XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мокрушова Л. П. ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНІХ РЕЗЕРВІВ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ЇХ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ

Студентка Мокрушова Ліна Павлівна

Академія муніципального управління

ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНІХ РЕЗЕРВІВ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ЇХ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ

На сучасному етапі розвитку української економіки, за умов нестабільності економічного і політичного середовища в країні, недосконалості законодавства значна частина вітчизняних підприємств перебуває у кризовому стані, має проблеми з ліквідністю, платоспроможністю, фінансовою стійкістю та є схильною до банкрутства. Причому тенденції неплатоспроможності поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі народного господарства.

Банкрутство та ліквідація підприємств означають не лише збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності.

Дієвим механізмом запобігання банкрутству та ліквідації суб'єктів господарювання, подолання кризових явищ та фінансових негараздів є фінансова санація. Її можна розглядати як систему заходів, спрямованих на покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [1, с.200].

 Санацію будь-якого підприємства перш за все варто проводити шляхом мобілізації внутрішніх резервів фінансової стабілізації, тобто тих, які беруть свій початок на підприємстві і не пов'язані з фінансовою участю третіх сторін. А потім, у разі необхідності, можна використати безповоротну та поворотну фінансову допомогу (як від власників корпоративних прав, так і від кредиторів),  реструктуризувати кредиторську заборгованість, банківські позики.

Мобілізація внутрішніх резервів підприємства досягається  збільшенням обсягів вхідних грошових потоків (стимулювання збуту, реструктуризація активів) та в результаті скорочення вихідних грошових потоків [3, с.129].

Отже, у рамках заходів, спрямованих на збільшення вхідних грошових потоків, суб'єкти господарювання мають перш за все збільшити виручку від реалізації продукції через зростання обсягів продаж і змін у ціновій політиці.

Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати маркетингову політику підприємства та застосувати у сфері збуту такі санаційні заходи: займатися активним пошуком нових клієнтів, надавати  їм певні заохочення, бонуси; виходити на зовнішні ринки; перевірити порядок ціноутворення; проводити рекламні акції, роботу з громадськістю; використовувати систему знижок за прискорену оплату продукції; надавати додаткові сервісні послуги; підвищити якість обслуговування клієнтів; застосовувати гнучку систему преміювання для продавців тощо.

Ще один шлях збільшення вхідних грошових потоків - реструктуризація активів (зміна структури та складу активів балансу), що досягається впровадженням таких заходів:

•1.   Мобілізація прихованих резервів шляхом продажу окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (можна продати частину будівель і споруд невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, понаднормові запаси товарно-матеріальних цінностей). Також можна провести індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу.

•2.   Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

•3.   Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо).

Потрібно ефективніше визначати оптимальні обсяги запасів, проводити планування, нормування і контроль кількості та якості запасів, що мають відповідати потребам і можливостям зі створення і реалізації продукції. Недоцільно накопичувати велику кількість запасів, тому що значна частина капіталу заморожується на тривалий час, виникають проблеми з ліквідністю, збільшується псування сировини і матеріалів, зростають складські витрати.

4.  Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів (філій) та об'єктів основних фондів.

5.  Рефінансування дебіторської заборгованості, тобто її переведення в інші, ліквідні форми оборотних активів. Це досягається  шляхом використання факторингу (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку), обліку векселів (держатель векселя достроково реалізує його банку, тобто комерційний кредит перетворюється на банківський), форфейтингу (кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер) [3, с.132-136].

Крім того, слід не допускати виникнення невиправданої дебіторської заборгованості; варто постійно контролювати стан розрахунків з покупцями, по можливості орієнтуватися на більшу їх кількість для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями; слід використовувати методи надання знижок при достроковій оплаті. Можливим є і комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до арбітражного суду.

З метою зменшення вихідних грошових потоків підприємства мають скоротити собівартість та інші валові витрати, згорнути на певний період ризиковані інвестиційні проекти та інвестиції з довготривалим строком окупності, уникати витрат, що не належать до собівартості та здійснюються з прибутку.

Для зниження собівартості слід переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції (це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нуль-базис-бюджетування); поліпшувати використання сировини, зменшувати її втрати у відходах виробництва; застосовувати економічніші замінники; переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників необхідні предмети праці; попереджувати крадіжки на виробництві [2, 56-57].

Також можна скоротити витрати на оплату праці шляхом укрупнення окремих структурних підрозділів підприємства, поєднання певних функцій відділів та працівників, звільнення частини адміністративного персоналу або переведення на неповний робочий день (тиждень).

Варто запобігати таким витратам, як штрафи за порушення господарських договорів із постачальниками; штрафи за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків та за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди; проценти за прострочені банківські позички [3, с.150].  

Під час проведення санаційних заходів важливо залучитися підтримкою кредиторів - слід домовитися про реструктуризацію заборгованості, пролонгацію строків сплати.

Отже, застосування цих заходів дозволить уникнути банкрутства, допоможе покрити збитки та поповнити власний капітал, поновити ліквідність і платоспроможність, скоротити всі види заборгованості, а підприємство зможе досягти стану фінансової стабілізації.

Література:

•1.   Іванюта С. М. Антикризове управління. Навчальний посібник /      С. М. Іванюта.- К.: Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.

•2.   Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємства: Конспект лекцій / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2006. - 141 с.

•3.   Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2004. - 412 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>