XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Міньковська А. В. РОЗШИРЕНЕ ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

Міньковська А. В.

РОЗШИРЕНЕ ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

В умовах ринкової економіки важливою проблемою залишається пошук основних напрямів розвитку народного господарства, які б забезпечили продуктивніше й ефективніше використання робочої сили, підвищення рівня зайнятості населення та зниження безробіття на селі. Низький рівень матеріального стимулювання, несприятливі умови праці та недостатня соціальна захищеність не дають змоги працівникам реалізувати свої потенційні можливості до праці, що призводить до масового відпливу зі сільського господарства в інші сфери виробничої діяльності, знижується їх активність у сфері аграрного виробництва.

Здійснення ефективних реформ у всіх сферах суспільної діяльності та поліпшення добробуту громадян, насамперед, залежить від потужності ресурсного потенціалу, особливо аграрного сектора економіки. Проте відсутність ефективних заходів щодо відтворення його окремих складових, передусім робочої сили, негативно вплинуло на розвиток аграрної економіки та держави в цілому. Так, за останніх 18 років кількість збиткових сільськогосподарських підприємств досягла та перевищила 30% від їх загальної кількості, а окремі виробничі підгалузі (тваринництво) були взагалі нерентабельними [1]. Тому на сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки України актуальним питанням є поліпшення відтворення робочої сили всіх господарюючих суб'єктів.

Розширене відтворення робочої сили має певні специфічні риси. Вони проявляються в тому, що до його складу входить не тільки безпосередній процес відтворення носіїв здатності до праці, а й відносини зайнятості, відносини між працівниками й роботодавцями на ринку праці, відносини щодо умов та охорони праці тощо, тобто ті відносини, які виникають у процесі відтворення робочої сили.

Висвітлення проблеми відтворення трудового ресурсного потенціалу вимагає визначення основних чинників, які впливають на його формування. Так, увесь процес відтворення робочої сили у науковій і навчальній літературі пропонується ділити на чотири фази [2]:

1. Формування (виробництво) робочої сили.

2. Розподіл і перерозподіл робочої сили за сферами зайнятості, між галузями народного господарства та всередині них, економічними регіонами.

3. Обмін, який виконує функцію з'єднання робочої сили із засобами виробництва, учасниками якого, з одного боку, є роботодавець, з іншого - власник робочої сили.

4. Споживання (використання) робочої сили, яке матеріалізується в кінцевому продукті праці.

Наявність взаємозв'язку і взаємозалежності окремих фаз процесу розширеного відтворення робочої сили проявляється в тому, що темпи і обсяги підготовки робочої сили, що відбуваються в першій фазі, залежать не тільки від наявності необхідних для цього матеріально-речових і соціально-економічних умов, а й від цілого ряду соціальних факторів, об'єднаних в систему. Серед них слід виділити декілька груп цих факторів: 1) фактори, що впливають на ставлення до праці; 2) фактори, дія яких забезпечує відповідність між професійно-кваліфікаційним рівнем робочої сили і знаряддям праці; 3) фактори, дія яких породжує мотивацію до високопродуктивної праці; 4) фактори, дія яких впливає на умови розширеного відтворення робочої сили  [3].

Значний вплив на останнє має ринок праці, де діє закон попиту і пропозиції. Зміна їх взаємодії спричиняє зменшення або збільшення заробітної плати. А однією з її функцій є відтворювальна. Тому зростання заробітної плати покращує умови відтворення робочої сили, а зменшення - погіршує.

Елементами відтворення робочої сили в сучасних умовах є:

   1) дошкільне, шкільне виховання і навчання, середня спеціальна, вища і наукова освіта (приблизно 80-90 % за рахунок держави, приватного капіталу і громадських організацій);

  2) заробітна плата, яка відповідає рівню освіти і кваліфікації, як правило, вище прожиткового рівня;

  3) субсидування початкової підготовки і перепідготовки робочої сили (у середньому на 90 % за рахунок держави);

  4) допомоги по безробіттю і різні види соціальної допомоги (на 75-80 % за рахунок держави);

  5) пенсійне забезпечення, в основному вище прожиткового мінімуму (на 90-100 % за рахунок держави і приватного капіталу);

  6) фінансування на відновлення і зміцнення здоров'я і культурний розвиток (на 70-80 % за рахунок держави, приватного капіталу і громадських організацій).

Отже, можна зробити висновок, що розширене відтворення робочої сили суспільства складає її кількісне зростання та якісне вдосконалення на основі зростання продуктивності праці й добробуту населення.

Література:

1. Клокар О.  Характеристика ефективності відтворення трудових ресурсів аграрного сектора економіки  /  О. Клокар // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Сталий розвиток економіки».- 2011.- №1.- С.260-264.

2. Кривенко К.Т. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

3. Федоренко  В.Г. Політична економія: Підручник / В.Г.Федоренко, О.М.Діденко, М.М.Руженський, О.Ф.Іткін. За ред. В.Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2008.- 487с.

           


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>