XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мельникова Т. В. ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Мельникова Т. В.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

юридичний факультет

ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Необхідність дослідження авторського права і суміжних прав останнім часом набуває все більшої актуальності. Не варто забувати, що законодавство у сфері авторського права і суміжних прав є одним з найбільш мобільних інститутів і змінюється в міру виникнення будь-яких економічних потреб.

У зв'язку з порушенням авторського права і суміжних прав можлива загроза національній економіці, що знаходить свій прояв: по-перше, через приховування від оподаткування значних сум прибутку виробниками контрафактної продукції; по-друге, через недовіру інвесторів у зв'язку з неналежним рівнем захисту права інтелектуальної власності, зниженню інвестиційної та інноваційної активності [5, c. 213].

Стрімкий розвиток авторського права в Україні породжує чималу кількість питань як теоретичного, так і практичного застосування багатьох його аспектів, вироблення стійкої судової правозастосовної практики.

У неналежному рівні захисту прав авторів відіграють проблеми, які виникають в процесі розслідування кримінальної справи. Частково це можна пояснити тим, що злочини у сфері авторського права і суміжних прав є відносно новим різновидом злочинів. Таким чином, слідчі позбавлені достатнього досвіду для проведення всебічного і повного розслідування. Ще одна проблема полягає в тому, що правоохоронні органи не мають можливості своєчасно отримувати необхідну інформацію щодо законних правовласників і продукції, яку вони тиражують і розповсюджують. У зв'язку з цим працівникам правоохоронних органів не завжди вдається встановити всі необхідні для розслідування факти [3, c. 154].

Виходячи із зазначеного можна відзначити, що одним із недоліків діяльності правоохоронних органів є відсутність належної інформаційної бази. Для подолання даної проблеми, необхідно створити спеціальну базу даних, у якій містилася б інформація про законних правовласників (юридична адреса, перелік творів, що тиражуються, номери ліцензійних угод).  Створення таких баз даних значно б прискорило і спростило процес розслідування справ цієї категорії. Наявність таких баз даних могло б забезпечити швидке і нескладне отримання інформації, яка цікавить орган дізнання та слідчого по кримінальній справі у сфері авторського права і суміжних прав.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони порушення авторського права і суміжних прав є завдання даним порушенням матеріальної шкоди. При цьому як у примітці до ст. 176 КК України, так і в правозастосовній практиці наразі немає чіткої єдиної методики визначення вказаної матеріальної шкоди, що виявляє низку проблем при застосуванні даної статті у практичній діяльності. Так, як свідчить практика, основна проблема, яка виникає під час кваліфікації дій винних осіб полягає у неможливості встановлення змісту та розміру матеріальної шкоди.

У примітці до ст. 176 КК України лише зазначено, що матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян [1].

Отже, для того, щоб притягнути правопорушника до відповідальності за ст. 176 КК України необхідно довести, що він своїм порушенням завдав шкоди в розмірі не менше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Необхідно відзначити, що неоподаткований мінімум доходів громадян застосовується не звичайний, який становить 17 гривень, а спеціальний, що обгрунтовується нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ перехідних положень, якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року [2].

Оскільки неоподаткований мінімум доходів громадян для цілей кваліфікації кримінальних злочинів дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого на 1 січня звітного податкового року, то він складає 536 грн. 50 коп.

Виходячи із зазначеного, значний розмір шкоди за ст. 176 КК України складає 10730 гривень. Відповідно, якщо шкоду завдано правопорушником правовласнику в такому розмірі, то правопорушник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Під поняттям "матеріальна шкода" слід розуміти вартість примірників творів або фонограм, або вартість прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав [8, c. 14]. Виходячи із зазначеного це і є орієнтиром для розрахунку розміру матеріальної шкоди.

Як зазначалось, в примітці до ст. 176 КК України визначення "значного розміру", "великого розміру", "особливо великого розміру" не містить вказівки на те, як визначити вартість прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав. Визначити вартість розглянутих прав важко, оскільки сама вартість умовна. Так, наприклад, покупка відеофільмів у кінокомпаній в більшості випадків здійснюється "пакетом" і вартість одного відеофільму прямо залежить від того, які відеофільми будуть куплені разом з ним. 

Як правильно зазначає Д. Ліпцик: "Володар авторського права або суміжних прав повинен мати можливість вимагати відшкодування, еквівалентному прибутку, який він міг би отримати в тому випадку, якщо б не було незаконного використання або максимальної винагороди, яку він міг би отримати, якби він дозволив використовувати свій твір" [6, c. 492].

Отже, мова йде про упущену вигоду, яка при кваліфікації діяння за ст. 176 КК України в більшості випадків береться за основу визначення розміру матеріальної шкоди.

Що стосується визначення поняття "вартість прав на використання об'єктів авторського права і суміжних прав", то можна погодитись із Г.О. Глуховою, яка пропонує під терміном "вартість прав" розуміти суму, сплачену автору, правовласнику за договором передачі виняткових авторських прав по використанню твору певним способом і на певній території [4, c. 17].

Автор вважає, що за основу розрахунку розміру матеріальної шкоди необхідно брати суму упущеної вигоди, оскільки особа, яка порушує авторське право і суміжні права не є первинним правовласником об'єкта інтелектуальної власності і не може завжди розпоряджатися правами автора і тому взяття за основу розміру вартості набуття прав на відповідні об'єкти авторського права і суміжних прав не є справедливим розрахунком по відношенню до правопорушника.

