XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Неділя С.О. Роль ЗМІ як одного із важливих соціальних інститутів

Неділя Світлана Олегівна

КНУ імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

студентка 4 курсу, групи 4 РЖ.

Роль ЗМІ як одного із важливих соціальних інститутів

"У наш час журналістика - один з могутніх соціальних інститутів освіти і виховання мас.

Як відомо, суспільство не може існувати, не маючи багатосторонньої, точної інформації про дійсність, в тому числі про сферу соціальних відносин. Відчуваючи потребу в одержанні регулярної інформації, воно утворює спеціальні інститути, які постачають йому цю інформацію. З іншого боку, ці інститути використовують силу інформації з метою впливу на суспільство" [2, с. 166].

Важливим чинником на сучасному етапі розвитку ЗМІ стало кардинальне переосмислення ролі та завдань мас-медіа, виокремлення окремих пріоритетів, пошук нових тенденцій діяльності. Українська журналістика піднялась на якісно новий, вищий, щабель розвитку, здобула чимало свобод, самоствердилась як така. Засоби масової інформації стали "гарантом демократичної правової країни, де поважають права людей, зокрема доступ до своєчасної та об'єктивної інформації" [3, с. 5].

Відтак ЗМК на сьогоднішній день відіграють неабияку роль у багатогранній системі вдалого розвитку демократичного ладу держави. Кристалізуючи світогляд та ціннісні орієнтації суспільства, журналісти роблять вагомий вклад і у зародження та становлення як громадських позицій, так і повноцінної, незалежної думки потенційної аудиторії. Мас-медіа виступають "рупором правди та справедливості", важливим елементом формування громадської думки, де кожен має право власного голосу і власних переконань.

"Таким чином, інститути соціального інформування - преса, радіо, телебачення - одночасно є інститутами виховання політичної культури, економічного мислення, які використовуються владними структурами в інтересах задоволення потреб суспільства, суспільного прогресу" [2, с. 166].

Власне журналістика є наукою синтетичною. Аби реалізувати намічені перед собою цілі, опанувати царину соціального управління, працівникові засобів масової інформації доводиться погоджуватись з великою кількістю вимог, які диктує йому суспільство. Консолідуючи громадськість, ґрунтовно впливаючи на свідомість людей, завдаючи вірне русло суспільної думки, журналіст бере на себе відповідальність виконувати функцію критики і контролю, виступати і вчителем і суддею, вказувати на суспільноважливі проблеми та шукати шляхи їх подолання.

"Роль журналістики в системі соціальних інституцій визначається щонайменше у двох аспектах.

Перший з них полягає у тому, що окремі ЗМІ представляють ті чи інші соціальні групи, партії, державу, законодавчі чи виконавчі органи влади різного рівня, є провідниками політики й програм партій, а також забезпечують усю систему інтересів своєї аудиторії від політики й економіки до спорту й розваг.

Другий аспект полягає в тому, що в розвинутих демократичних країнах левину частку в інформаційному просторі сьогодні складають незалежні від держави та її гілок влади, партій і громадських організацій засоби масової інформації, що функціонують як приватні підприємства" [1, с. 84].

З огляду на це, в Україні зафіксована дещо інакша картина. Питання свободи слова значно втратило свою значущість та актуальність, оскільки проявляється на тому рівні, на якому дозволить власник відповідного ЗМІ. Таким чином прослідковується і можливість дотримання журналістом відповідних етичних норм, які теж стають "шаблонними". "Висновки звідси лише такі: хтось (відомо хто) дуже не хоче, щоб Україна стала насправді незалежною демократичною державою, і мріє поставити на коліна весь український народ, бо, як відомо, диктатура в суспільстві завжди починається з придушення свободи слова та цензури мас-медіа" [3, с. 10].

Однак перед журналістами все ж відкривається "яскрава" перспектива творити власну національну журналістику, долаючи більшість із тих бар'єрів, які постають на їх творчій ниві. "Вихід із зачарованого кола слід шукати на шляху використання досвіду тих держав, які на законодавчому рівні регулюють свій інформаційний ринок" [1, с. 94].

 Література:

•1. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. - К.: ЦУЛ, 2003. - 284 с.

•2. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. - К., 1999. - 634 с.

•3. Приступенко Т. О. Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації: Навчальний посібник. - К.: Інститут журналістики, 2004. - 375 с.

e-mail: claire-kot@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>