Мартинюк Н.С. НЕОБХІДНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Аспірант Мартинюк Наталя Сергіївна
Приазовський державний технічний університет
НЕОБХІДНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
В умовах ринкової економіки, нестабільного зовнішнього середовища виникає потреба у застосуванні найбільш сучасних і ефективних концепцій розвитку національної економіки. Найголовнішою і, безумовно, визначальною проблемою для будь-якого промислового підприємства та організації стала проблема виживання та запобігання загрозі банкротства.
Визначення конкурентних переваг підприємства зумовлює стійку конкурентну позицію на промисловому ринку. Складність взаємин промислового підприємства з його зовнішнім і внутрішнім середовищем дало підстави тому, що кожне промислове підприємство потребує застосування у практичній діяльності інноваційної стратегії розвитку.
Сучасний стан більшості науково-дослідних інститутів відомий. Велика їх частина, незалежно від міри актуальності завдань, або знищена, або працює на термінових замовленнях від промисловості, що не дозволяє сформувати інноваційну атмосферу. Промислові підприємства після руйнування планового господарства залишилися без перспективного наукового планування. Воно було замінене закупівлею західних технологій, приладів і систем. Тому протягом декількох років промислове новаторство в Україні було знищене практично повністю.
Інноваційний вектор розвитку української промисловості має дві проблеми
1. Промисловці украй слабо мотивовані на інноваційну поведінку.
2. Національна пропозиція технологічних інновацій для промислового впровадження надзвичайно бідно.
На ринку інноваційної промисловості сьогодні функціонують представники, які інвестують в НДОКР і впровадження інновацій значно менше, ніж зарубіжні галузеві конкуренти. Більше 90% цього незначного попиту задовольняється імпортом, оскільки національна пропозиція інноваційних технологій знаходиться на дуже низькому рівні.
Проблема низького попиту економіки на інновації безпосередньо пов'язана зі становищем конкуренції, що склалася в країні. Високий рівень монополізованості галузей промисловості, надлишкові захисні бар'єри - ключові проблеми, що знижують мотивацію виробників до впровадження інновацій. Друга за значимістю проблема - підвищена роль держави на промислових ринках. У цій ситуації саме адміністративний ресурс, а не технологічні перетворення стає промисловою інновацією, здатною максимально швидко і ефективно впливати на сучасний стан розвитку підприємства.
Значну роль відіграє і соціальна політика держави. Курс влади на збереження і примноження робочих місць на існуючих промислових підприємствах знижує мотивацію промисловості щодо впровадження інновацій, які в більшості випадків націлені на підвищення продуктивності праці, а значить, на вивільнення працівників. Державі доведеться вибирати: або збереження нинішньої кількості працівників на промислових підприємствах, або ефективна інноваційна промисловість.
Сам факт присутності держави в капіталі підприємств промислового сектора є негативною умовою для здатності компаній упроваджувати інновації і їх зацікавленості. У одних і тих же галузях приватні компанії набагато більш охоче державних або напівдержавних йдуть на розробку і впровадження промислових інновацій.
Крім того, в Україні не створено помітних податкових і тарифних стимул-реакцій для підприємств промисловості щодо інвестицій в НДОКР і системи компенсації витрат на впровадження інновацій у промисловий сектор.
На сучасному етапі економічного розвитку попит виробників на інновації задовольняється в основному імпортом. Не є секретом занепад вітчизняної галузевої і прикладної науки. Радянську систему галузевих НДІ практично повністю зруйновано, а нова інфраструктура створення, капіталізації і впровадження інновацій знаходиться у стадії становлення і формування.
У стадії зародження знаходяться традиційні західноєвропейські ринкові інститути підтримки інноваційної діяльності: кількість бізнес-інкубаторів, що реально діють, і венчурні фонди знаходиться на катастрофічно низькому рівні і відстають в десятки і сотні разів від показників країн, які займають перші місця в ключових рейтингах інноваційного розвитку.
Україна у всіх глобальних рейтингах інноваційного розвитку займає місця нижче середніх. Головні причини - якість інституційного середовища і якість державних інститутів. Всі ті чинники, які є критичними для ведення стандартної ділової діяльності, ще значиміші для інноваційного бізнесу.
Ключова проблема - вітчизняні заходи державної політики що сприяння інноваційному розвитку. Ринок пропозиції інновацій в Україні може отримати ще одну пробоїну в разі вірогідного підвищення податків на працю. Навіть на тлі тих об'єктивних викликів, які стоять перед бюджетною, соціальною і пенсійною системами, слід було б додатково звертати увагу на наслідки підвищення оподаткування фонду оплати праці для розвитку інноваційного сектора в країні.
Конкурентоспроможність вітчизняного промислового виробництва неможлива без інноваційних шляхів стратегічного розвитку. Таким чином, можна прийти до висновку, що підвищення конкурентоспроможності шляхом активізації інноваційної діяльності - вірний крок до успіху підприємства на промисловому ринку.
Відзначимо умови, які є передумовами для підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства:
- застосування комплексного, системного і інноваційного підходів до розвитку ринкових відносин;
- забезпечення єдності розвитку техніки, технології, економіки та управління;
- розгляд в єдності якості і сукупних витрат на всіх стадіях життєвого циклу інноваційних проектів;
- застосування новітніх методів досліджень і розробок (функціонально-вартісний аналіз, моделювання, прогнозування, оптимізація, економічне обґрунтування кожного рішення, програмно-цільове планування і так далі);
- розгляд взаємозв'язків функцій управління будь-яким процесом на всіх стадіях життєвого циклу інноваційного проекту;
- формування системи забезпечення конкурентоспроможності об'єкту з орієнтацією на інтереси споживача, із застосуванням системного, комплексного, відтворювального та динамічного підходів;
- стратегічне планування в системі інноваційного менеджменту є найважливішою функцією, що визначає ефективність всієї подальшої діяльності будь-якого промислового підприємства, - це управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами у сфері інноваційного розвитку.
Стосовно вітчизняних умов інноваційний менеджмент дозволить керівництву промисловими підприємствами змінити психологію планування і прогнозування.
Отже, одним з головних напрямів підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства повинне стати інноваційне управління.
Жодне промислове підприємство не зможе досягти переваги над конкурентами за всіма економічними характеристиками товару і засобами його просування на ринку, не використовуючи інноваційні методи управління конкурентоспроможністю. Необхідний вибір пріоритетів і розробка інноваційної стратегії, найбільшою мірою відповідної тенденціям розвитку ринкової ситуації, яка найкращим способом використовуватиме сильні сторони діяльності промислового підприємства в умовах конкурентного середовища, що склалося на сучасному етапі.
Література:
1. Денисюк В.А. Високі технології і високонаукоємні галузі - ключові напрями в інноваційному розвитку // Економіст. - 2004. - №5. - С. 76-81.
2. Денисюк В.А. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології. Показники промислових підприємств, державна підтримка // Економіст - 2005. - № 8. - С 45-49.
3. Попович Ю.А. Моделі аналізу конкурентоспроможності суб'єктів господарювання / Ю.А. Попович // Наукові праці МАУП. - № 26. - 2010. - С. 50-55.
e-mail: natalla_m@ukr.net
