XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Михайлишина Л.В. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЛОДОЯГІДНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Михайлишина Л.В.

Уманський національний університет садівництва

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЛОДОЯГІДНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Плодівництво, як основний постачальник вітамінів, цукру, білків, мікроелементів, вуглеводів, органічних кислот в споживанні населення, є однією з традиційних сільськогосподарських галузей України. Його розвиток відбувається перш за все завдяки достатньо сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам для вирощування досить широкого асортименту плодових і ягідних культур. Слід також відмітити, що в Україні плодівництво розміщено в усіх природно-економічних зонах, що має надзвичайне значення для рівномірного постачання населенню цих важливих для харчування продуктів у свіжому вигляді. Крім того, плоди та ягоди є цінною сировиною для харчової промисловості. Найбільш сприятливими умовами виробництва плодів є південні регіони країни, особливо в приміських (через економічні умови) зонах (Криму, Закарпаття, Одещини, Миколаївщини, Херсонщини тощо). Ці регіони мають свої мікрозони для промислового виробництва таких плодів та ягід, як абрикос, персик, черешня, які мають надто обмежений ареал вирощування у північних регіонах. Потенційно плодово-ягідне виробництво України здатне забезпечити не лише внутрішні потреби, а й виробляти продукцію на експорт.

Отже, плодоягідна галузь може займати місце серед стратегічних галузей вітчизняної економіки. Водночас, плодоягідна галузь втрачає свої позиції, про що свідчить динаміка структурних зрушень у галузі: починаючи з 2006 р. виробництво плодів, ягід та винограду знижується.

Розвиток плодівництва в Україні характеризується цілою низкою негативних тенденцій. Основними серед них є: істотне скорочення площ плодоягідних та виноградних насаджень, різке зменшення валових зборів плодів і ягід, низька ефективність галузі в більшості сільськогосподарських підприємств, в яких залишилися сади та ягідники.

У 1990 р. плодоягідні насадження займали 851 тис. га (в т.ч. у плодоносному віці - 680 тис. га), тоді як у 2009 р. їх площа становила лише 260 тис. га (в т.ч. у плодоносному віці - 229 тис. га), що менше ніж у 1990 р. понад три рази . При цьому темп приросту плодоягідних насаджень протягом 1990-2009 рр. має чітко негативну тенденцію. Також слід відмітити, що основні площі плодових насаджень були посаджені ще в кінці 60-х - середині 70-х років, поновлення яких не ведеться, тобто біологічний потенціал садів України вичерпаний.

Причини такого стану мають глибокі корені, основними з яких є:

•-      припинення з 1986 р. фінансування із держбюджету робіт по закладанню садів та догляду за ними, більшість господарств нині не мають коштів навіть на розкорчування старих садів;

•-     погіршення матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств;

•-      незбалансованість виробництва плодів та ягід з переробною промисловістю та з реалізацією.

Потрібно відзначити, що в Україні лише до 1965 р. йшло постійне розширення площ плодових і ягідних насаджень і в першу чергу в колективних і державних сільгосппідприємствах незалежно від напряму їх виробничої діяльності. У 1965 р. були зафіксовані і найвищі площі плодових і ягідних насаджень: в усіх категоріях господарств - 1299 тис. га, з них у сільськогосподарських підприємствах - 870,1 (67%), в господарствах населення - 429,1 тис. га (33%). У другій половині 60-х років ХХ ст., з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва, цей процес був дещо призупинений і в подальшому відбувалося постійне їх скорочення. Таке явище мало місце переважно в багатогалузевих господарствах. Безумовно, що в умовах переходу до інтенсивного ведення цієї галузі, воно вважалося цілком закономірним. Проте, з відміною у 1986 р. державного фінансування на створення плодових і ягідних насаджень, проблема їх відтворення набула критичної межі [1].

В сучасних умовах процес відновлення плодових і ягідних насаджень продовжує бути неконтрольованим і ще більше набуває загрозливих темпів. Так, якщо у 2000 р. загальна площа насаджень у плодоносному віці зменшилась на 40%, то площа закладки молодих садів у сільськогосподарських підприємствах в цей період - у 3,6 рази; серед насаджень у плодоносному віці 31,4% використовувалися понад нормативний термін. Через відсутність засобів на ремонт та реконструкцію садів у господарствах не проводилося розкорчовування списаних площ плодових насаджень [2]. Аналогічна ситуація спостерігається і протягом 2000-2009 рр. Серед плодових культур особливо небезпечних змін зазнали насадження підгрупи зерняткових культур.

Зерняткові культури - це перш за все яблуневі сади, які завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам для їх вирощування, забезпечують не лише внутрішній попит, а й експортний потенціал плодівництва України. Проте, за період 1990-2009 рр. однією з негативних тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі є призупинення експорту яблук. На це звертають увагу у своїх публікаціях О.Ю.Єрмаков, О.В. Мельник, О.М. Шестопаль, О.О. Школьний та інші автори. Припинення експорту яблук відбулося, починаючи з 2000 р., через банкрутство садівницьких господарств та втрату ринків Росії. Сьогодні ж Україна входить в п'ятірку крупних імпортерів яблук в світі. Це пояснюється слабо розвиненою інфраструктурою яблучного ринку, так, наприклад, українським супермаркетам вигідно набувати дешевого і повністю підготовленого до реалізації яблука в Польщі. Поряд з цим спостерігається ситуація, коли вітчизняним виробникам вигідно експортувати своє яблуко до країн СНД, де імпортери пропонували вищі ціни, ніж мережі супермаркетів в Україні.

Література:

1. Рульєв В. А. Розвиток світового виробництва яблук / В. А. Рульєв //Економіка АПК. - 2004. - №5. - С. 149-155.

2. Рульев В. А. Садоводство Украины: состояние и меры стабилизации В. А. Рульєв //Садоводство и виноградарство. - 2001. - №4. - С. 10-13.

3. Сільське господарство України 2009 : Статистичний збірник / Під ред. Ю. М. Остапчука. - К. : Державний комітет статистики України, 2010. - 375 с.

e-mail: glmsvn@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>