XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Міщенко Т.С. ОЦІНКА НАДІЙНОСТІ ТЕСТІВ У ОБЛАСТІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

Міщенко Тетяна Сергіївна

         Хмельницький національний університет

         ОЦІНКА НАДІЙНОСТІ ТЕСТІВ У ОБЛАСТІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

         Будь-яке психодіагностичне обстеження може істотно вплинути на долю людини. Тому у всіх країнах, де психодіагностична практика широко і інтенсивно розвивається, вона регламентується як загальним професійно-етичним кодексом, так і спеціально розробленими професіонально-етичними стандартами у області тестування і психодіагностики.

         Отже основні професіонально-етичні принципи [1]:

         1.Принцип спеціальної підготовки і атестації осіб, які використовують психодіагностичні методики.

         2.Принцип особистої відповідальності.

         3.Принцип обмеженого розповсюдження психодіагностичних методик.

         4.Принцип забезпечення суверених прав особи.

         5.Принцип об'єктивності.

         6.Принцип конфіденційності.

         7.Принцип психопрофілактичного викладу результатів.

         Як теоретична дисципліна, загальна психодіагностика розглядає закономірні винесення валідних і надійних діагностичних думок, правила "діагностичних висновків", за допомогою яких здійснюється перехід від ознак або індикаторів певного психічного стану, структури, процесу до констатації наявності і вираженості цих психологічних "змінних". Іноді такі правила порівняно прості, іноді досить прості, іноді досить складні, в одних випадках "вбудовані" в сам діагностичний інструмент, в інших - вимагають особливої роботи з діагностичними показниками  - стандартного порівняння профілів, розрахунку інтегральних показників, зіставлення з альтернативними діагностичними пробами, експертної інтерпретації, висунення і відкидання гіпотез.

         Підстава, використовування для класифікації психодіагностичних інструментів, - це характеристика того основного методичного принципу, який встановлений в основу даного прийому.  На цій підставі  звичайно розрізняють:         1.Об'єктивні тести.

         2.Стандартизовані самозвіти, які, у свою чергу, включають:

         а) тести-опитувальники;

         б) відкриті опитувальники, що припускають подальший контентаналіз;

         в) шкальна техніка, побудована по типу семантичного диференціалу;

         г) індивідуально-орієнтована техніка типу ролевих репертуарних решіток.

         3. Проектні техніки.

         4. Діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри).

         Об'єктивні тести - це ті методики  в яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання.

         Загальним для всієї групи методик стандартизованого самозвіту є використання вербальних здібностей випробуваного, а також звернення до його мислення, уяви, пам'яті [2].

         Тести-опитувальники припускають набір пунктів (питань, тверджень), щодо яких випробуваний виносить думки (як правило, використовується   двох або трьох альтернативний вибір відповідей). Опитувальники будуються як одновимірні або багатовимірні, що включають цілий ряд психологічних змінних.

         Відкриті опитувальники не передбачають стандартизованої відповіді випробуваного; стандартизація обробки досягається шляхом віднесення довільних відповідей до стандартних категорій.

         Шкальна техніка припускає оцінку тих або інших об'єктів (образотворчого матеріалу, словесних тверджень і т. п.) по вираженості в них якості, заданої шкалою (наприклад: "теплий - холодний". "сильний - слабкий"). Звичайно використовуються трьох-, п'яти- і семи точкові шкали.

         Індивідуально-орієнтована техніка типу репертуарних решіток може формою співпадати з шкальними, опитуваними методами, нагадувати бесіду або інтерв'ю. Їх основна відмінність від тестів-опитувальників полягає в тому, що параметри, які оцінюються не задаються зовні, а виділяються на основі індивідуальних відповідей даного конкретного випробуваного.

         Проектні техніки засновані на тому, що недостатньо структурований матеріал, виступаючий  як "стимул", при відповідній організації всього експерименту в цілому породжує процеси фантазії, уяви, в яких розкриваються ті або ші характеристики суб'єкта. Проективні техніки часто будуються на інтуїції і теоретичній підготовці психодіагноста, які виявляються необхідними на етапі інтерпретації даних. Дослідницьке вживання проектних технік припускає застосування конвент аналітичних процедур, що стандартизують обробку даних.

         Діалогічні техніки враховують, що психодіагност вступає в контакт з обстежуваним і досягає якнайкращих діагностичних результатів за рахунок специфічних особливостей цього контакту, релевантних діагностичній задачі.

