XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Нагорняк Х.М. ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРУВАННЯ ВЕСІЛЬНОГО ВІНКА НА ПОКУТТІ КІНЦЯ ХІХ – СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Нагорняк Христина Михайлівна

аспірант Інституту Мистецтв

Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника

ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРУВАННЯ ВЕСІЛЬНОГО ВІНКА НА ПОКУТТІ КІНЦЯ ХІХ - СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

    Багато науковців кінця ХІХ поч. ХХ ст. у своїх працях досліджували локальні особливості головних уборів різних етнографічних регіонів України. Проаналізувавши такі праці, які стосуються даної теми: Білан М.С., Стельмашук Г.Г. Український стрій[1], Косміна Т.В., Васіна З.О. Українське весільне вбрання. Етнографічні реконструкції[2], Марія Федущак. Прикрашання квітами - квітчання[3], Михайло Паньків. Весілля у селі Вербівцях на Городенківщині [4] та ін.  можемо стверджувати, що відомості про особливості декорування весільного вінка на Покутті є часткові і неповні. Тому нашою метою є висвітлити особливості оздоблення та орнаментування, виявити знакову суть весільного вінка нареченої, скориставшись даними літератури та «польовими матеріалами» автора.

Насамперед, слід зазначити, що в даному випадку ми розглядаємо, власне, основний головний убір нареченої на Покутті, який одягали у день шлюбу.

Із давніх - давен у головних уборах українців важливу інформативно - знакову роль виконували атрибути - символи. Г.Стельмащук у своїй праці «Традиційні головні убори українців» зазначає: " Особливо складною знакова система була у весільних головних уборах.... Атрибути і символи мали регіональні відмінності. Тут мало значення все: з якого матеріалу виготовлений знак, його колір, порядок розміщення. " [6, с.161]

На Покутті весільний головний убір молодої включав начільну стрічку - «чільце» - з оксамитової вишневої стрічки, з нашитими маленькими вовняними кульками - «квіточками» і намистинками. На чоло опускали вертикальні підвіски з намистин - «дзоьмбірки», подібні до давньоруської рясни із перлів.[6, с. 170].   На голову над чільцем одягали вінок,  зроблений із щільно укладених (лускоподібно) позолочених листочків барвінку. Ззаду до головного убору чіпляли стрічки - стонжки. Вуха закривали кульками з пір'я - навушниками. У вуха одягали кульчики, до яких прикріплювали стрічку.

     Оскар Кольберг у своєму етнографічному описі «Покуття» , а саме частини, в якій йдеться про дівочий одяг с. Березів  - Верхній         (Коломийського повіту)описує не тільки чільце молодої, але тут також носили так званий шлюбний чіпець, який відрізняється від чільце : шлюбний чіпець - тверда шапочка з жовтої ( голубої, фіалкової, зеленої)   тканини ( шовкової), що трохи підноситься спереду і позаду; ззаду стягнена оранжевою тасьмою, а низом обшита чорною або жовтою, на ній вишивані або гаптовані квіти і листки. На чіпець накидають білий завій. Шлюбне чільце для нареченої: це картонний обруч завширшки 1,5 - 2 цалі, обшитий  голубою ( шафрановою) шовковою тканиною; підвищене спереду, на ньому у формі корони нашиті червоні, шафранові, рожеві, фіалкові кокарди, а також кільце з барвінку. Верх завершує пара павиних і білих півнячих пер; ззаду до обруча бантом прикріплено кілька червоних і шафранових стрічок завдовжки 1/ 2 або 3/ 4 ліктя. Низ обруча обшитий вузенькою чорною тасьмою. Чільце і стрічки бувають і іншого кольору, напр..: жовтого, зеленого.  [5, 317]

     Незважаючи на те, що весільний вінок у всіх населених пунктах Покуття мав одне значення це знак - символ молодої. Однак у кожному місті чи селі на Покутті його виготовляли та декорували по - різному.

     Так, на  Коломийщині у селах Великій Ключів і Мишин молода одягала підковоподібний головний убір, зроблений із білого пір'я. Підкову творять 12 білих розет. В інших місцевостях теперішнього Коломийського району весільний головний убір - косиці включає чільце, поверх чільця викладені вовняні штучні коси, а вище - підковоподібний пишний вінок, утворений з багатьох квіточок, завершують вінок купки щетини. Ззаду до головного убору прикріплена червона пряжа. На Городенківському Покутті одягали високий циліндричний у вигляді шапки, утворений з квітів вінець, або головний убір, викладений з барвінкового листя, різноколірних вовняних смуг, кульок, квіточок, блискучого скляного намиста, бісерних різнокольорових стрічок, кольорового пір'я. На Снятинщині намагались найбільше прикрасити вінок над вухами, розміщуючи вовняні кульки або кружечки з картону, покриті кольоровою фольгою. До вінця прикріплювали шовкові бинди і вовняну пряжу. В околицях Городенки стрічки чіпляли до головного убору двома кінцями біля вух. Тому стрічки і ґердани закривали шию і груди.[1]

     Підсумовуючи, можна впевнено сказати, що весільний вінок надзвичайно багатий своєю символікою, орнаментикою. І хоча загалом він подібний на всій території Покуття,однак має цілу низку  локальних особливостей: для виготовлення його використовуються різні матеріали, різними були і способи декорування та розташування орнаменту,  форми виготовлення. Вирізнявся вінок і архаїчними національними особливостями, які у більшості покутських сіл побутують і у сучасних весільних обрядах.

Література:

•1.     Білан М.С., Стельмашук Г.Г. Український стрій. Львів, « Фенікс », 2000.

•2.     Косміна Т.В., Васіна З.О. Українське весільне вбрання. Етнографічні
реконструкції. - Мистецтво, 1989.

•3.     Марія Федущак, Прикрашання квітами - квітчання. - Івано - Франківськ «Лілея - НВ»,  2004

•4.     Михайло Паньків .«Весілля у селі Вербівцях на Городенківщині ». - Івано - Франківськ «Лілея - НВ», 2000

•5.     Покуття. Етнографічний опис. Здійснив Оскар Кольберг, том І. - Краків, 1882 . - переклад з польської Тетяни Буженко.

•6.     Стельмащук Г.Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>