XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мосійчук А. В. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ І ОПТИМІЗАЦІЯ АВТОТРАНСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ, ОБЛАСТЕЙ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Студент - магістр, Мосійчук А. В.

Національна  академія статистики, обліку та аудиту

м.Київ

СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ І ОПТИМІЗАЦІЯ АВТОТРАНСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ, ОБЛАСТЕЙ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Автотранспортна система (АТС)  є однією з найважливіших галузей національної економіки,  ефективне функціонування  якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки,  розвитку зовнішньоекономічної діяльності,  задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях, захисту економічних інтересів України[1]. Автомобільний транспорт обслуговує практично всі галузі господарства і всі верстви населення та сприяє розвитку транспортно-економічних зв'язків і покращення якості життя населення.

В умовах складних світових економічних процесів Україні необхідно мати ефективну державну транспортну політику, яка враховувала б геополітичні аспекти держави, особливості АТС та її роль у економічних і соціальних перетвореннях і надала б можливість розвитку галузі,  забезпечила її конкурентоспроможність [2].  

Характерними рисами сьогоднішнього стану автотранспортної системи є спад обсягів перевезень,  критичний рівень фінансового стану галузі, практично зношений рухомий склад і його матеріально-технічна база,  ремонт і технічне обслуговування фактично відсутні.  Вкрай незадовільно вирішуються питання приватизації,  розвитку державно-приватного партнерства,  залучення інвестицій,  технічних інновацій і модернізації в галузі.

Не задовольняються навіть мінімальні соціальні потреби працівників галузі,  зруйнована система безпеки та контролю, перебувають у тіні питання встановлення тарифів і ціноутворення, закупівель і використання державного майна. Вирішення міжнародних питань щодо перевезень паралізоване, а це призводить до втрати транзитних послуг через територію України [3].

Необхідно також відмітити,  що на сучасному етапі присутність України на світовому ринку транспортних послуг ускладнена.  Питома вага транспортних послуг у валовому внутрішньому продукті України складає близько 12%,  вартість основних виробничих фондів - 14,8%,  зношеність яких складає біля 80%,  кількість працюючих у галузі - 5,6% від загальної чисельності працівників, зайнятих в економіці країни.

Беручи до уваги, що вже тривалий час транспорт є найбільш регульованим сектором економіки, втручання держави в його діяльність є необхідним,  зокрема шляхом розробки відповідної транспортної концепції, яка повинна охоплювати :

- аналіз стану та оцінку діяльності автотранспортної системи,  її інфраструктуру,  зокрема інфраструктуру міжнародних транспортних коридорів;

-  виявлення проблем діяльності АТС,  основних причин їх виникнення та визначення пріоритетних заходів для їх усунення; 

-  перспективи розвитку автотранспортної системи до 2015 року.

Маючи розгалужену транспортну інфраструктуру та знаходячись на перехресті найважливіших напрямів світової торгівлі між Європою, Азією та іншими континентами, Україна має всі передумови для сталого розвитку цієї галузі в рамках виваженої державної політики.

Основними проблемами, які гальмують забезпечення зростаючого за обсягами та якістю попиту на транспортні послуги,  є:  недостатнє оновлення основних фондів,  рухомого складу на всіх видах транспорту і дорожнього господарства,  невідповідність їх технічного рівня перспективним вимогам; низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури,  що призводить до нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту; низький рівень використання геополітичного положення України та можливостей її транспортних комунікацій для міжнародного транзиту вантажів територією України; нерегулярне та неефективне оновлення нормативно-правової бази,  що регулює діяльність АТС; повільне вдосконалення транспортних технологій і недостатній їх зв'язок із виробничими,  торговельними,  складськими і митними технологіями; неприпустимо низький рівень інформатизації транспортного процесу та інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки;  недостатня ефективність фінансово-економічних механізмів,  які стимулюють надання інвестицій для розвитку транспорту; відставання в реалізації державних і галузевих програм у сфері окремих видів діяльності,  видів транспорту,  транспортного машинобудування,  розбудови державного кордону;  недостатньо ефективна система управління і регулювання діяльності АТС,  високий рівень заполітизованості та корумпованості по всій вертикалі;  низький рівень кадрової політики в галузі;  неефективна тарифна політика в галузі автотранспорту; неефективне використання державного майна в АТС [4].

