XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мислива-Бунько І. ВИРАЖАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ У МОВІ УКРАЇНСЬКИХ ГАЗЕТ ХХІ СТ.

Іванна Мислива-Бунько

аспірантка кафедри української мови

Волинського національного університету імені Лесі Українки

ВИРАЖАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ У МОВІ УКРАЇНСЬКИХ ГАЗЕТ ХХІ СТ.

Мова сучасних газет характеризується максимальною динамічністю: миттєво реагує та засвідчує зміни, що відбуваються у світі. Це і спонукає журналістів до пошуку нових виражальних засобів, до використання мовних одиниць, котрі, «несучи в собі емоційно-експресивний заряд, є засобом інформаційного впливу як власне на інтелектуальне сприйняття комуніката, так і на його емоції, формують світогляд адресата, його громадянську позицію, ставлення до певних фактів, подій, явищ суспільного життя тощо» [4, 7]. Відповідно до цього особливо широко майстри пера послуговуються складними словами, у тому числі й іменниками. Адже завдяки своїй структурі (поєднання основ або слів у єдине ціле) ці лексеми виконують не лише першопочаткову функцію - номінативну, а й містять значні стилістичні можливості.

В українському мовознавстві є чимало праць, присвячених вивченню складних слів, зокрема іменників. Серед них можна виділити ті, у яких розглядається питання історії виникнення та формування композитів (М.Я. Плющ, П.П. Плющ, С.П. Самійленко, І.Й. Тараненко, В.В. Німчук, В.М. Ліпич), структури, морфемної будови, семантики, процесів творення цих одиниць (М.Т. Чемерисов, Л.Є. Азарова, Н.Ф. Клименко, К.Г. Городенська, Н.С. Родзевич, В.О. Горпинич, Є.А. Карпіловська й ін.), складної термінології (М.П. Богуцька, В. Овчаренко, Е.І. Огар, А.А. Бурячок). Функціонуванням композитів і юкстапозитів різної частиномовної приналежності у художніх текстах цікавилися Л.П. Павленко, О.М. Рудь, М.Т. Доленко, Н.М. Журавльова, Н.М. Сологуб та ін. Виражальні можливості окреслених лексем у різних контекстах фрагментарно описано у розвідках О.Д. Пономарева, С.Я. Єрмоленко, І.М. Кочан, А.П. Коваль, О.С. Шевчук. Однак досі складні іменники мови сучасної української преси не були об'єктом самостійного дослідження в лінгвостилістиці, хоч принагідно про структурно-складні загальновживані слова, неологізми, оказіоналізми, запозичення у ЗМІ йдеться у працях Т.А. Коць, О.А. Стишова, О.А. Мітчук, О.М. Турчак, Н.О. Попової й ін. Це і надає нашому дослідженню актуальності.

Метою роботи є аналіз складних іменників і з'ясування їх виражальних можливостей у газетно-публіцистичному стилі (на матеріалі газет «Волинь-нова», «Луцький замок», «Вісник+К», «Експрес», «Україна молода», «День», «Дзеркало тижня» за 2008-2009 роки).

Ліричності й естетичності сказаному надають складні іменники, в основі яких закладена метафора. Часто журналісти вдаються до такого словотворення, коли ведуть мову про жінку, матір, дітей, сім'ю, родину - те, що потребує найбільш образних слів: «Поки тато в Москві на заробітках, він головний мамин помічник: і за сестричками-щебетухами нагляне, і малюків нагодує із соски» («Експрес», 7. 02. 2008 р.); «А для тих мам-зозуль хай би був закон: обов'язкове утримання новонародженого за власні кошти» («Волинь-нова», 31 05. 2008 р.).

Активно на сторінках сучасних україномовних газет побутують структурно-складні одиниці із компонентом горе-, що має значення «поганий, негідний» [3, 640], (горе-коханці, горе-водій, горе-матуся, горе-фахівець, горе-суддя), які підпорядковані лише єдиній меті - створенню оцінного ефекту (осуду, іронії). Порівняймо: «Полтавські міліціонери «знайшли» двомісячну дівчинку, яку горе-матуся «доглядала» у підвалі» («Україна молода», 18. 10. 2008 р.); «Виявилося, горе-коханці продовжили інтим у найближчих кущах» («Вісник+К», 1. 10. 2009 р.).

Також спостерігаємо функціонування композитів-іменників із першою частиною сам(о)-. Загалом вони вживаються на означення дій, процесів, учинків, удачі: самогубство, самозбагачення, самообман, самопоїдання, самозахоплення, саморозвиток, самовизначеність, самоспалення, - а в результаті оцінка особи: «Фінансова криза в емоціях: не допросившись віддати гроші з депозиту, канівський підприємець пригрозив банкірам самоспаленням» («Україна молода», 1. 11. 2008 р.); «А нинішня влада зайнята лише продукуванням своїх наступників і самозбагаченням» («Експрес», 7.02.2008 р.).

