XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Метілка Д.В. НАСИЛЛЯ ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

Метілка Дмитро Вікторович, здобувач кафедри філософії

Запорізького національного університету

  НАСИЛЛЯ ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

Будучи однією з форм людської діяльності, насилля par excellence є феноменом культури. Це значить, що насилля не тільки можна, але й потрібно розглядати як культурне явище, що має місце винятково в рамках людського соціуму. Будь-яка спроба вивести область дії насилля за межі соціальної сфери, по суті справи, являє собою той або інший варіант міфологізації насилля. Безліч форм міфологізованого насилля можна розділити на теїстичні (трансцендентні) і атеїстичні (іманентні).

У теїстичних міфах насилля сакралізується й представляється у вигляді якоїсь надприродної стихії, з якої людина намагається упоратися за допомогою різних релігійних інститутів і ритуалів, у першу чергу - через жертвопринесення, навколо якого організується релігійне життя традиційного суспільства. У жертві упредметнюється й, сакралізуючись, розмирщаеться внутрішньо-общинне насилля, від якого громада "позбувається" у катарсисі жертвоприносини [1, 41].

В атеїстичних міфах насильства останнє піддається до невиправданої "натуралізації". Хоча в цьому випадку насилля й не мислиться як щось понадприродне, проте, воно має міфологічний характер, тому що втрачає свою "людяність", поширюючись на увесь тваринний світ. Атеїстична міфологія насилля завоювала широку популярність завдяки працям етологів (К. Лоренц, Д. Морріс, І. Ейбл-Ейбесфельд, П. Лайхаузен). Представники етологічного підходу постулюють біогенетичну детермінацію агресивних інстинктів людини. Навіть якщо це й так, було б помилкою слідом за К. Лоренцем і його послідовниками включати до складу біологічно необхідної агресії специфічно людські прояви насилля й жорстокості. На думку Е. Фромма, для адекватного розгляду проблеми насилля необхідна диференціація між природними потягами, які кореняться у фізіологічних потребах, і специфічно людськими страстями, які він називає "характерологічними, або людськими, страстями" [2, 23]. Редукція складної структури біосоціальних та історичних детермінант людського буття до чисто біологічної категорії інстинкту перетворює будь-яку етологічну теорію насилля в його атеїстичну міфологію.

Таким чином, необхідною передумовою критичної теорії насилля є розгляд останнього як соціально детермінованого феномена.

Різноманіття форм і контекстів проявів насилля зумовлює також і різноманіття теоретичних підходів до його осмислення, найбільша частина яких носить міждисциплінарний характер і охоплює такі сфери гуманітарних досліджень, як філософія, індивідуальна й соціальна психологія, політологія, культурна антропологія, релігієзнавство, соціологія, кримінологія.

З огляду на вищесказане, очевидно, що будь-яка типологія насилля, що претендує на універсальність, повинна бути політетичною, тобто заснованою на декількох ознаках відмінностей.

Російський філософ Г. И. Козирєв пропонує класифікувати насилля за наступними критеріями [3, 87]:

- по видах заподіюваного збитку (фізичне й психологічне насилля);

- по формах насильницької взаємодії (убивство, терор, зґвалтування);

- по суб'єктах конфліктної взаємодії (насилля в міжособистісних, міжгрупових, міждержавних конфліктах).

Істотним недоліком даної класифікації є відсутність у ній мотиваційних критеріїв, що відбивають аксіологічні й етичні аспекти насилля.

За словами сучасного дослідника Д. Галтунга, культурним насиллям є "будь-який аспект культури, що може використовуватися для легалізації насилля в його прямій і структурній формі" [4, 34]. Під структурним насиллям мається на увазі створення певних умов (структури), що ущемляють потреби й інтереси людей [4, 37]. Зводячи суть культурного насилля до його легітимації, Д. Галтунг надмірно звужує його зміст.

Більш повно відбита специфіка насилля як феномена культури в дослідженні російського культуролога А. Я. Флієра, що розуміє під культурою насилля набір припустимих норм здійснення насильницьких дій і культурних текстів, що регулюють ці дії, а також семіотику форм, що їх символізують [5, 203]. А. Я. Флієр розглядає не тільки легітимні (державні), але й нелегітимні (кримінальні, терористичні, революційні) форми культури насилля, а також їхні взаємини. Російський дослідник приходить до невтішного висновку, з яким, на жаль, важко не погодитися: "Протягом останнього століття насилля в цілому стало втрачати свою специфічну культуру, що хоч якось регулювала його форми й масштаби" [5, 210].

Із чим же пов'язане це "здичавіння" насилля, його неконтрольований вихід за межі культурних форм? Відповідь на це складне питання вимагає окремого дослідження. Одне безсумнівно: криза культурних форм насилля пов'язана з руйнуванням традиційних культур під дією глобалізації, що "усюди несе зовнішнє... та перетворює життєві світи в місцезнаходження" [6, 831-833].

Література:

•1.     Жирар Р. Насилие и священное. - М.: Новое литературное обозрение, 2000. - 400 c.

•2.     Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. - М.: Республика, 1994. - 447 с.

•3.     Козырев Г. И. Проблема насилия в теории, массовом сознании и реальной жизни // Вестник МГУ. - М., 2000. - Серия 7. Философия. - № 6. - С. 85-100.

•4.     Галтунг Д. Культурное насилие // Социальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технологии разрешения. - М., 1995. - Вып. 8 - С. 34-37.

•5.     Флиер А. Я. Культура насилия // Личность. Культура. Общество. - М., 2004. - Т. 6. - Вып. 4 (24). - С. 202-210.

•6.     Слотердайк. Сферы. Т. 2 - СПб.: Наука, 2007. - 1023 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>