XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Марчук О., Гут Л.В. ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Оксана Марчук, 2 курс, спец. «Маркетинг», д ф н

Наук. кер. - Гут Л.В.,

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,

м. Чернівці

ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Інтелект суспільства є визначальним чинником духовного виробництва та науково-технічного прогресу. Рівень освіти і накопичених людиною знань сьогодні перетворюється на основну перевагу у конкурентній боротьбі. Якщо раніше основну роль у розвитку держав і націй відігравали природні ресурси, індустріальний потенціал, то сьогодні на перший план виходить рівень розвитку людських ресурсів - знання, творчість, майстерність, уміння використовувати надбання сучасних науково-технологічних та інформаційних досягнень. Усвідомлення першочергової ролі людини та її інтелекту в соціально-економічних процесах - одна із актуальних проблем сучасності і потребує подальшого дослідження, адже саме інтелектуальна праця відкриває перспективи запровадження нових технологій, збільшення обсягів ВВП, покращення добробуту та духовного комфорту громадян.

В Україні цінність інтелектуального потенціалу існує поки що на рівні теоретичних конструкцій. Провідні вчені О. Амоша, Ю. Ґава, О. Грішнова, Е. Лібанова, М. Семикіна та інші у своїх працях акцентують увагу на питаннях збереження, накопичення та розвитку інтелектуального потенціалу України. Проте в практичній площині не виста­чає обґрунтованих умов формування інтелектуального потенціалу як чинника людського розвитку, передусім на регіональному рівні [2,  с.225].

Інтеграція української економіки в міжнародні структури вимагає кардинальних змін у мотивації інтелектуального та трудового потенціалу підприємств. Відомими західними дослідниками сучасних теорій мотивації є А. Маслоу, Л. Портер, Ф. Герцберг, Е. Лоулер, Д. Мак-Грегор, Д. Мак-Клеланд, В. Врум та вітчизняні - Д. Богиня,  А. Колот, Є. Ільїн, В. Мурашко та інші.

Метою запропонованої статті є визначення особливостей інтелектуальної праці та її ринку, аналіз ситуації, що склалася в Україні на ринку інтелектуальної праці та вивчення ролі і місця мотивації в формуванні інтелектуального потенціалу країни.

Виходячи з мети ми вважаємо, що насамперед необхідно підкреслити роль інтелектуальної праці, яка проявляється в тому, що саме через неї реалізується ступінь загальної праці й ефективність функціонування суспільної праці. Серед функціональних особливостей інтелектуальної праці можна відзначити: творчість (створення якісно нових матеріальних і ду­ховних цінностей), креативність (здатність до породження принципово нових незвичайних ідей, які відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення), часоємність (значний проміжок часу між впровадженням результатів інтелектуальної діяльності і витратами на дослідження), імовірність (немож­ливість завжди досягнути запланованого результату) [4, с.109].

Ринок інтелектуальної праці є найскладні­шим з усіх видів ринків ресурсів. Механізм попиту та пропозиції на ринку ін­телектуальної праці заснований на конкуренції між працівниками за право найбільш вигідного застосування своїх здібностей і роботодавцями за право залучати й використовувати найбільш кваліфікованих працівників, здатних до креативної, інноваційної діяльності. Товаром на даному ринку є інтелектуальна праця, носієм якої є безпосередньо кожний працівник, який займається розумовою діяльністю. Найбільш рідкісними і значущими на практиці є підприємницькі й організаторські здіб­ності. Оплата праці вищого управлінського персоналу і підприємців не обмежується верх­ньою межею й залежить від доходів бізнесу.

Рівень розвитку освіти та науки, добробут населення, культура та здоров'я нації, інноваційний розвиток підприємств, інтелектуальна власність є головними чинниками формування інтелектуального потенціалу суспільства.

За кількістю наукових фахівців вищої кваліфікації, що припадає на душу населення, наша країна не поступається розвинутим країнам Європи. Разом із тим, динаміка частки докторантів та аспірантів склалася не на користь наук інноваційного спрямування. Ситуація на ринку інтелектуальної праці по­слаблюється ще й тим, що в Україні середній вік висококваліфікованих працівників у багатьох галузях промисловості становить 53-57 років. Застарілі виробничі технології й устаткування, тривалі й необоротні зупинки виробництва, низька заробітна плата викликали у свій час відтік професіоналів, що призвело до істотних змін соціальної структури суспільства. Так, частка працівників вищої кваліфікації в проми­словості України становить близько 5%, у той час як у США - 43 %, а в Німеччині - 56 %. Крім того, у нашій країні спостерігається зни­ження рівня трудової активності, що є наслід­ком погіршення здоров'я й фізичного стану суспільства [5].

Науково-технічний прогрес прискорив моральне старіння не тільки основного капіталу, але й про­фесійних знань, особливо вищої кваліфікації. Статистичні дослідження дають можливість прослідкувати такі зрушення: щорічно оновлюється 5% теоретич­них і 20% професійних знань. Прийнята у США одиниця виміру старіння знань спеціаліста - «період напіврозпаду компетентності» (зниження компетентності на 50%) в результаті появи нової інформації - показує, що у багатьох професіях цей поріг наступає менш ніж через 5 років, тобто раніше, ніж закінчиться період навчання у ВНЗ.

