аспірант, Мареха Ірина Сергіївна,

Сумський державний університет

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Стратегічна роль аграрного сектору України у національній системі продовольчої безпеки вимагає продуманих довгострокових дій з боку інвесторів щодо створення умов його інвестиційного розвитку на стійких засадах. Втім загострення проблем відтворення агрогосподарської системи внаслідок нераціонального природокористування визначають обмежувальний характер присутності інвестиційного капіталу з огляду на природно-ресурсну  залежність галузі і пов'язані з нею екологічні ризики. Констатуючи наявність багатоаспектних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості сучасного агрогосподарювання [1, 2], відзначимо, що нерідко подібні дослідження носять загальносистемний, а не суто орієнтований на зазначену оцінку характер, продукуючи такі її числові та лінгвістичні характеристики, що дезорієнтують інвестора у прийнятті оптимальних інвестиційних рішень через відсутність інформації щодо ступеня їх якості. Відтак, оцінка якості інвестицій у сільському господарстві у контексті еколого-економічних проблем його розвитку становить актуальне науково-практичне завдання.

Побудова ефективних механізмів залучення інвестицій у сільське господарство в умовах нераціонального агрогосподарювання має спиратися на формування еколого-економічних критеріїв оцінки їх якості, що є важливим етапом у розробці комплексної концепції взаємозв'язку інвестиційної привабливості досліджуваної галузі та раціонального природокористування. 

Формування еколого-економічних оцінок інвестиційної привабливості агрогосподарювання неможливе без дослідження категорії агрогосподарського ризику, його структурних елементів і характеру їх взаємодії. З точки зору предмета нашого дослідження окремого аналізу вимагає поняття економічного збитку від порушення природних компонентів агрогосподарського виробництва, загальна характеристика якого наводиться у роботі [3]. Враховуючи високу природно-ресурсну залежність галузі, основна увага у такому разі повинна приділятися дослідженню економічних наслідків впливу процесів порушення природного середовища на ефективність функціонування та відтворення агрогосподарської системи. З цього приводу у роботі [3] справедливо наголошується,  що оскільки відтворювальні процеси у сільськогосподарському виробництві, зокрема рослинництві, нерозривно пов'язані з використанням компонентів природного середовища, остільки економічний збиток сільському господарству формується в результаті порушення будь-якої з цих компонент.

Отже, результатом екологодеструктивного впливу елементів навколишнього середовища на агрогосподарську систему є насамперед недоотримання прибутку. Недоотримання прибутку у зв'язку з екологічним чинником обумовлює ефект негативного впливу агроризиків на відтворювальні процеси агрогосподарювання. Універсальним показником ефективності відтворення сільськогосподарської системи в умовах економіки ринкового типу є її прибутковість. У цьому контексті на особливу увагу заслуговують дослідження агроризиків з позиції їх впливу на формування прибутку [4], а використовуваний термін для ідентифікації ризиків у такому разі вимагає уточнення і конкретизації свого змісту через поняття еколого-економічних ризиків відтворення агрогосподарської системи, під яким ми пропонуємо розуміти  недоотримання прибутку системи внаслідок порушення природних компонентів агрогосподарського виробництва.

Аналіз підходів до структурної класифікації ризиків у сільському господарстві [4, 5, 6] виявляє їх типовий недолік - відсутність чіткої градації ризиків на ризики відтворення власне агрогосподарської системи та ризики інвестування системи. В умовах нераціонального агрогосподарювання  порушені елементи природного середовища, негативно впливаючи на ресурс окупності залучуваних у сільське господарство інвестицій, здійснюють безпосередній вплив на кількісну визначеність інвестиційного ризику, обумовленого дією екологічного фактора. Відтак, основне змістове трактування поняття ризику інвестування агрогосподарської системи може полягати у розумінні його як ймовірності недоотримання очікуваного доходу інвестора внаслідок понижувальної екодеструктивними факторами відтворювальної дії ресурсу окупності інвестицій.

Досліджуючи сільське господарство як еколого-економічну систему, продовольча функція якої нерозривно пов'язана з її функцією раціонального використання природних ресурсів, можна відзначити, що екологічний фактор справляє істотний вплив на відтворювальні процеси, що протікають у ній. Прагнення інвесторів мінімізувати ризики у зв'язку з екологічним фактором повинно виражатися через формування раціональної структури залучення інвестицій у сільське господарство шляхом оптимізації їх якості.

Література

•1.        Ванькович Д. Критерії інвестиційної привабливості аграрного комплексу України та їх аналіз [Текст] / Д. Ванькович, О. Дуфенюк // Економіст. - 2003. - № 12. - с. 36-40. 

•2.        Гайдуцький А.П. Міжкраїнова оцінка інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки [Текст] / А.П. Гайдуцький // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 12(42). - с. 100-107.

•3.         Эколого-экономические проблемы сельскохозяйственного производства: [О.Ф. Балацкий, Л.Г. Мельник, С.Н. Козьменко и др.]; под ред. О.Ф. Балацкого. - К.: Урожай, 1992. - 144 с.

•4.        Скрипник А. Експортний потенціал та ризики аграрного сектору України [Текст] / А. Скрипник, Т. Зінчук // Економіст. - 2009. - № 11. - с. 16-20.

•5.        Moschini G. Uncertainty, Risk Aversion, and Risk Management for Agricultural Producers / G. Moschini, D. Hennessy // Gardner and Rausser. - 2001. - Chapter 2.

•6.        Risk Management in Agriculture: a Holistic Conceptual Framework (OECD, 2009) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.oecd.org/agriculture/policies/risk.  

e-mail: ukr_irina@ukr.net

Залиште коментар!