XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Накашидзе І.С. КОНЦЕПТ СВОБОДИ У ТВОРЧОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ КИЇВСЬКОЇ ШКОЛИ ПОЕЗІЇ

Накашидзе Ірина Сергіївна

аспірантка кафедри української літератури ДНУ ім. Олеся Гончара

КОНЦЕПТ СВОБОДИ У ТВОРЧОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ КИЇВСЬКОЇ ШКОЛИ ПОЕЗІЇ

Поезія представників «Київської школи», які блискуче дебютували в 60-х роках, стала реальним чинником літературного процесу у 80-ті роки. Поети «Київської школи» (Василь Голобородько, Микола Воробйов, Віктор Кордун, Михайло Григорів, Михайло Саченко, Валерій Ілля, Валентина Отрощенко, Василь Рубан, Надія Кир'ян, Іван Семененко) вийшли на широку літературну арену разом із «вісімдесятниками».

В основі творчості поетів Київської школи - свобода поетичного творення, свобода особистості, свобода народу. Н. Кир'ян саме у свободі вбачає основне призначення поезії: «Якби я була вільною, / Я не писала б віршів, / Бо суть поезії - воля» [5]. Свобода поетичної творчості представників Київської школи особлива, бо своєю кінцевою метою має пошук істини. Вона скерована на пізнавання неперервного кола явищ, у якому людина і має тільки й свободи, що в самій собі. Осмислення творчої свободи вело за собою реформування художньої образності. Поетична мова представників Київської школи «подібно до поетичної мови «нью-йоркської групи» помітно ускладнювалася» [4, 78]. М. Воробйов пише, що людина не може бути вільною у суспільстві: «свобода іншого / обмежує / мою / свободу / моя свобода - / ворожий меч / для іншого / кінець світу [2, 71]. Для поета свобода - своєрідна зброя

Подібне розуміння індивідуальної свободи зумовлює таку рису творчості поетів Київської школи, як десоціологізованість (В. Моренець). Таким чином, поезія перестає розглядати суспільство як єдиного адресата мовлення, а повертається до розмови із собою, відшукуючи своє першоджерело. Проте виникає певний страх перед свободою й перед загрозою втратити її. Так, В. Кордун пише про це в одному з віршів:

Сама тільки можливість

існування конвою

свідчить про страх людини

перед свободою, -

зате присутність конвою

викликає

нестерпучу конечність

бунту і втечі [6, 75].

Свобода завжди передбачає ризик, відповідальність, вона має свою вагу і може в будь-який момент перетворитися на тягар. Свобода і популярність поетів несумісні, адже «суспільство складається не лише з вільних особистостей. Швидше навпаки... А тому питання вибору полягає в тому, який тягар «легший»: чи тягар свободи, що межуватиме з вигнанням, чи тягар підкореності, що завжди підсолоджений фальшивим визнанням» [3, 41].

С. Вишенський у своїх хроніках зазначає: «Поет завше прагне вийти за межі свободи, тобто за волю. Мета кожного поета - вседозволеність. < ...> Мене цікавить не так культ, як культура, що нею є свобода. Саме межі свободи й прагне розширити митець. Коштом волі, себто хаосу - природи. То вже інша річ, що зламавши тонюсіньку перетинку між свободою і волею, митець може споганити культуру, зруйнувати прикмети оази в пустелі» [1, 439]. Тобто прагнення до всеосяжної свободи творчості присутнє у С. Вишенського «як на образному, метафоричному й образотворчому рівнях, так і в загальних міфологем них настановах, в самому духові його творчості, який штовхає його на примарну стежку інтуїтивного творення навпомацки, в якомусь іншому, все більш віддаленому від реальності світі, де вже немає історії, чи є якась інша витворена разом з новим актом світо творення історія самого автора й людства, якому він, безперечно, належить, як надто свідома і надто мисляча істота» [8, 11].

У В. Кордуна концепт свободи виходить за межі поетичної діяльності, екстраполюючись на життя народу:

Лиш ті підносяться народи,

тих не спостигне забуття,

хто за майбутню мить свободи

віддасть сьогоднішнє життя [7, 27].

У свободі - найвища цінність для народу. Але вона здобувається важкою ціною життя багатьох людей. Такий героїзм можливий лише за умови попереднього здобуття свободи «совісті і смерті», тобто свободи особистості. Асоціативно згадується «чесність з собою» В. Винниченка.

Таким чином, у серед образів-концептів представників Київської школи поезії важливе місце займає концепт свободи. Він набуває значень свободи поетичної творчості, свободи особистості, індивідуальності та свободи народу.

Література:


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>