XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Назарова Л.В. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНОСТЬ АПК ЯК ЧИННИК ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Назарова Л.В.

докторант науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНОСТЬ АПК ЯК ЧИННИК ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Підвищений рівень відкритості економіки вимагає постійної посиленої уваги до стану забезпечення економічної безпеки держави, складовою якої є продовольча безпека. Коефіцієнт відкритості економіки України, розрахований як співвідношення обсягів експортно-імпортних операцій до валового внутрішнього продукту і який складає 89,8%, свідчить, з одного боку, про суттєві проблеми в розвитку національної економіки, які обумовлюють низький обсяг валового внутрішнього продукту, а з іншого - про значну за обсягами зовнішньоекономічну діяльність, яка вимагає посиленої уваги до оптимізації її параметрів, удосконалення методів регулювання нею у відповідності з вимогами до економічної безпеки держави.

В цілому експортно-імпортна діяльність ще не стала стабілізуючим фактором агропромислового виробництва. Аналіз експорту і імпорту продуктів харчування та сировини на їх виробництво вказує на недоліки в структурі зовнішнього товарообігу: збільшення обсягів ввезення сільськогосподарських товарів іноземного походження, які мають високий потенціал виробництва в Україні (молокопродукти, м'ясо птиці, яйця); порушення пропорцій в структурі зовнішньої торгівлі, коли імпорт перевищує експорт за значною кількістю видів продовольчих товарів; достатньо високий обсяг імпорту таких товарів як цукор, маргарин, алкогольні вироби, вино, солод, плодоовочева продукція (соки, фруктові і овочеві консерви), харчові концентрати, м'ясні консерви, виробництво яких має достатню сировинну базу і виробничі потужності вітчизняної харчової промисловості; нераціональне співвідношення між експортом і імпортом окремих видів аграрної продукції, що належать до однієї класифікаційної групи. Виходячи із довгострокових інтересів України, необхідно стимулювати формування такої структури експорту, коли вивозяться переважно готові продовольчі товари та продукція переробної промисловості, а не сільськогосподарська сировина.

В якості індикатора продовольчої незалежності в світовій практиці використовується рівень імпорту продовольства в розмірі 30-35 % від загальних обсягів його споживання в країні. За інших рівних умов перевищення вказаного рівня призводить до залежності від інших країн [1]. Відкритість економіки має бути такою, щоб, з одного боку, в країну йшли іноземні інвестиції, новітні технології, дефіцитні ресурси і товари, а з іншого - забезпечувався захист національного товаровиробника. Якщо частка іноземних товарів на внутрішньому ринку становить 10-20 %, то створюються стимули до вдосконалення виробництва. При перевищенні 50 % бар'єру вони пригнічують виробника і ведуть до скорочення виробництва [2]. Наприклад, США не допускає, щоб імпорт продовольчих товарів був вищим за 17 відсотків [3].

Однак, рівень продовольчого самозабезпечення, який розраховується як відношення власного виробництва до розмірів внутрішнього споживання, не є узагальнюючим показником продовольчої безпеки. Як свідчить світовий досвід, продовольча залежність виникає тоді, коли держава не в змозі платити за імпорт продовольства. При цьому рівень самозабезпечення може бути порівняно високим і в слаборозвинутих країнах, якщо рівень споживчого попиту в зв'язку з відсутністю у значної частини населення засобів для закупівлі продуктів харчування, які присутні на ринку, значно відстає від зростання внутрішнього виробництва продовольства. Саме така ситуація спостерігається на продовольчому ринку України. Тому допустимий рівень імпортної продовольчої залежності кожна країна визначає самостійно, виходячи із власного економічного потенціалу, місця в міжнародному поділі праці, наявних валютних ресурсів, рівня розвитку агропромислового виробництва, національних традицій в харчуванні, розмірів незадоволеного платоспроможного попиту та інших внутрішніх і зовнішніх факторів, які визначають можливості держави в забезпеченні продовольчої безпеки. Наприклад, в Японії продовольча самозабезпеченість складає 50 %, в Італії - 78, США, Німеччині і Франції - більше 100 %. Однак всі ці країни підтримують на значно вищому рівні споживання населення основними продуктами харчування порівняно з менш економічно розвинутими країнами, в тому числі і з Україною, мають стабільний внутрішній продовольчий ринок при доступності базових продуктів харчування для широких прошарків населення.

В умовах прагнення України інтегруватися як повноцінний партнер у європейське та світове товариство проблема продовольчої безпеки має займати пріоритетне місце в агропродовольчій політиці держави. Світова практика засвідчує, що лише та держава, яка здатна гарантувати забезпечення населення продуктами харчування в будь-яких умовах, може проводити незалежну політику.

Література:

1. Гумеров Р. Как обеспечить продовольственную безопасность страны //Российский экономический журнал. - 1997. - №19. - С.57-69. С.59

2. Яремко Л.А. Національна безпека та зовнішньоекономічна політика //Вісник Львівської комерційної академії. - Вип.5 - Л.: 1999. - С.231-236.

3. Дзарасов С., Пилиев С. Продовольственная безопасность России //Экономикс. - 1996. - №8. - С.23-34.С.30

 

e-mail: nazarova@mdau.mk.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>