         При конструюванні і адаптації тестових методик використовуються задачі з наказаними відповідями, так звані закриті задачі, і задачі з вільними відповідями, так звані відкриті задачі. До включення в тест задача повинна бути оцінена з точки зору об'єктивності, надійності, валідності, важкості і узгодженості.

         Об'єктивною задача може бути визнана тоді, коли вона декількома незалежними експертами-психологами оцінюється як відповідній ознаці, яка підлягає вимірюванню.

         Надійною задача є, якщо при її повторному пред'явлені вона викликає у випробуваного подібну першому пред'явленню реакцію.

         Валідною задача вважається тоді, коли відповідно до критерію вона найчастіше правильно розв'язується тими випробуваними, у яких вимірювана ознака більш виражена, ніж у інших випробуваних. Наприклад, в інтелектуальному тексті валідними будуть ті задачі, які правильно вирішують випробувані з вищим інтелектом, ніж з нищим.        

         Важкість задачі розраховується із співвідношення відсотка правильних відповідей на дану задачу з урахуванням об'єму виборки випробуваних. Оптимальними для тесту є задачі, індекс важкості яких рівний 50%.

         Коефіцієнт узгодженості окремої задачі з тестом дозволяє оцінити, наскільки точно задача диференціює випробуваних по вимірюваній ознаці. Він рівний коефіцієнту кореляції між середнім результатом аналізованої задачі і середнім первинним результатом по всіх задачах тесту.

         Психологічний діагноз припускає використання і аналіз результатів дослідження, одержаних за допомогою різних методик. Причому всі первинні результати тестових досліджень необхідно перетворити так , щоб вони виявилися зіставними стандартизації шкал тесту [3].

         Під надійністю тесту розуміється ступінь точності, з якою тест вимірює певну властивість або спосіб поведінки особи. Емпіричне визначення надійності тесту є обов'язковою умовою його допуску для використання в практичній діяльності психолога.

         Оцінка надійності по методу повторного тестування потребує, щоб тест двічі пред'являвся одній і тій же виборці досліджуваних через деякий час. Тривалість тимчасового проміжку визначається змістом і характером задач тесту.

         Метод тестування паралельної або еквівалентної, форми тесту вимагає наявності паралельної, тобто еквівалентної, форми тесту. Репрезентативну виборку досліджуваних, на якій перевіряється надійність тесту, ділять на дві приблизно рівночісельні групи. Потім першій групі пред'являються задачі форм и  "А", а другій групі - задачі форми  "Б". Через деякий час задачі форми "Б" розв'язує перша група, а форми "А" - друга. Після цього для всієї репрезентативної виборки випробуваних окремо обчислюються первинні результати для форм "А" і "Б", які потім піддаються кореляції.

         Загальним недоліком перших двох методів оцінки надійності тесту є те, що вони часто дають занижені або завищені коефіцієнти надійності. Це тому, що дисперсія результатів, на основі якої розраховується коефіцієнт кореляції, неоднорідна по своєму складу. Разом з дисперсією дійсних індивідуальних відмінностей в неї входять дисперсії, обумовлені впливом як внутрішніх, психологічних причин  (коливання уваги, втомленість і ін.), так і зовнішніх (поведінка і вислови дослідника,  вуличний шум і т.  п.). При цьому сила і поєднання цих причин в першому і другому тестуванні можуть бути різними, і оцінити їх вплив або повністю їх нейтралізувати виявляється неможливим.

         Тому особливо при перевірці надійності тестів потужності і досягнень, перевагу потрібно віддавати третьому методу, оскільки він припускає лише одноразове тестування. Третій метод оцінки надійності включає два різні прийоми розрахунку: розділення тестових задач на дві частини, наприклад          за принципом "парні і непарні", і розрахунок коефіцієнта консистентності задач тесту.

Література:

1.Базаров Т.Ю. Еремин Б.Л. Управление персоналом. - М.: ЮНИТИ, 2002.

2.Моргунов Е.Б. Управление персоналом: исследование, оценка, обучение. - М.: Бизнес-школа "Интел-синтез", 2000.

3. Савельєва В.С. Психологія управління.: Навчальний посібник, - К.: ВД "Професіонал". 2005.

 

e-mail tasmi@ukr.net

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>