Науменко М. ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ХОРОВИХ УМІНЬ ЯК КОМПОНЕНТ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
Науменко Марія
Луцький педагогічний коледж
ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ХОРОВИХ УМІНЬ ЯК КОМПОНЕНТ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
Методи музичного виховання надзвичайно важливі при вихованні майбутніх вчителів музики. Актуальні вони і для формування вокально-хорових умінь студентів відділення «Музичне виховання» в педагогічному коледжі. За час навчання в ньому студенти повинні добре оволодіти методикою навчання дітей хоровому співу, співу в ансамблі, сольному виконанню музичних творів, як найбільш доступними методами музичного виконавства. Ця доступність мотивується тим, що голосовий апарат - «інструмент», даний людині від народження, який вдосконалюється разом із його зростанням і розвитком. Виховання співочих навиків є одночасно і вихованням людських почуттів та емоцій. Тому при підготовці майбутнього педагога-музиканта під час індивідуальних та колективних занять фаховими предметами, зокрема хоровий клас, практична робота з хором, постановка голосу, цьому приділяється дуже велика увага. Вокально-хорова робота проходить через усі хорові заняття, але головним чином, вона здійснюється у процесі вивчення спеціальних вокально-хорових вправ, де увага зосереджується, насамперед, на диханні, інтонації та якості звуку, вивченню партитури,тексту твору.
Під час формування вокально-хорових умінь майбутнього фахівця перш за все звертається увага на визначення природних педагогічних і музичних даних студента, його готовність як до фахової, так і до психологічної діяльності з майбутніми учнями. Найважливішим у становленні майбутнього фахівця-педагога музичного мистецтва є участь кожного студента в хоровому колективі, який володіє необхідними вокально-технічними і художньо-виразними засобами співака і може досить глибоко передати зміст музичного твору, який виконується хором.
Нинішній студент-майбутній шкільний учитель повинен володіти чіткою і виразною диригентською технікою, дбати про ансамблевість хорового співу, працювати над дикцією, інтонацією, звуковеденням тощо. Всі ці знання, уміння й навички студенти отримують на індивідуальних заняттях з диригування та в хоровому класі. Хорове виконання будь-якого твору вимагає від співаків цілого комплексу вокально-хорових навиків. Тому при навчанні хорового співу над набуванням їх треба працювати комплексно. В кожному творі можна виділити два-три художньо-технічні завдання, які на даному етапі навчання становлять собою основні труднощі для співаків і на подолання, яких необхідно зосередити особливу увагу. Разом з тим, викладач націлює студента на основні елементи співацького процесу: весь час стежити за активністю дихання, чистотою унісону, злиттям ансамблю, за якістю звуку, зрозумілою вимовою слів і бути уважним до змісту виконуваного твору. Проте, не всі методи роботи з дорослими співаками можна використати в роботі з дітьми. Розвиток дитячих голосів , відпрацювання правильного дихання, динамічних відтінків мають свої особливості. Навчання дітей пов'язане з цілим комплексом труднощів. І це повинен враховувати викладач при роботі із студентом як з майбутнім шкільним фахівцем. Тут слід шукати шляхи доповнення хорового виховання такими формами занять, які б найкраще відповідали вимогам професійної підготовки студентів. Це, насамперед, проходження педагогічної практики в певній визначеній школі. Такий досвід добре позначиться і на педагогічній орієнтації студентів, на їх компетенції формування вокально-хорових умінь.
Опрацювання шкільного програмного матеріалу на диригентсько-хорових заняттях студентів також доречне і корисне. Це, по суті, і є оволодіння предметом, який вони викладатимуть. Однак, знання предмету й уміння його викладати - не одне і те ж. Тому педагогізація музичного виховання студентів має передбачати не лише вивчення шкільного репертуару, а й прищеплення їм навичок його викладання. Однією з найважливіших рис цього процесу є розкриття під час індивідуальних занять засобів, за допомогою яких учитель керує процесом засвоєння знань школярами. Слід прагнути до того, щоб студенти не лише вивчали свій предмет, але й набували необхідних навичок самостійної роботи.
Суть підготовки молодого фахівця-музиканта у формуванні в нього фахових компетенцій майбутнього вчителя музики, в тому, що його потрібно учити учитися. Саме це «учити учитися» і формує певну життєву і професійну позицію у студента, орієнтовану на саморух, саморозвиток, самоактуальних основ його ставлення до світу, професії, самого себе. Отже, завдання педагога не лише оснастити учня спеціальними знаннями і навіть не в тому щоб сформувати у нього ті чи інші професійні уміння, котрі доведеться розширяти, оновлювати, трансформувати. Проблема полягає в тому, щоб виробити у випускника комплекс особистісних професійних якостей, які б допомогли йому адаптуватися у нестандартних ситуаціях, піднятися на рівень, необхідний для виконання професійних обов'язків у широкому діапазоні і на якісному рівні.
Література:
•1. Мусин И. О воспитании дирижера: Очерки / И. О. Мусин. - Л.: Музыка, 1987. - 247с.
•2. Падалка Г. М. Учитель, музика, діти / Г. М. Падалка. - К. : Муз. Україна, 1982. - 144с.
•3. Кирнарськая Н. М. Психология музыкальной деятельности. - Теория и практика: Учеб. пособие для студ. муз. фак. высш. пед. учеб. заведений / Д. К. Кирнарская, Н. М. Киященко, К. В. Тарасова и др. ; [под ред. Г. М. Цыпина].- М. : Издательский центр «Академия», 2003. - 368с.
•4. Халабузарь П. , Попов В. , Добровольская Н. Методика музыкального воспитания: Учеб. Пособие / П. Халабузарь , В. Попов, Н. Добровольская. - М. : Музыка, 1989. - 175с.
•5. Щур М. В. Шкільний хор / М. В. Щур. - Тернопіль-Харків : Видавництво «Ранок», 2010. - 96с.
