Восьма Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Сучасна наука ХХI століття»
Научные конференции Наукові конференції




Міховська О.С., Донченко Т.В. ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ І ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Міховська О.С., Донченко Т.В.

Хмельницький національний університет

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ І ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

В даній статті досліджено роль та необхідність контролю, визначено проблеми та напрями розвитку системи державного контролю в Україні.

Актуальність теми. Сучасний етап суспільного та економічного розвитку України потребує чіткої керованості процесів трансформування національної економіки з боку органів державного управління. В умовах запровадження ринкових відносин важливо оптимально поєднати притаманні ринку регулятори економіки з належно організованим управлінням державним господарством. Адже реформування економічних відносин у напрямку ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства.

За умов розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дане питання розглядається науковцями, деякі аспекти викладені у наукових та практичних роботах вітчизняних учених, таких як: С.А. Буковинський, С.О. Булгакова, О.П. Зварич, В.І. Каленська, О.Т. Колодій, В.І. Стоян, О.О. Чечуліна та ін. Однак питання державного фінансового контролю потребують подальшого дослідження та наукового обґрунтування.

Метою статті є визначення основних проблем та напрямів розвитку системи державного фінансового контролю в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. За своєю економічною сутністю фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [4].

Важливість державного фінансового контролю в економіці держави зумовлена його місцем та роллю в усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. З одного боку він є засобом зв'язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком (статистикою), а з другого, передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це дає змогу контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка чи ігнорування якої унеможливлюють фінансове адміністрування, призводячи його систему до ліквідації.

Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управ­ління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефектив­ності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну ре­зультативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі сво­го роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо прояв­ляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, шо необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності. [3]

Важливу роль фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними про­цесами відіграє його специфіка, що найяскравіше про­являється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону ви­робничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним.

Водночас для того щоб з потенційно можливого фінансо­вий контроль дійсно став таким і на практиці, завжди необхід­но розрізняти базисні і надбудовні елементи фінансового кон­тролю. Якщо контрольна функція фінансів є властивістю са­мих фінансів і виступає базисом фінансово-контрольних правовідносин, то власне фінансовий контроль є діяльністю відповідних органів і організацій, що його здійснюють.

Фінансовий контроль здійснюється різними методами. Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і способи його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не довільно, а залежно від сукупності факторів, насамперед від:

- суб'єкта контролю;

- об'єкта контролю;

- мети і завдань, що стоять перед суб'єктом контролю;

- підстав виникнення контрольних правовідносин та ряду інших обставин.

Найчастіше застосовують такі методи фінансового контролю - ревізії, перевірки, обстеження, інспекції, спостереження.

Правовим актом, що є головною ланкою  державного фінансового контролю, є Закон України "Про державний фінансовий контроль". У Законі України "Про державний фінансовий контроль" всі органи державного фінансового контролю в Україні доцільно законодавче розмежувати на:

- органи загальної компетенції, які здійснюють контроль щодо достатньо широкого кола об'єктів і питань відповідно до сфер своєї діяльності. Такими органами, зокрема, є: Рахункова палата, контрольно-ревізійне управління, контрольні органи, створені при державних адміністраціях, органи державного фінансового контролю, що здійснюють окремі функції фінансового контролю, тощо;

- органи державного фінансового контролю галузевої компетенції (здійснюють контроль у конкретних галузях). Здебільшого це органи державного фінансового контролю у складі міністерств, відомств та інших органів державної влади й управління, що здійснюють державний фінансовий контроль у певних галузях чи видах діяльності (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України тощо);

- органи державного фінансового контролю міжгалузевої компетенції контролюють певні сфери фінансово-господарської діяльності об'єктів контролю незалежно від їх галузевої приналежності (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державний митний комітет України, інші державні комітети й комісії тощо);

- органи державного фінансового контролю спеціальної компетенції здійснюють контроль незалежно від галузевої приналежності об'єктів контролю, але їхній контроль має вузьке спрямування (наприклад, Фонд державного майна України).

На сьогоднішній день основна увага в державному фінансовому контролі приділяється вчасності та повноті мобілізації коштів у державні фінансові ресурси, законності надходжень та видатків у всіх ланках державної фінансової системи, дотриманню пра­вил обліку і звітності, оскільки державний фінансовий контроль охоп­лює не лише процес формування і виконання Державного бюд­жету, але й місцевих бюджетів, оскільки державою повинен здійснюватись контроль при: видачі регіональним і місцевим бюджетам дотацій (субсидій) і кредитів з Державному бюджету на фінансування їх поточних та капітальних видатків; санкціюванні випуску місцевих позик, гарантованих урядом; реалізації урядових програм.

