Маркевич Т.Л. СУТНІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ЙОГО РОЗВИТКОМ
Здобувач, Маркевич Т.Л.
Луцький національний технічний університет
М. Луцьк
СУТНІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ЙОГО РОЗВИТКОм
Нині за умов, коли територіальна одиниця є об'єктом управлінських рішень, а самі ці рішення можуть ухвалюватися на різних рівнях управління, існує потреба в більшій чіткості понятійної системи, а також у законодавчо-правовому закріпленні статусу кожного рівня [1, с.32]. Особливої актуальності набуває питання формування ефективної системи управління регіональним розвитком, яку неможливо реалізувати на баченні регіону виключно як адміністративно-територіальної одиниці, так як це визначається в Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" від 08.09.2005 р. [2]. Тому постає питання: які саме критерії ми повинні закладати в сутність регіону при вирішенні даного завдання?
Варто відмітити, що базою формування будь-якого регіону є його територіальна складова. Однак лише одного територіального компонента недостатньо для того, щоб назвати територію регіоном. Необхідною передумовою формування регіону на певній території є наявність специфіки економічного складу та організації, яку потрібно позиціонувати. Тому поява регіону пов'язана з практичною самоідентифікацією певної територіальної спільноти [3]. Зокрема, у Декларації, прийнятій на засіданні Асамблеї Європейських регіонів від 4 грудня 1996 р., регіон визначається як територіальне утворення, яке сформовано у законодавчому порядку на рівні, що є безпосередньо нижчим після загальнодержавного, та наділене політичним самоврядуванням [4]. В даному трактуванні акцент падає на політично-правових критеріях формування сутності регіону.
Вітчизняні та іноземні фахівці в галузі регіональної економіки не мають спільної точки зору з питання, що розуміти під терміном "регіон". Більшість з них розглядають зазначене поняття як визначення однорідного соціально-економічного та еколого-географічного утворення, ігноруючи такий фактор, як наявність автономної системи управління [5, с. 46].
Так, М.Некрасов визначає регіон на основі соціально-економічних позицій, упускаючи його керованість та зв'язок з адміністративно-територіальним устроєм: "під регіоном розуміється велика територія держави з більш-менш однорідними природними умовами, а головним чином характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил на основі поєднання комплексу природних ресурсів з наявною і перспективною соціальною інфраструктурою" [6, с. 29]. На відміну від М.Некрасова, М. Чумаченко вбачає в регіоні частину території держави, яку виокремлено за сукупністю різноманітних ознак в адміністративну одиницю, що свідомо спрямовується та координується задля досягнення цілей суспільного розвитку та запобігання діям руйнівних чи негативних зовнішніх сил [7, с.13].
Більш виваженим є підхід В. Арженовського, який визначає регіон як частину території держави, що виділилася в процесі суспільного (територіального) поділу праці, яка спеціалізується на виробництві певних товарів чи послуг, характеризується спільністю і специфічним щодо інших територій характером процесу відтворення; комплексністю і цілісністю господарства; наявністю органів управління, що забезпечують розв'язання завдань, що стоять перед регіоном [8, с. 20].
Дефініція "регіон" повинна синтезувати в собі розуміння регіону як об'єкта регулювання з боку держави, так і суб'єкта регулювання. Таке формулювання має базуватися на баченні регіону як складової частини держави, так і самостійного суб'єкта господарювання, який зацікавлений в результатах своєї діяльності.
О.Бэляєв зауважує, що подвійне становище регіону визначається тим, що в ньому, по-перше, мають бути забезпечені умови для кореляції нормального ходу всього суспільного відтворення з використанням природних, матеріальних, трудових ресурсів як окремої частини території країни; по-друге, має здійснюватися власне економічне відтворення як відокремленої частини цілого. Автор розглядає регіон як просторову організацію суспільного виробництва, що являє собою конгломерат природного, економічного та соціального середовища, специфічними рисами якого є, по-перше, скороченість, некомплектність і яскраво виражена монокультурність, по-друге, проміжний стан між центром та місцевим самоврядуванням (комунальним рівнем), між макро- та макрорівнем [9, с.184]. Щодо "проміжного стану" варто не погодитися, оскільки, на нашу думку, більше підійде термін "синтезуюча ланка", у зв'язку з тим, що на рівні регіону повинне відбуватися оптимальне поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів щодо розвитку регіону.
Отже, в цілях формування ефективної системи управління регіональним розвитком, регіон має визначатися як адміністративно-територіальна одиниця субнаціонального рівня, виокремлена за сукупністю властивих їй соціально-економічних та еколого-географічних ознак, яка корелює місцеві, регіональні та загальнодержавні інтереси, ресурси та інститути їх реалізації.
Література:
1. Андерсен В. Проблеми регіоналізації України: теорія, практика, перспективи (на прикладі Одеського регіону) // Розвиток України в регіональній перспективі: політичні, економічні, соціальні проблеми регіоналізації: Конф. укр. випускників програм наук. стажування у США: Виступи учасників та дискусія, Харків, 25-27 травня 2001 р. / Kennan Institute; Woodrow Wilson International Center for Scholars / Відп. ред. О. Гарань. - К.: Стилос, 2002. - с. 31 - 48.
2 Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України від 08.09.2005 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua.
3. Ушакова Ж.С. Регіон як політичний феномен в умовах формування нового світового порядку [Електронний ресурс] // Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua
4. Декларація щодо регіоналізму в Європі [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.aer.eu/fileadmin/user_upload/PressComm/Publications/%20DeclarationRegionalism/.dam/l10n/ua/DR_UKRAINE%5b1%5d.pdf.
5. Уманець Т.В. Методологія оцінки регіонального економічного розвитку в умовах трансформації економіки України : дис... д-ра екон. наук: 08.00.05 / Уманець Тетяна Василівна; Одеський держ. економічний ун-т. - О., 2008. - 501 с.
6. Некрасов Н.Н. Региональная экономика.Теория, проблемы, методы. - 2-е узд. - М.: Экономика, 1978 - 344 с.
7. Чумаченко Н.Г. Экономика региона: теоретические основы, функциональная деятельность / Н. Г. Чумаченко; НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Препр. доклада ИЭП НАН Украины. - Донецк, 1995. - 52 с.
8. Арженовский И.В. Региональный рынок: воспроизводственный аспект. - Нижний Новгород, 1997. - 125 с.
9. Бєляєв О. Економічна політика: Навч. посіб. / О. О. Бєляєв (кер.кол.авт.), А. С. Бебело, М. І. Диба та ін. - К.: КНЕУ, 2004. - 287 с.
e-mail: geratl.inet@gmail.com