Все це вимагає проведення комплексу організаційно-правових,  економічних і техніко-технологічних заходів, які розраховані як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу. Вони повинні забезпечувати розвиток транспортно-дорожнього комплексу у тісному поєднанні з процесами, що відбуваються у світовій і вітчизняній економіці,  сприяти розвитку продуктивних сил країни,  соціальної мобільності населення.

Таким чином,  прискорення вирішення цих проблем має важливе значення не тільки для транспортної галузі, але і для держави в цілому, оскільки ефективне функціонування її виробничої та соціальної сфер значною мірою забезпечується стабільною і надійною роботою транспорту. Крім того,  збільшується роль транспорту в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків,  які сприяють реалізації геополітичного потенціалу України як транзитної держави.

Враховуючи те,  що за географічним положенням саме через територію України проходять найкоротші напрямки транзитних вантажопотоків,  то при наявності розвиненої транспортної мережі існують потенційні можливості для збільшення обсягів міжнародного транзиту вантажів [3].

Необхідно зазначити, що транзит дає змогу ефективно використовувати резерви національних транспортних систем,  стимулює їх розширене відтворення.  Внаслідок цього набуває розвитку транспортне машинобудування,  активізується будівництво доріг,  пунктів перевалювання вантажів і пов'язаних із ними об'єктів, створюються нові робочі місця.

Тривогу викликає низький рівень техніко-технологічних і економічних параметрів більшості видів вітчизняних транспортних засобів,  який не відповідає міжнародним стандартам,  що призводить до неминучого їх програшу в світовій конкуренції на ринку транзитних послуг.  Тому відбувається експансія іноземних транспортних та експедиційних компаній на український ринок перевезень.

Важливими чинниками у такій політиці є надання державної підтримки вітчизняним перевізникам. Для залучення додаткових транзитних потоків необхідно запровадити стандарти якості, сервісу та часу транзитних перевезень,  провести інвентаризацію транзитних маршрутів,  розробити їхні паспорти та визначити "вузькі місця",  ранжувати проекти розбудови міжнародних транспортних коридорів за ступенем їх готовності.  Підсумовуючи,  можна сказати,  що непрозора система прикордонного контролю, високі ставки зборів за проведення контролю та пов'язаних із ним операцій, існуюча процедура контрольно-перевірочних операцій і механізми оформлення документів на транзитні вантажі є одними з основних причин, що призвели до скорочення транзиту вантажів через Україну і продовжують стримувати його розвиток.  Особливо це стосується автомобільних та контейнерних перевезень.

До пріоритетних напрямів відновлення ефективності АТС України, її належного функціонування та подальшого розвитку необхідно віднести:

-  створення прозорої схеми розподілу дозволів на міжнародні перевезення вантажів, маршрутів на внутрішні та міжнародні автобусні перевезення,  а також поступова передача цих функцій професійним громадським об'єднанням; 

- лібералізація перевезень із тими країнами,  перевізники яких не загрожуватимуть витісненню вітчизняних автоперевізників із вже сформованих протягом останніх років ринків міжнародних автоперевезень;

-  створення сприятливих умов для залучення інвестицій у будівництво заводів із виробництва сідельних тягачів та автобусів великої місткості та належної комфортабельності,  що відповідають сучасним європейським нормам екологічності;

-   прийняття Закону України «Про нульову ставку ввізного мита та нульову ставку ПДВ на ввезення транспортних засобів для здійснення міжнародних вантажних і пасажирських автомобільних перевезень, які за класами та екологічними стандартами не випускаються в Україні»;

-  вирішення на міждержавному рівні питання безвізового режиму роботи водіїв та екіпажів транспортних засобів,  які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів у міжнародному автомобільному сполученні;

