Подпишитесь на рассылки о научных публикациях
Аспірант Маркова Т.Д.
Одеська національна академія харчових технологій
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА У СФЕРІ ТЕПЛОНАСОСНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК НАПРЯМОК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Національна економіка будь-якої держави багато в чому залежить від розвитку всіх її складових, зокрема, енергетичної сфери. Дуже мало країн, які в змозі обійтися без зовнішніх енергоресурсів. На жаль, наша країна не входить у перелік цих держав. Крім того, Україна може себе забезпечити менше ніж на 50%, іншу необхідну частину енергоресурсів вона імпортує. Останнім часом, вчені - енергетики шукають нові джерела енергії і шляхи ефективного забезпечення нею людства, конструюють відповідні системи і намагаються запровадити їх у виробництво. Характерною прикметою сучасної енергетики України є рух в напряму розвитку екологічно чистої енергетики на основі нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. Таким чином, розвиток теплонасосної енергетики є одним з перспективних напрямків зниження залежності від споживання традиційних невідновлюваних джерел енергії.
Енергетика на базі теплозберігаючих технологій з кожним роком стає все більш актуальним. Теплонасосна енергетика України перебуває на початковому етапі, перспективи розвитку якої є великі, проте існує ряд об'єктивних причин: відсутність державної підтримки, порівняно низькі ціни на інші традиційні джерела енергії, великі капіталовкладення, недостатня інформованість споживачів про переваги теплових насосів (ТН).
Враховуючи те, що енергозбереження є одним із пріоритетних напрямів розвитку України, наша держава залишається найбільш енергоємною країною в Європі, витрачаючи багато газу, нафти, електрики. Залучення теплоти довкілля за допомоги теплових насосів і термотрансформаторів є одним із найбільш ефективних та екологічно чистих напрямів розвитку систем низькотемпературного теплопостачання, який має значне поширення у світовій енергетиці.
Проблемам використання нетрадиційних, поновлюваних та позабалансових джерел енергії в Україні почали приділяти уваги майже 19 років тому, тоді як в розвинених країнах - з середини 70-х років ХХ століття, коли почались активні науково-технічні розробки та поступове впровадження технологій на базі нетрадиційних відновлюваних джерел енергії (НВДЕ).
Аналізуючи впровадження теплозберігаючих технологій у світових країн, можна впевнено сказати, що стимулюючим кроком розвитку теплонасосної енергетики є державна підтримка та жорстка стандартизація у сфері будівництва (табл. 1).
Таблиця 1 - Державна підтримка теплонасосної енергетики в деяких країнах світу
Країна | Спосіб державної підтримки |
Німеччина | Передбачена субсидія у розмірі 5 євро за 1 кв. м новобудов, де встановлюють теплові насоси з річним коефіцієнтом перетворення (СОР) 3,52 (з максимальними виплатами 750 євро за будинок), та 10 євро за 1 кв. м будинку, де встановлюють теплові насоси з річним СОР 3,3 і вищим (максимальна загальна субсидія за будинок 1000 євро) [1]. |
Австрія | Фірмам, що використовують ТН установлена дотація. Також передбачені пільгові виплати сім'ї, яка придбала тепловий насос. |
Данія | Передбачена 10% позика і довгостроковий кредит на придбання і встановлення теплових насосів. |
Франція | Знижується податок на витрати, пов'язані із заміною бойлера тепловим насосом. |
Італія | 55-відсоткове відшкодування витрат на обладнання, якщо існуюча система опалення буде замінена тепловими насосами з СОР 3,8 чи більше (максимум 30000 євро) [1]. |
Норвегія | Фінансова підтримка від фонду енергоефективності у вигляді гранту у розмірі 10-20% від кошторису на роботи. |
У багатьох інших європейських країнах, зокрема у Швеції, Швейцарії, Нідерландах, ті, хто використовують високоефективні повітряно-водяні теплові насоси, отримують користь від значних заощаджувальних програм, що передбачають відшкодування витрат на встановлення, податкові пільги, знижені тарифи на електроенергію та більш низький відсоток на іпотеку [1]. На сьогодні розвинені країни та провідні фірми - розробники технологій використання НВДЕ надають фінансову і технічну допомогу для реалізації проектів з розвитку НВДЕ у країнах з перехідною економікою та у країнах, що розвиваються. Така політика спрямовується на розширення збуту відповідних технологій, машин і обладнання та освоєння нових ринків.