На цьому рівні в структурі організації фінансового контро­лю в ринковій економіці має місце аналогія з внутрівідомчим фінансовим контролем, що діяв в країнах з адміністративно-командною системою управління при державній (загальнона­родній) формі власності. Однак якщо в ефективності внутріві­домчого контролю в найбільшій мірі знову ж таки була зацікав­лена держава (узагальнений власник), то в ринковій економіці в ефективності внутрішнього, власного фінансового контролю зацікавлені безпосередньо самі власники капіталу.

Ефективність фінансового контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на Державну контрольно-ревізійну службу.

Однак, у своїй діяльності органи державної контрольно-ревізійної служби стикаються з низкою проблем щодо ефективної організації фінансового контролю. Так, однією із важливих проблем можна вважати дублювання контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних функцій.

Для вирішення проблем доцільно провести низку заходів, серед яких:

-   по-перше,  чітко регламентувати функції,  права і  відповідальність фінансових органів при погодженні кошторисів витрат і штатних розписів, внесенні змін до них;

-   по-друге, запровадити нові та вдосконалити чинні нормативи щодо, планування   видатків   і   використання   бюджетних   коштів   та   матеріальних цінностей;

-   по-третє, визначити предмет і обсяг фінансового контролю, який стосовно   бюджетних   коштів   мають   здійснювати    головні   розпорядники бюджетних коштів, підрозділи відомчого контролю, фінансові органи та органи, Державного   казначейства,   встановити   відповідальність   посадових   осіб   за невиконання або неналежне виконання цих функцій. [4]

Нинішні умови економічного розвитку держави потребують упровадження в життя нових напрямів і методів здійснення контрольних функцій, однією з яких є аналітична робота щодо проведення аналізу ефективності використання бюджетних коштів на предмет виявлення основних чинників, що призводять до неефективного використання фінансових ресурсів. Низьким залишається рівень аналітичної роботи в низових ланках державної контрольно-ревізійної служби, внаслідок чого не повністю визначаються причини порушень і, відповідно, не вживаються заходи щодо їх усунення. Серйозною перешкодою для здійснення аналізу матеріалів ревізій та перевірок є відсутність єдиної методологічної бази. Тому потрібно розробити обґрунтовану методологію аналізу матеріалів ревізій та перевірок, яка б дала змогу працівникам ДКРС проводити узагальнення та аналіз матеріалів ревізій за останні роки.

Отже, перспективи удосконалення державного фінансового контролю залежать від його якості на всіх його етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю, тобто на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом ужиття заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес .

Враховуючи вищевикладене, пропонуємо наступні заходи щодо удосконалення державного фінансового контролю:

- система фінансового контролю повинна бути мобільною, тобто оперативно, адекватно та професійно реагувати на будь-які зміни в економіці та законодавстві;

- необхідна розробка і реалізація концепції державного фінансового контролю, основаного на єдиних принципах, правилах та єдиній методології;

- у системі державного казначейства повинна проводитися координація взаємодії контрольних органів різних рівнів, що здійснюють внутрішній та зовнішній контроль, з метою активного впливу на формування і реалізацію ефективної державної бюджетної політики;

- впровадження застосування сучасних інформаційно-технологічних інструментів, що забезпечують результативність та ефективність фінансового контролю щодо формування та виконання державного бюджету;

- забезпечення достовірності та надійності інформації про державні видатки, соціально-економічну результативність та ефективність витрачання державних коштів. [4]

Висновки. Отже, на основі проведеного дослідження зазначено, що сутність державного фінансового контролю полягає у забезпечені інтересів держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Чітка цілеспрямованість і пластичність, глобалізаційні та інтеграційні процеси, кон'юктурні виклики і загрози стали поштовхом до формування нових стандартів економічних відносин  в цілому й до реалізації місії фінансового контролю.

Література:

1. Дмитренко Г.В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні //Статистика України. - № 3. - 2009.- С. 118-123.

2. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»/ Відомості Верховної Ради України. - 1993.-№13.

3. Мних Є. Пріоритетні напрямки вдосконалення фінансового контролю на новому етапі розвитку ринкових відносин в Україні //Фінансовий контроль. - № 4. - 2009. - С. 56-59.

4. Березовська Н.І.  Державний фінансовий контроль в Україні та шляхи його вдосконалення [Текст]  // Фінанси України. - 2009. - № 8. - С.118

5. Стефанюк І. Хто і чому хоче ліквідувати державний аудит? //Фінансовий контроль. - № 1. - 2010. - С. 6-9.

6. Чугунов І. Я., Федосів В.М. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку // Фінанси України. - № 4. - 2009.С. 3-12.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>