- термінове прийняття відповідних нормативно-правових документів, спрямованих на ліквідацію нелегальних пасажирських автоперевезень;

- вдосконалення системи державного управління галуззю дорожнього господарства України; 

- створення відповідно до міжнародних вимог транспортних коридорів і придорожньої інфраструктури та доведення автомобільних шляхів України до європейського рівня;

-  посилення державної підтримки та впровадження світового досвіду щодо будівництва автомобільних доріг на принципах державно-приватного партнерства, вдосконалення законодавства України, що регулює цю сферу діяльності;

-   будівництво під'їзних шляхів до українських селищ;

- забезпечення надійних джерел фінансування для наповнення фонду дорожнього будівництва[2, с. 5-8].

Таким чином, можна сформулювати стратегічної цілі, на які необхідно орієнтуватися: 

-  повне та якісне забезпечення потреб економіки країни, зниження частки транспортних витрат у ціні товару;

-   підвищення конкурентоспроможності в умовах COT; 

- розвиток транзитного потенціалу України та інтеграція вітчизняного автотранспорту у європейську транспортну систему; 

- підвищення рівня безпеки та забезпечення стійкого розвитку автотранспортної системи.

Отже,  розвиток АТС повинен бути політикою сталого економічного зростання замість діючої політики руйнування.  Основними принципами нової політики діяльності АТС мають стати:  приватизація на транспорті,  демонополізація,  розвиток конкурентного середовища,  спрощення процедур перетину кордонів та інші важливі заходи.

На даний час транспортна система України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у необхідних обсягах.  Внаслідок недостатнього розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу АТС збільшується зношення технічних засобів,  погіршується їх структура,  не забезпечується належна безпека руху,  зростає негативний вплив діяльності транспорту на навколишнє природне середовище та здоров'я людей.  Все це в умовах світової фінансової кризи та жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників із міжнародних ринків транспортних послуг,  знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення та створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

Прискорення вирішення цих проблем має виключно важливе значення не тільки для транспортної галузі,  а і для держави в цілому,  оскільки ефективне функціонування її виробничої та соціальної сфер значною мірою забезпечується стабільною і надійною роботою транспорту.  Все більшої ваги набуває роль транспорту у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків,  які сприяють реалізації геополітичного потенціалу України як транзитної держави.

Враховуючи великий транзитний потенціал нашої країни,  на сьогодні найбільш актуальними питанням є розбудова сумісної в контексті технічного і нормативно-правового забезпечення загальноєвропейської транспортної системи.

Створення належних умов у державі та актуалізація національного законодавства в сфері транспорту надасть можливість конкретизувати потреби у розвитку інфраструктури,  виявити "вузькі"  місця,  визначити пріоритетні завдання та в подальшому впровадити їх у життя.  Сьогодні першочерговими завданнями є прискорений розвиток транспортної інфраструктури,  створення

відповідно до міжнародних стандартів національної мережі транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів.

Транспортна система країни спроможна забезпечити стале зростання транзитних перевезень. Проте невідповідність показників транзитних перевезень в Україні міжнародним вимогам щодо швидкості,  неперервності,  цілості вантажів,  тарифів і цін на послуги не забезпечує не тільки їх зростання, а й стабілізації в існуючих обсягах.

Література:

1.  Закон України «Про автомобільний транспорт».  Відомості Верховної Ради України від 01.06.2001, №22.

2.  Міщенко Г.І.  Механізми державного управління розвитком транспортного обслуговування населення в регіоні : дис ... канд. наук з державного управління : 25.00.02 / Г.І. Міщенко. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.

3.  Сокур І.М. Транспортна логістика / І.М. Сокур, Л.М. Сокур, В.В. Герасимчук. - Центр учбової літ., 2009. - 222 с.

4.  Сапронов О.  Автомобільний транспорт як складова міського пасажирського транспорту у контексті енергетичної, соціальної, економічної та екологічної безпеки / О. Сапронов // Освіта і упр.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>