XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Мудрук О.С. НООСФЕРНА СКЛАДОВА САМОРОЗВИТКУ І ЕВОЛЮЦІЇ ГРУНТІВ

Мудрук О.С.
Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, м. Київ

НООСФЕРНА СКЛАДОВА САМОРОЗВИТКУ І ЕВОЛЮЦІЇ ГРУНТІВ

Наводиться думка П.С. Коссовича, який протиставив загальновідомим факторам ґрунтоутворення процесне уявлення про генезис і класифікаційне положення ґрунтів. Саме розвиток цього напрямку привів його до формування чіткої думки про те, що еволюція ґрунтів може відбуватися не тільки при зміні зовнішніх умов, але й при їхній відносній незмінності.
Зазначається, що К.Д. Глінка заперечував можливість самостійної, без зміни зовнішніх умов еволюції ґрунтів. На його думку ґрунти, що сформувалися, цілком стійкі й перебувають у стані рухливої рівноваги.
Б.Б. Полинов підкреслював, що грунтоутворювальний процес складається з явищ біологічного циклу й інших явищ, що відбуваються в однобічному напрямку. До них він відносив перетворення первинних мінералів, продукти розпаду яких піддаються "прогресивному" перетворенню, і вважав, що ці перетворення перебувають у функціональній залежності від часу.
Роль різних внутрішніх явищ і процесів, що відбуваються при відносній незмінності факторів ґрунтоутворення, блискуче була підтверджена К.К. Гедройцем, який виявив різке підвищення енергетичного потенціалу ґрунтової маси при дробленні до колоїдного стану й зміну її фізико-хімічних властивостей, особливо в присутності гумусових речовин, що створює особливі для кожного типу ґрунтів енергетичні ємності й властивості.
В.А.Ковда доводив необхідність переходу до історико-генетичної концепції, заснованої на саморозвитку ґрунтів. На нашу думку, такий шлях розробки проблеми генезису й класифікації був передвісником тричленної формули І.П. Герасимова: властивості – ЕГП – фактори. При цьому фактори пропонувалося розглядати як географічну умову (обстановку) зміни ґрунтоутворення в просторі й часі і строго розрізняти розвиток і еволюцію ґрунтів. Звертається увага на те, що розвиток відноситься до формування профілю ґрунтів, а еволюція - до змін ґрунтів у часі й просторі.
Наступним кроком на шляху пізнання саморозвитку й еволюції ґрунтів було узагальнення А.Л. Александровського, сформульоване так: “Якщо причиною еволюції ґрунтів є зміни факторів ґрунтоутворення, то процес саморозвитку ґрунтів може протікати й в умовах стабільного стану факторів, зовнішніх стосовно біогеоценозу. Однак сам процес саморозвитку ґрунту викликає зміни таких факторів, як материнська порода, рослинність, а іноді й зміни гідрогеологічного режиму”.
На думку І.П. Герасимова, поняття “саморозвиток” може мати в ґрунтознавстві тільки дуже обмежене й вузьке значення. Його цілком можна використовувати лише для позначення деяких ґрунтових процесів і явищ, які відбуваються в дуже юних ґрунтах, тобто на найперших фазах первинного ґрунтоутворення. І.П. Герасимов вважав, що саморозвиток викликається внутрішніми процесами й у відносно стабільному зовнішньому середовищі.
Наводиться думка К.Д. Глінки про те, що еволюція ґрунту можлива лише при зміні умов середовища. При стабільності останніх ґрунт у своєму розвитку досягає стану динамічної рівноваги із середовищем. В.А. Ковда уперше підкреслив не генетико-географічний примат в еволюції ґрунтів, а історико-генетичний, тобто принцип, що один ґрунт переходить в інший. Пізніше В.А. Ковда відзначив, що еволюція ґрунтів відбувається разом з еволюцією ландшафту.
А.А. Роде поряд з еволюцією обґрунтував самостійне поняття саморозвитку ґрунтів. Під ним, як відзначалося вище, він запропонував розуміти формування ґрунту при стабільному стані факторів ґрунтоутворення до зрілого вираження профілю, динамічно рівноважного із середовищем. Слід підкреслити, що ще В.В. Докучаєв і його послідовники чітко розрізняли поняття розвитку й еволюції ґрунтів і ґрунтового покриву. Більшість ґрунтознавців і по теперішній час дотримуються такого уявлення. Виходячи із цього ними запропоновано наступні визначення понять розвиток і еволюція: під розвитком ґрунтів розуміють поступове утворення із грунтоутворювальної породи повністю сформованого (зрілого) ґрунту, що досяг динамічної рівноваги з даним комплексом факторів ґрунтоутворення; під еволюцією ґрунтів розуміють зміни вже сформованих ґрунтів у нові типи або підтипи, пов'язані з еволюцією всього природного середовища. В еволюції ґрунтів автори вважають за можливе розрізняти кілька циклів: власне біологічний (біогенний); біогеоморфологічний і біокліматичний.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>