XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Назаренко Л.В. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ВИКЛАДАННЯ ЯК ЗАПОРУКА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Назаренко Лілія Володимирівна, викладач

Богодухівський медичний коледж

         ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ВИКЛАДАННЯ ЯК ЗАПОРУКА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

         У наш час багато дослідників вважають, що педагогічна майстерність є складовою розвитку суспільства. Адже через діяльність педагога відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний і духовний потенціал нації. Проблема педагогічної майстерності знайшла відображення у працях багатьох вітчизняних педагогів. Г.С.Сковорода вважав, що наставник повинен пам'ятати про власну гідність, бути безкомпромісним, чесним, служити добру і виявляти повагу до особистості того, кого навчає, виховує; знати свою справу, постійно займатися самоосвітою: «Довго навчайся сам, якщо хочеш навчати інших».

         Від рівня професійної майстерності викладача залежить результат фахової підготовки студентів та ефективність їхнього особистісного зростання. Студент є не лише об'єктом, а й суб'єктом педагогічної діяльності, адже педагогічний процес передбачає самовиховання, самонавчання та самовдосконалення особистості. Педагогічний працівник, незалежно від дисципліни, яку він викладає, повинен дбати про формування в студентів умінь та навичок професійного спілкування, особливо, коли мова йде про підготовку майбутніх медичних працівників. Розвитку навичок професійного спілкування сприяє використання елементів ігрових технологій, які кориснимі для здобуття студентами вміння аналізувати внутрішній стан людини, розуміння психології пацієнта, удосконалення своїх адаптаційних здібностей. Впливаючи своїми думками та почуттями, педагог викликає у студентів глибокі переживання, формує багатство їх моральних, інтелектуальних та естетичних почуттів. Ефективність діяльності викладача значною мірою залежить від цілеспрямованості та організованості у своїх діях. Важливою умовою досягнення успіху у педагогічній діяльності є вміння долати труднощі та бути вимогливим до себе та до інших.

         Педагогічний досвід доводить, що майстерність педагога неможлива без елементів творчості, новизни, які поєднуються з необхідними знаннями та вміннями, усвідомленням власної творчої індивідуальності. Викладач, що оволодів педагогічною майстерністю, повинен мати свій стиль діяльності. Це є важливою умовою становлення його професійної компетентності. Розуміння викладачем своєї індивідуальної сутності, потреба мати свій індивідуальний стиль професійної діяльності передбачає пошук оптимальних особисто для нього педагогічних технологій. Одна з таких технологій - педагогічна гра,  що набула всучасній навчальній діяльності   неабиякого значення.

         У світовій педагогіці гра розглядається як змагання між гравцями, дія яких обмежена певними умовами та спрямована на досягнення певної мети. Насамперед варто врахувати, що гра як засіб спілкування, навчання та накопичення життєвого досвіду є складним соціокультурним феноменом, значення якого неможливо оцінити тільки розважально-реактивними можливостями. Гра - не тільки розвага та відпочинок,  вона здатна перерости в навчання,  творчість,  терапію,  модель типу людських відносин і проявів у праці. Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх-давен. У сучасному навчально-виховному процесі, де роблять ставку на активізацію та інтенсифікацію, ігрова діяльність викоритовується як самостійний елемент технології для засвоєння поняття, теми, навиків, як урок або його частини, як технологія позакласної роботи.

         Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Ігрова форма  створюється на заняттях за допомогою спеціальних прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.        У грі педагог повинен допомогти студентові досягти всього самостійно, спостерігаючи за процесом пізнання, і в той же час керувати, спрямовувати, вчасно почути, помітити, поправити, підтримати. Головне - повага до особистості студента, не згасити інтерес до гри. Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». Ігрові форми занять дозволять рости як студентам, так і викладачам.

         Якщо педагог вищої школи успішно реалізує всі функції своєї професійної діяльності, має задоволеність від результатів праці,     ефективно організовує навчальний процес,  позитивно характеризується студентами,  які оцінюють і поважають його як викладача,  наставника та науковця, тоді його індивідуальний стиль професійної діяльності може вважатися оптимальним.  Можна стверджувати,  що педагогічна творчість та майстерність викладача вищої школи не стільки результат реалізації засвоєння ним новітніх освітніх технологій, скільки вияв його моральної та інтелектуальної культури,  його бажання та спроможності бачити в особі студента свого помічника, колегу, а не підлеглого, тобто суб'єкта навчальної діяльності.

Література:

1.  Гура О. І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності. - Київ, 2005.

2. Зязюн І. А. та ін. Педагогічна майстерність. - Київ.: Вища ш кола, 1997.

3. Мижериков В.  А.,    ЄрмоленкоМ.  Н.  Введение в педагогическую профессию. -  М.: Педагогическое общество России, 1999.

4. Закон України про вищу освіту // Педагогіка і психологія вищої освіти. - К, 2002. - №1. -  С. 40.

e-mail: mishanasarenko@gmail.com

 

 

      

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>