лібералізація моральних норм і цінностей, особливості засвоєння моральних мотивів, що виступають еквівалентом особистісної якості дитини, - це питання, які завжди турбували думки провідних філософів, педагогів, психологів.

Зростання моральної самосвідомості особистості  залежить від ступеня розвинутості її когнітивного компонента, змістом якого є моральні знання, переконання та моральна саморефлексія. Суттєву роль у становленні цього морального утворення відіграє також емоційно-ціннісний компонент, який містить у собі моральні почуття (совість, сором, вину) та цінності. Важливо не лише усвідомлювати моральні норми та поняття, але й необхідно, щоб вони викликали емоційній відгук у душі  та були для нього значущими. Поведінковий компонент презентується на основі моральної саморегуляції. Останню характеризує наступне: 1) моральний самоконтроль як здатність  регулювати свої емоційні стани з позиції належного; 2) моральні дії та вчинки (А.О.Реан, Т.О.Флоренська, Г.А.Цукерман та ін.) [ 2].

Слід пам'ятати - свідомість особистості неможливо розглядати окремо від суспільної свідомості, зміна якої зреш­тою приводить до зміни особистої свідомості окремої люди­ни, формуючи моральну свідомість особистості, неможливо не враховувати ті зміни, які відбулися в суспільстві. Адже якщо в суспільстві назріла потреба перебудувати життя, то, безперечно, доводиться переглядати й деякі поняття моралі. По-іншому й бути не може, оскільки суспільний устрій, що існує нині, - його установи, звичаї, традиції, - підтримують у суспільстві свій власний склад мо­ральності. А будь-яка істотна зміна у відносинах між різними про­шарками суспільства веде за собою відповідну зміну в розхожих моральних поняттях [6].

Нинішня система виховання у зв'язку з деформацією багатьох традиційних духовних цінностей і зниженням морального рівня сус­пільства насамперед повинна відзначатись комплексністю, орієнту­ватися не лише на потреби сучасної соціальної практики, а й на майбутнє. Її основу мають становити досягнення світової науки, про­гресивної вітчизняної педагогічної думки, цінності людської культу­ри [4]. Їй не повинні бути властиві догматизм і шаблон у підході до людини, ігнорування індивідуальності. Вона має бути оперативною, гнучкою, гуманною, правдивою і справедливою [3].

При цьому провідною метою вихо­вання залишається ідеал особистості, здатної приймати рішення в ситуаціях морального вибору, нести відповідальність за свої рішення перед мікросоціумом, своєю країною, людством. Для вирішення цих завдань необхідні широкий і сміливий пошук нового, постійне вдос­коналення керівництва процесами соціалізації та самовиховання, насамперед з боку школи, а також сім'ї, державних закладів, громадських організацій.

Література:

•1.     Н.А.Бердяев. О Верном и новом человеке// Учительская газета. -    1990. -  №  27.   

•2.     І.С. Булах, Ю.А. Алексєєва. Розвиток моральної самосвідомості особистості підлітка: Навчально-методичний посібник. -К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - 72 с.

•3.     И. С. Кон. В поисках себя. Личность и ее самоопределение. - М.: Политиздат, 1990.

•4.     С.В Кононенко. Особливості роботи вихователя в умовах реабілітаційного центру: Дис. ... канд. пед. наук. - К., 2002

•5.     В.П Тугаринов. Филосифия сознания / современные вопросы. - М: Мысль, 1971. -189 с.  

•6.     Л.В. Сохань., І. Г. Єрмакова. Психологія і педагогіка життєтворчості. - К.: Либідь, 1996. - 407 с.

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>