Ситуація, яка на сьогодні спостерігається в Україні, ставить під загрозу якість підготовки кадрів. Так, середньосписковий працівник сфери матеріального виробництва має надзвичайно тривалий термін перепідготовки чи підвищення кваліфікації (у середньому 13-15 років), тоді як у розвинених країнах - 3-5 років. Вся система освіти України готує лише приблизно 3% фахівців постіндустріальних спеціальностей. У той же час у роз­винених країнах на професії, де є перевага інтелектуальної праці, припадає ос­новний приріст зайнятості: 85% - у США, 89% - у Великій Британії, 90% - у Японії [1, с.128].

При цьому необхідно враховувати певну «відірваність» вітчизняної базової освіти від практичних реалій виробничої діяльності через роздержавлення, загальнонаціональні фінансові проблеми, падіння обсягу виробницт­ва, значного обсягу тіньової економіки та низької мотивації професійної педагогічної діяльності. Дана обставина ускладнюється ще й тим, що 20-40% мо­лоді, яка навчається у вищих навчальних закладах, неспроможна, не бажає або не опановує (внаслідок певних причин) навчальний матеріал, що обмежує фактологічну та методологічну базу людського капіталу й перешкоджає розкриттю у майбутньому людського потенціалу [3, с.151].

Можна відзначити наступні тенденції суспільного розвитку: інтелектуалізація праці та запровадження новітніх технологій зде­більшого відбувається у великих промислових центрах (Київ, Дніпропетровськ, Харків, Львів), тут акумулюється висока концентрація інтелекту, тоді як провінція залишається осторонь від більшості суспільно-політичних та економічних процесів; крім того в Україні відбувається швидкий розвиток тимчасово прибуткових галузей поряд з необґрунтованим занепадом перспективних. Поряд із «втечею назовні» спостеріга­ється і внутрішня, тобто перехід найбільш здібних молодих фахівців зі сфери досліджень до сфери бізнесу, внаслідок чого престижними стають ті види діяльності, які легко приносять дохід і не потребують високого освітньо-кваліфікаційного рівня [2, с.129].

Одним із чинників мотивації використання інтелектуального потенціалу суспільства є високий і достойний рівень заробітної плати працівників. Це можно пояснити, з одного боку, прагненням людей підвищити власний добробут та задовольняти всезростаючі потреби; а з іншого - низь­ким рівнем життя населення в Україні.

На розмір заробітної плати працівників інтелектуальної праці впливають рівень освіти, науковий ступінь, вчене звання, трудовий стаж, тарифний роз­ряд тощо. При цьому не враховується науково-освітня та загально-професійна активність працівників. Слід підкреслити, що при оплаті праці варто використовувати рейтингову оцінку науково-освітньої та іноваційної діяльності пра­цівників, яка би включала такі показники: кількість відпрацьованого часу, конкретний результат виконання проекту, світогляд працівника, складність роботи, відпо­відальність, вміння організувати роботу, рівень контактів (вміння вести ділову переписку, участь у переговорах із замовником, вміння створити позитивний імідж), досвід, старанність, командна робота (командний гравець) тощо. Така система оплати праці стимулює працівників фірми до ефективної та резуль­тативної праці [2, с.228]. На сьогоднішній день частина ВНЗ України використовують визна­чення рейтингу викладачів, але поки що це є лише на папері у вигляді фіксу­вання статистичних даних.

Для вирішення проблем, пов'язаних з удосконаленням умов формування та використання інтелектуального потенціалу в нашій країні, необхідно:

•1.     залучати молодих спеціалістів до роботи в Україні шляхом постійного пошуку нових джерел і форм мотивації інтелектуальної праці;

•2.     збільшувати рівень заробітної плати реформуванням системи заробітної плати та заохочуванням до інноваційної діяльності;

•3.     сприяти перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників, отриманню другої освіти окремими категоріями населення;

•4.     формувати у кожного громадянина потребу постійно підвищувати свій освітній рівень;

•5.     сприяти охороні здоров'я, відпочинку населення та охороні навколишнього середовища.

Зрозуміло, що все це потрібно запроваджувати за підтримки держави й закріпити законодавчо необхідними актами і постановами.

Отже, можливості здобувати знання і використовувати їх; творити і самовдосконалюватися; отримувати за результати своєї інтелектуальної діяльності доходи, достатні не для підтримування, а для розвитку життєдіяльності, розквіту особистості, мають бути гідними людини загалом і людини як інтелектуального працівника зокрема.

Література:

•1.     Гук Н.А. Посилення інтелектуалізації праці та тенденції її структурних зрушень в Україні// Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №2(116). - с.127

•2.     Гунько В.І. Вплив чинників зовнішнього середовища на формування інтелектуального потенціалу як чинника людського розвитку// Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №8(110). - с.224

•3.     Сардак С.Е. Міжнародний маркетинг людських ресурсів як основа геоекономічної стратегії України. //Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №12(114). - с.149

•4.     Щербак В.Г. Тенденції поширення інтелектуальної праці як чинник розвитку трудового потенціалу//Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №10(112). - с.105

•5.     Щербак В.М. Сучасні тенденції на ринку інтелектуальної праці в умовах становлення неоекономіки. http://www/.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/pib/2010_4/PB-4/PB-4_46.pdf.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>