XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мирошниченко О. О. КОНСТИТУЦІЙНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ОКРЕМИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Мирошниченко Олексій Олексійович

здобувач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту МВС України

КОНСТИТУЦІЙНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ОКРЕМИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Важливою прогресивною тенденцією сучасності, що з перших років набуття незалежності супроводжувала процес утвердження засад демократичної, правової, соціальної держави в Україні стала активізація участі нашої країни у міжнародних організаціях, з подальшою ратифікацією багатьох міжнародних нормативно-правових актів у галузі прав людини. Це визначило пріоритети соціального розвитку держави, зокрема, обрання курсу на європейську інтеграцію, що відбувається в умовах все більш глибоких перетворень не лише в системі національного законодавства, але й у структурі владних інституцій, які покликані забезпечувати його виконання.

Законність, як основа функціонування будь-якої правової держави та як принцип діяльності всіх без виключення державних і громадських інституцій, зобов'язує всіх і кожного неухильно додержуватися правових приписів, і під час реалізації власних інтересів не порушувати прав інших суб'єктів. Крім того, рівень забезпечення законності в суспільстві постає свого роду підґрунтям для налагодження відносин співпраці та зворотного зв'язку між владним апаратом і громадянином як приватною особою, тому від його міцності залежатиме й досягнення взаєморозуміння між обома сторонами. У зв'язку з цим необхідним є детальне вивчення зарубіжного досвіду в питаннях регулювання роботи зі зверненнями громадян в органах державної влади з метою визначення подальших шляхів удосконалення організації цієї діяльності в Україні.

У науковій теорії широко застосовується методологічний підхід, згідно з яким загалом гарантії прав і свобод, які надано людині, поділяються на конституційні та судові. Найбільший інтерес у руслі нашого дослідження становлять конституційні гарантії права людини направляти звернення, що забезпечуються авторитетом Основного Закону.

З ухваленням Основного Закону України, норми якого мають найвищу юридичну силу, вперше на конституційному рівні було закріплено широке коло прав і свобод, наданих громадянам, а також визначено загальні гарантії їх реалізації. Своєю чергою, конституційні положення й норми реалізовуються у відповідних правовідносинах, у яких поряд діють і інші, обумовлені предметом правового регулювання, норми та правила. Зокрема, це стосується й відносин, у яких беруть участь, з одного боку, органи державної виконавчої влади (в тому числі їх посадові і службові особи, котрі діють від імені держави та як представники влади), а з іншого - фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни або особи без громадянства).

Подібні гарантії закріплено, наприклад, у п. 3 ст. 40 Конституції Ірландії: «Держава гарантує в своїх законах дотримання та - у межах загальноприйнятого захист і підтримання особистих прав громадян. Держава всіма силами охороняє за посередництвом законів життя, особистість, добре ім'я та майнові права кожного громадянина від несправедливих нападів, а у випадку вчинення несправедливості надає йому належний захист» [1, с. 63]. При цьому слід зазначити, що навіть подібна деталізація текстуального оформлення не здатна сама по собі забезпечити реальність наданого права. Це пов'язане з тим, що конституційна гарантія стає дієвою лише за умов, коли закріплені нею положення конкретизовано відповідним законом, що встановлює механізм застосування цієї гарантії, тобто за умов забезпечення нормами інших нормативно-правових актів.

Конституція Японії 1947 р. у ст. 11 визначає: «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини. Ці основні права людини, гарантовані народу цією Конституцією, надаються теперішньому та майбутнім поколінням як непорушні вічні права». Далі у ст. 13 чітко сформульовано критерій оцінки дієздатності держави щодо дотримання конституційних гарантій: «Всі люди гідні поваги як особистості. Їх право на життя, свободу і прагнення до щастя є, оскільки це не порушує громадського добробуту, найвищим пріоритетом турботи у галузі законодавства та інших державних справ» [1, с. 63].

Аналіз окремих норм конституцій різних країн свідчить, що гарантії права людини на звернення суттєво відрізняються як за обсягом конкретизації права, так і за способом його забезпечення. Як приклад, Л.А. Лазаренко наводить серед конституцій зарубіжних країн, що регулюють суб'єктивне право на звернення, Конституцію Російської Федерації 12 грудня 1993 р.; Конституцію Естонської Республіки 28 червня 1992 р.; Конституцію Республіки Болгарія 12 липня 1991 р.; Конституцію Республіки Македонія 17 листопада 1991 р. та ін. [2, с. 11].    

Конституційне та законодавче закріплення права громадян на звернення до органів державної влади у багатьох зарубіжних країнах серед видів (форм) звернень, окрім традиційних заяв, клопотань, скарг тощо застосовує й такий різновид, як петиція. В.П. Тарануха на підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних нормативно-правових актів та практичної діяльності у сфері організації роботи зі зверненнями громадян, обґрунтовано доводить доцільність виділення в межах заявного виду петиції. Автор визначає поняття петиції як письмове колективне (громадське) звернення, що подається до органів державної влади і місцевого самоврядування з метою вирішення найважливіших питань життєдіяльності держави і суспільства [3, с. 120 - 123]. Слід підтримати таку позицію, оскільки незважаючи на встановлену Конституцією і Законом України «Про звернення громадян» [4] можливість громадян направляти, поряд з індивідуальними, і колективні звернення до органів державної чи місцевої влади, застосування петицій суттєво сприятиме посиленню забезпечення прав окремих груп громадян або їх об'єднань. Аналогічну думку висловлює й О.К. Костюкевич, яким запропоновано визначення колективного звернення як звернення, що подане і підписане двома чи більше громадянами та пов'язане як з реалізацією та захистом прав і свобод, законних інтересів окремої особи або групи осіб, так і з задоволенням інших персоніфікованих суспільних інтересів [5, с. 8].

Таким чином, у будь-якій демократичній країні, що прагне подальшого утвердження пріоритету прав людини в усіх сферах державного та суспільного життя, гарантії реалізації права громадян на звернення є свого роду підґрунтям, на якому має будуватися конструктивний діалог між людиною і владою, що відбувається у формі адміністративно-правових відносин. Тому від того, наскільки гарантованими при цьому є всі можливості, пов'язані з поданням письмового чи усного звернення, залежатиме й ефективність такого діалогу та його позитивний для обох сторін ефект.

Література:

1. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. - 10-е изд., испр. и доп. - М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2003. - 512 с.

2. Лазаренко Л.А. Конституційне право на звернення людини і громадянина та його забезпечення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук. - Спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Лазаренко Леся Анатоліївна. - К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2010. - 20 с.

3. Тарануха В.П. Петиція як історичний вид звернень // Держава і право. - К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України. - 2003. - № 21. - С. 120-123.

4. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Голос України. - 22 жовтня 1996 р. - № 199 (1449). - С. 10 - 11.

5. Костюкевич О.К. Адміністративно-правове регулювання реалізації права громадян на звернення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юридичних наук. - Спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Костюкевич О.К. - К.: Міжрегіональна академія управління персоналом, 2011. - 20 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>