XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мареха І. С. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ СТРАТЕГІЇ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ЇЇ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДЛЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ

Мареха І. С.

Сумський державний університет

ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ СТРАТЕГІЇ ІНВЕСТУВАННЯ ТА ЇЇ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДЛЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ

Одним із завдань концепції сталого розвитку є необхідність спрямування інвестицій на підсилення поточного та примноження майбутнього потенціалу суспільного виробництва, його еколого-економічного рівня - природогосподарювання - зокрема. Ключовим елементом сприяння сталому і відтворювальному розвитку еколого-економічних систем повинно стати вирішення проблеми залучення інвестицій належної якості на різних ієрархічних рівнях управління природогосподарською діяльністю. Ця проблема особливо актуалізується, якщо врахувати, що в умовах ринкового природогосподарювання, і агрогосподарювання зокрема, вимоги індивідуальних інвесторів до якості інвестиційних проектів підвищуються [1].

Оскільки сталий розвиток є важливою характеристикою сільського господарства як еколого-економічної системи, остільки взаємозв'язок стратегій інвестиційного забезпечення аграрного сектору та його системних особливостей є досить тісним і потребує цілісного сприйняття. Відзначимо, що використання поняття «стратегія» у цьому контексті, на наш погляд, є виправданим, принаймні з двох причин. По-перше, стратегічна роль аграрного сектору економіки у національній системі продовольчої безпеки вимагає продуманих довгострокових дій з боку інвесторів щодо створення умов його інвестиційного розвитку на стійких засадах. По-друге, інвестиційна стратегія передбачає відстеження й адаптацію до динамічно мінливого середовища, що визначає її керованість, гнучкість, адаптивність, а відтак і можливості оптимального розподілу інвестицій з обов'язковим дотриманням принципу добровільності вибору об'єкта інвестування.

Під інвестиційною стратегією нами пропонується розуміти спосіб оптимального розміщення інвестицій з погляду їх здатності забезпечувати відтворювальний баланс об'єкта інвестування у цілому та задовольняти інтереси індивідуального інвестора зокрема.

Особливості формування стратегій інвестування сільського господарства визначаються наступними моментами, які притаманні сільському господарству як еколого-економічній системі:

1. Циклічність розвитку. Сезонний характер операційного циклу позначається на структурі інвестиційного капіталу, обумовлюючи фінансову залежність підприємств від бюджетних асигнувань та кредитних інструментів банку у періоди між витрачанням та отриманням коштів від реалізованого врожаю. Циклічний характер процесу виробництва, необхідність забезпечення безперервності та ефективності суспільного відтворення на основі кругообігу капіталу вимагає постійного розвитку кредитних відносин.

2. Хиткий характер стану системи. Висока залежність процесів відтворення від природних умов наряду з чутливістю результатів сільськогосподарської діяльності до цінових коливань загалом пригнічують функції сільського господарства як еколого-економічної системи. Пріоритет у відновленні пошкоджених функцій має належати прямій державній підтримці сільського господарства навіть у тому разі, коли інші інвестиційні механізми з об'єктивних причин спрацювати не можуть.

3. Здатність до саморегуляції. Саме з цією характеристикою пов'язане питання принципової можливості системи підтримувати відносну динамічну стабільність завдяки мобілізації внутрішніх резервів самоінвестування, а саме власних оборотних коштів, чистого прибутку та амортизаційного ресурсу. Так само, як необхідний обсяг власних інвестиційних ресурсів забезпечується активною господарською діяльністю, позитивні результати господарювання, у свою чергу, обумовлюють здатність системи самостійно акумулювати, відтворювати, відшкодовувати та оновлювати авансований капітал.  

4. Відкритість. Відкритість галузі стосується насамперед можливостей товаровиробників конкурувати на зовнішніх ринках. Об'єктивною у цьому відношенні є присутність іноземного капіталу у тих сферах сільськогосподарського виробництва, які є джерелом конкурентоспроможного експорту.

У рамках зазначених стратегій реалізація механізму відбору об'єктів для інвестування може бути заснована на виявленні інтересу присутності окреслених видів інвестиційного капіталу у аграрній сфері. Одним із методичних принципів оцінки мотивації інвесторів та обґрунтування ними вибору альтернативних інвестиційних варіантів може стати орієнтація на формування системи коефіцієнтів індивідуальних переваг інвесторів за напрямами інвестування. Так, критеріями відбору сільськогосподарських культур для формування портфеля інвестицій можуть виступати: у рамках державної стратегії - внесок культури у забезпечення продовольчої безпеки регіону; для банківської стратегії - рентабельність виробництва культури; з погляду стратегії самоінвестування - рівень витратності виробництва культури; з позиції іноземного інвестування - місце культури у сировинно-продовольчій структурі регіонального експорту.     

Оскільки в умовах нераціонального агрогосподарювання має місце обмеження присутності інвестиційного капіталу з огляду на природно-ресурсну залежність галузі і пов'язані з цим екологічні ризики, остільки правомірним є дослідження впливу екологічного фактора на формування оцінок якості інвестицій, що є важливим елементом обґрунтування стратегії інвестування агрогосподарської системи.

Література

•1.          Trinidad Segovia J.E. A Model for Determining Efficient Portfolio Cropping Plans in Organic Farming / J.E. Trinidad, S. Cruz Rambaud, C.B. Garcia Garcia // Spanish Journal of Agricultural Research. - 2005. - Vol. 3 (2). - PP. 159-167.

e-mail: ukr_irina@ukr.net

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>