Отже, для встановлення матеріальної шкоди як обов'язкової ознаки злочину, передбаченого ст. 176 КК України, необхідно внести до примітки зміни у вигляді закріплення способу визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням авторського права і суміжних прав. Виходячи із зазначеного, можна викласти примітку до ст. 176 КК України у такому вигляді: "Матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо вартість примірників об'єктів авторського права і суміжних прав перевищують 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, при цьому вартість примірників визначається шляхом множення кількості виявлених у злочинця незаконних примірників продуктів творчості на продажну вартість одного ліцензійного екземпляра об'єкта авторського права і суміжних прав". Таке вирішення ситуації дозволить усунути неоднозначність поглядів на визначення розміру матеріальної шкоди для кваліфікації діянь винних осіб за ст. 176 КК України, а також сприятиме прийняттю законних і обгрунтованих рішень у відповідних кримінальних справах. 

На сьогодні, існують ряд думок щодо відмови від визнання порушення авторського права і суміжних прав суто злочином із матеріальним складом. Натомість пропонується визнати даний злочин і з формальним складом, оскільки, особа може щоденно продавати певну кількість контрафактних примірників творів, заподіюючи авторам даних творів матеріальну шкоду в розмірі меншому ніж двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і як наслідок, така особа не буде притягатись до кримінальної відповідальності.

Так, у більшості зарубіжних Кримінальних Кодексах, що встановлюють кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, настання суспільно небезпечних наслідків не має переважаючого значення. Наприклад, КК Киргизії, Таджикистану, Вірменії, Литви визначають правопорушення, які пов'язані з порушенням авторського права і суміжних прав злочинами із формальним складом.

Існують пропозиції щодо зміни диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України і науковці пропонують її викласти у такому вигляді: "Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав".

В деякій мірі слушним є висновок прихильників такої точки зору, щодо визнання даного злочину із формальним складом, оскільки це дало б змогу як посилити захистит правовласників об'єкта авторського права і суміжних прав, так і полегшити роботу правоохоронних органів щодо кваліфікації діянь у сфері інтелектуальної власності та притягнення порушників у даній сфері до кримінальної відповідальності.

Проте, на думку автора, цього не слід робити, оскільки порушення авторського права і суміжних прав має на меті отримання прибутків і надприбутків. Також, таке визнання даного злочину і з формальним складом може призвести до необгрунтованих порушень кримінальних справ, оскільки досить часто, до одних і тих самих висновків, рішень можуть самостійно прийти різні автори, причому абсолютно незалежно один від одного.

Широкого поширення набули факти незаконного розповсюдження творів у мережі Інтернет, їх публічне сповіщення у громадських місцях, закладах торгівлі, харчування. Тому, на думку М. Мельникова, законодавець має підвищити рівень покарань за кримінальні злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки [7, c. 73]. Так, можна було б погодитись із думкою автора та посилити санкцію за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, з двох до трьох років позбавлення волі.

Відповідно, основний злочин проти авторського права і суміжних прав буде визнано злочином середньої тяжкості, що дозволить законодавцю криміналізувати ряд діянь, які є готуванням до кримінально-караного порушення цього різновиду права інтелектуальної власності [9, c. 64].

Однак, автор переконаний, що суворі заходи покарання самі по собі не в змозі вирішити проблеми порушення авторського права і суміжних прав. Основним завданням у боротьбі з порушенням у даній сфері є зміна менталітету громадян і підвищення обізнаності стосовно цінності авторського права і суміжних прав.

Таким чином, недостатній розвиток законодавства та неможливість його реалізації створює умови для зростання рівня порушення авторського права і суміжних прав. Налагодження співробітництва, обмін інформацією щодо вдосконалення законодавства між державами, а також просвітницькі заходи повинні стати ключовими елементами в комплексній боротьбі з порушенням у сфері авторського права і суміжних прав.

Література:

•1.     Кримінальний кодекс України : від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ // ВВРУ. - 2001. -  № 25-26. - Ст. 131. 

•2.     Податковий кодекс України : від 2 грудня 2010 року № 2755-VI // ВВРУ. - 2011. - № 13-14, № 15-16, № 17. - Ст. 112.

•3.     Афанасьєва К.О. Судова система та захист авторських прав в Україні / К.О. Афанасьєва // Збірник "Защита прав интеллектуальной собственности: проблемы и пути решения". - Симферополь : Крымское РЦНТЭИ, 2003. - № 5. - С. 150-155.

•4.     Глухова Г.О. Уголовная ответственность за нарушение авторских и смежных прав: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право / Г.О. Глухова. - М., 2004. - С. 23.

•5.     Ієвіня О.В. Порушення прав інтелектуальної власності у контексті вступу до Європейського Союзу та Національної безпеки України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uiis.com.ua/files/Section_4.pdf. - С. 211-215.

•6.     Липцик Д. Авторское право и смежные права / Д. Липцик. - М. : Ладомир: "Издательство ЮНЕСКО", 2002. - 788 с.

•7.     Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права і суміжних прав: погляд на проблему / М. Мельников // Право України. - 2003. - № 4. - С. 72-75.

•8.     Орешкин М.И. Уголовная ответственность за нарушение авторских и смежных прав на аудиовизуальные произведения: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право / М.И. Орешкин. - М., 2006. - С. 21.

•9.      Хилюк С.В. Погляди науковців на кримінально-правову охорону окремих конституційних прав особи / С.В. Хилюк // Кримінальне право України. - 2006. - № 9. - С. 62-66.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>