Слід зауважити, що на початковому етапі широкомасштабного впровадження будь-яких альтернативних енергоустановок необхідна держана підтримка - фінансова, правова, інформаційна.
Україна небайдужа до загострення проблем енергозбереження та енергопостачання. Про це свідчить ряд прийнятих постанов, розпоряджень, програм енергоефективності, зміни та доповнення до законів України. Відповідно до цих нормативно-правових документів стимулюючими заходи виробництва та провадження теплонасосних установ передбачено надання податкових пільг підприємствам - виробникам енергозберігаючого обладнання [2], коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження [3], звільнення від оподаткування прибуток підприємств на 50 % та 80 % [4].
Програмою енергоефективності [5] передбачено впровадження технологій електротеплоакумуляційного обігріву та таких, що передбачають використання теплових насосів.
Вагомим кроком до поліпшення проблем енергозабезпечення є прийнята стратегія на період до 2030 року. Економічно доцільні для використання на нинішньому етапі ресурси низькопотенційної теплоти природного (сонячного) і техногенного походження, що можуть утилізуватися тепловими насосами, оцінюються приблизно у 24 ГВт [6].
Відомо, що Україна є одна з найбільш енергоємних держав, енергоємність ВВП якої у 2,6 рази перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинутих країн світу. Враховуючи імпорт енергоресурсів у розмірі більше 50%, однією з важливих проблем є оптимізація структури енергетичного балансу держави шляхом заміщення традиційних видів палива іншими видами, насамперед отриманими з альтернативних джерел енергії та вторинними енергетичними ресурсами. Вирішенням цієї проблеми є прийняття Закону України № 555-IV "Про альтернативні джерела енергії" 20 лютого 2003 року, основні засади якого є нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля при створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики.
Про небайдужість нашої держави до всесвітньої проблеми зміни клімату є підписання та підтримання Кіотського протоколу. Це також є кроком до стимулювання впровадження екологічно чистого обладнання виробництва продукції.
Але, рівень використання потенціалу енергозбереження є незадовільний, незважаючи на ряд прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, зменшення обсягу їх споживання та імпорту [6].
Про потенційні можливості на протязі найближчих років відмовитись від імпортованої енергетичної сировини вважають академіки [7]. Для цього, необхідно енергозбереженню придати вагомий державний рівень. Це повинно стати національною політикою держави, яка може задіяти всі стимулюючи фактори для підприємств будь-якій формі власності. Це дасть змогу підняти потенційні можливості використання своїх українських енергосировинних ресурсів і максимально впроваджувати сучасні енергозберігаючих технології на підприємствах.
З вище наведено аналізу, можна стверджувати, що в Україні без державної підтримки, яка передбачає фінансування в повному обсязі програм створення вітчизняних ТН, які б могли бути конкурентоспроможні по відношенню до імпортних аналогів, без введення спеціальних тарифів на електроенергію для користувачів ТН, без пільг та кредитів при придбанні, проблеми впровадження ТН залишатимуться декларативними.
У нашій країні до сих пір мало підтримується політика децентралізації джерел теплової енергії. Більшість споживачів тепла повинні користуватися послугами компаній-монополістів, а не будувати автономні джерела тепла з використанням сучасного енергоефективного обладнання.
Крім того, нормативно-правова база України реалізується повільними темпами. Свідченням цього є сучасна енергетична напруженість держави, що посилюється тривожними темпами.
Література:
1 Світовий ринок теплових насосів // Холод. 2009. - №1. - С. 16-21.
2. Закон України "Про енергозбереження" №7494 від 01.07.1994 р.
3. Закон України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 р.
4. Податковий кодекс України від 23.12.2010 р. // [Електронний ресурс].- Доступ з < http://zakon.rada.gov.ua/ >.5. Розпорядження "Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010 - 2015 роки" N 1446-р від 19 листопада 2008 р.
6. Енергетична стратегія України на період до 2030 року та дальшу перспективу // ЭСКО. 2005. - №11 // [Електронний ресурс].- Доступ з .
7. Турченко Д.К., Белопольский Н.Г., Пешко А.В. Потенциальные возможности отказа Украины от заимствованных энергетических сырьевых ресурсов// Вісник економічної науки України. 2005. - №1. - С. 121-126.