Причому більшість із цих одиниць створюють негативно-оцінний і дещо іронічно-сатиричний колорит газетно-публіцистичних текстів. Швидше за все, на нашу думку, це пов'язано з тим, що автор намагається відтворити сучасну дійсність із її жорстокістю, неправдою, обманом і клопотами.

Вдалим є введення в текст власної назви Москаль-чарівник, адже прізвище особи, про яку йдеться мова, однойменне першому компоненту. Таким чином журналіст намагається створити образ аморального високопосадовця, засуджуючи неправдиві та ганебні вчинки: «Москаль-чарівник». Заступник міністра МВС, народний депутат Геннадій Москаль демонстративно обходить закон» («Експрес», 24. 12. 2009 р.). Як зазначають лінгвісти, при використанні виразу з художньої літератури у газетному контексті відбувається його ідейно-тематична актуалізація, «оживлення» та переосмислення [1, 168].

Неодноразово фіксуємо випадки вживання юкстапозитів-іменників, у структурі яких поєднано протилежні за значенням компоненти-слова. У лексемах священик-сажотрус («Волинь-нова», 31. 01. 2008 р.), диякон-кондуктор («Волинь-нова», 31. 01. 2008 р.) відбувається протиставлення слів за сферою вживання (церковне та загальновживане - високе і низьке) та підкреслюється діалектичне співіснування цих видів діяльності. Так у текстах представлена контрастивна функція складних іменників.

А для загострення сприйняття піднятої у статті проблеми кореспонденти вдаються до обігравання слів і пропонують читачам самим розставити необхідні акценти: «Безпосередньому знайомству із дияконом-кондуктором чи кондуктором-дияконом (це вже кому як більше подобається) передувала коротка телефонна розмова із начальником міського управління електротранспорту Іваном Кубіцьким» («Волинь-нова», 31. 01. 2008 р.). Така гра слів використовується для привертання уваги до значення через форму, для створення зображально-виражального ефекту [5, 100].

Часто складні іменники, характеризуючись глибиною змісту, служать основою для творення перифраз. Вони у газетному мовленні виступають засобом оцінності, образності й іронічності: Росія - «Держава-паразит» («Дзеркало тижня», 5.04.2008 р.), Сталін - «сатана-руйнівник» («Волинь-нова», 21.10.2008 р.).

Нерідко публіцисти вдаються до індивідуального словотворення. На переконання А.П. Коваль, «стилістичний ефект від неологізму посилюється свіжістю його внутрішньої форми (незвичність способу поєднання частин підкреслює образність). За допомогою двокореневих слів викликаються потрібні авторові образно-естетичні асоціації» [2, 64].

Емоційною яскравістю, ідейною наснаженістю та глибиною вирізняються серед газетного контексту мікрообрази, побудовані на зразок уже відомої словотвірної моделі: голодомор - горілкомор («Україна молода»,, 31. 10. 2008 р.), правосуддя - кривосуддя («Україна молода», 1. 11. 2008 р.), меломан - саломан («Волинь-нова», 21. 10. 2009 р.), свиноферма - арт-ферма («Експрес», 16. 10. 2008 р.), тореадор - голеодор («Волинь-нова», 21. 10. 2008 р.). Наприклад, за зразком слова гамбургер журналіст, розповідаючи про фестиваль сала у м. Луцьку, творить своє - салбургер («Волинь-нова», 21. 10. 2008 р.). Воно цікаве й незвичне за звучанням, оскільки містить основи української лексеми та запозиченої з англійської мови. У результаті маємо «модний» вираз із яскравим національним забарвленням.

Іноді редактори, створивши нову лексему, починають ускладнювати її ще кількома компонентами, що вказують на додаткову ознаку-характеристику: «Ветеринарний лікар з Рожищ Наталія Букраба поклала на лопатки двох саломанів-товстунів, які вирішили позмагатися з нею своєю вагою» («Волинь-нова», 21. 10. 2009 р.). Таким чином досягається пік експресії.

Народно-розмовним сприймається складний неологізм-іменник швидкоїжка («День», 15. 10. 2008 р.), що походить від словосполучення з опорним дієсловом (швидко їсти) шляхом додавання суфікса .

Отож, складним іменникам з їх семантичною місткістю та згущеністю значень в мові сучасної української преси належить вагома роль - експресивна, емоційна, оцінна, характеризуюча, увиразнююча, зіставно-протиставна, творення образів і мікрообразів, ліричності й іронічності. Безперечно, усі виражальні можливості цих одиниць у газетному контексті підпорядковані досягненню таких прагматичних завдань, як привертання уваги та вплив на одержувача інформації.

Література:

1. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / М.М. Пилинський, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ленець, Г.М. Колесник та ін. - К.: Наукова думка, 1990. - 216 с.

2. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови / А.П. Коваль. - К.: Вища школа, 1987. - 352 с.

3. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. - Т. 1. - К.: Аконіт, 2000. - 912 с.

4. Стишов О.А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст. / Мовознавство. - 1999. - № 1. - С. 7-21.

5. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2000. - 752 с.

 

e-mail: Jasya2510@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>