XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Матула М. Ю. СУЧАСНИЙ СТАН СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА НАТО

студентка Матула Марина Юріївна

Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету

СУЧАСНИЙ СТАН СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА НАТО

Метою даної статті є охарактеризувати та проаналізувати  поточний стан співробітництва України та НАТО, висвітлити позитивні та негативні тенденції такої співпраці, а також визначити можливі наслідки вступу України до організації.

Ключові слова: Україна, НАТО, позаблоковий статус, зовнішня політика, Чиказький саміт, євроатлантична інтеграція

The purpose of this article is to characterize and analyze the current state of cooperation between Ukraine and NATO, highlight the positive and negative tendencies of such cooperation and identify possible consequences of Ukraine's accession to organization.

Key words: Ukraine, NATO, non-aligned status, foreign policy, Chicago Summit, Euro-Atlantic integration.

На сьогоднішній день одним із найголовніших питань для України залишається проблема перспектив її співпраці з Організацією Північноатлантичного договору. Історія становлення тісних взаємовідносин між НАТО  та Україною розпочалася відтоді, як у 1991 році Україна здобула незалежність та увійшла в світове співтовариство. Особливого поглиблення партнерство Україна-НАТО набуло в 1997 році внаслідок підписання Хартії про особливе партнерство та заснування Комісії Україна - НАТО. Минулого 2012 року Україна та НАТО відсвяткували п'ятнадцятиріччя свого партнерства. Протягом всього періоду співробітництва Україна характеризувалася  відсутністю єдності в українському суспільстві щодо визначення єдиного стратегічного напряму зовнішньої політики, пов'язаного з євроатлантичною інтеграцією. Дещо змінилася ситуація у 2010 році з прийняттям України позаблокового статусу. Проте проаналізувавши зовнішню політику країни, можна стверджувати, що Україна перебувала в позаблоковому стані з часу свого заснування і різницею є лише те, що з 2010 року він був офіційно закріплений та задокументований. Тому сьогодні ми бачимо застій у відносинах України з НАТО, адже український позаблоковий статус мав однобокий наслідок і покращення відносин можна простежити лише з північним сусідом - Росією [3].

Незважаючи на такі негативні тенденції в євроатлантичній інтеграції України, Альянс схильний до поглиблення співпраці з Україною. Таку думку було висловлено на 25-ому Чиказькому саміті НАТО, який проводився 20-21 травня 2012 року. Ця подія була наймасштабнішою в історії Альянсу, де взяли участь керівники майже 60 країн світу. Рада Альянсу схвалила готовність України поглиблювати політичний діалог і оперативну сумісність із силами НАТО. Однією з найважливіших перешкод на шляху до плідного співробітництва на думку лідерів НАТО є вибіркове правосуддя, що виглядає як переслідування за політичним принципом, зокрема, спрямоване проти провідних опозиційних лідерів, а також умови їх перебування під вартою [1]. Проте, це не є причиною для ізоляції держави, адже Україна посідає ключове місце на перетині Східної та Західної Європи та має важливе значення для безпеки євроатлантичної зони. З метою забезпечення максимальної результативності конструктивного партнерства з Альянсом український уряд приймає щорічну національну програму співробітництва України з НАТО. У рамках Щорічної національної програми НАТО готова продовжувати розвивати співпрацю з Україною і надавати допомогу у втіленні реформ [2].

Позаблоковий статус України вимагає значних коштів на утримання власної оборони. Сучасний рівень захищеності України не можна назвати адекватним вартості її матеріальних і людських ресурсів, і, відповідно, нинішні витрати на оборону не можна порівнювати ні з витратами у разі членства в НАТО. Як приклад можна розглянути те, що витрати Швеції на оборону як позаблокової держави під час холодної війни в розрахунку на душу населення були вищими за аналогічні видатки більшості країн - членів НАТО.  Зараз Україна активно намагається модернізувати збройні сили та провести кардинальні внутрішні реформи. Згідно стратегії національної безпеки у 2013 році планується переведення регулярної армії на контрактну основу [3].

 Все ж, питання вступу України до НАТО залишається одним з найобговорюваніших. З часів набуття незалежності між різними політичними силами та серед широких верств населення постійно велися палкі дискусії «за» та «проти». Можна стверджувати, що після проголошення позаблоковості кількість населення з негативним ставленням до Альянсу різко підвищилась. Згідно опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», за останні два роки кількість прихильників вступу України до НАТО зменшилася з 25% до 20%. Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного альянсу є тільки на заході країни.

Для виявлення адекватного ставлення до набуття Україною статусу члена НАТО необхідно висвітлити основні позитивні  та негативні сторони такої ситуації. В найзагальнішому вигляді, внаслідок вступу до Альянсу Україна отримає ряд гарантій безпеки, у відповідності до яких напад на Україну означає напад на всіх членів НАТО. Зараз до НАТО входять 26 країн, серед яких присутні 3 ядерні держави (США, Велика Британія, Франція). Тому, напад на Україну, яка є без'ядерною державою, з використанням засобів масового знищення, означатиме адекватну відповідь з боку ядерних держав-членів НАТО. Слід зазначити, що Північноатлантичний Альянс не вимагає розміщення на території України своїх баз в обмін на членство. Логічними з огляду на переваги є і недоліки: надання військової допомоги в разі нападу на одного із членів Альянсу; необхідність сплати членського внеску близько в пів мільярда доларів на рік; збільшення терористичної загрози та погіршення відносин з Росією.

Хоча НАТО не вимагає від своїх членів припинення військово-технічної співпраці з іншими державами, зокрема і Росією, вона традиційно залишається третьою стороною та перепоною на шляху до покращення відносин Україна-НАТО. Негативне ставлення РФ до можливості вступу України до НАТО цілком зрозуміле. Адже, Україна є важливим партнером РФ в військовій галузі. Через зміну пріоритетів військово-промислового комплексу Україна не буде в змозі постачати необхідну продукцію військового призначення до Росії, що завдасть значного удару по оборонній здатності держави, особливо в авіаційній та космічній сферах. Без України власна оборонка Росії з всієї продукції військового призначення може випускати не більше 17% [5].

Таким чином, Україна повинна продовжувати поглиблювати євроатлантичну інтеграцію та співпрацювати з Північноатлантичним Альянсом. На сучасному етапі кращим вибором є продовження партнерства, участь в операціях під проводом НАТО. Адже, основною метою НАТО є можливість колективно захищати свободу, загальну спадщину і цивілізацію своїх народів, засновані на принципах демократії, свободи особи і законності.

Література:

1.  Декларація Чиказького саміту ( 20 травня 2012 року) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nato.int/cps/uk/SID-8BE25DD2-4992760D/natolive/official_texts_87593.htm

2.  Наталка Хижняк Чиказький саміт НАТО: сигнал для України між рядків // ВВС Україна. - 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/05/120522_chicago_summit_ek.shtml

3.  Джеймс Шерр Україна - НАТО: підсумки 15-річного особливого партнерства // Тиждень. - 2012[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/56397

4.  Позаблоковий статус України: реалії та перспективи / О. Деменко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., 2010. - № 20. - С. 310-315

5.  Ольга Божьева Украина-Россия-НАТО: Нелюбовный треугольник // Киевская Русь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kievrus.com/

6.  index.php?action=razdel&razdel=24&subrazdel=83&art_id=4&lang=rus

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>