XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Нікітіна Л.Р. УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

Нікітіна Людмила Русланівна

Вінницький інститут економіки ТНЕУ

студентка групи Фзвнм-52

УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

Державні запозичення в умовах розвиненої ринкової економіки та демократичних форм державності - досить поширена галузь фінансової діяльності держави, що відіграє важливу роль у функціонуванні фінансової системи. Ця роль доволі багатогранна і пов'язана з регулюванням фінансових процесів. Вона давно вже не зводиться виключно до проблеми пошуку і залучення коштів, яких не вистачає. Використання позик пов'язано з певними завданнями фіскального і монетарного регулювання економіки, а також державного впливу на стан фінансового ринку.

Ефективне управління державними запозиченнями на всіх етапах їх здійснення (починаючи з моменту вибору джерела та напряму використання і закінчуючи погашенням боргу) дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу. Фінансові ресурси, отримані за рахунок державних запозичень та використані на інвестиційні цілі, сприятимуть розвитку економіки України, що в майбутньому забезпечить зростання дохідної частини державного бюджету. Це і обумовлює актуальність теми.

До проблеми оцінки політики державних запозичень України та пошуку ефективної боргової стратегії неодноразово зверталися українські науковці, серед яких: О.Д.Василика, А.С.Гальчинського, Г.Н.Климка, В.М.Федосова, В.М.Федоренка та інших.

 Проте, на сьогоднішній день у процесі здійснення державних запозичень проводиться лише фрагментарне оцінювання основних фінансово-економічних наслідків, ризиків та загроз, а отримані результати оцінки не завжди здійснюють реальний вплив на прийняття фінансових рішень щодо формування боргового портфеля держави та управління ним. Формування структури боргового портфеля держави відбувається часто-густо з урахуванням багатьох суб'єктивних чинників без достатньої оцінки наслідків державного запозичення як з точки зору навантаження на економіку в майбутньому, так і з точки зору оптимальності його структури. Поряд з цим відсутність законодавчого забезпечення і механізму фінансування проведення операцій з активного управління борговим портфелем уряду України обмежують можливості оперативного управління державним боргом [2, c.7].

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерезидентами, динаміка яких подана в табл. 1.

Таблиця 1.

Динаміка зовнішнього державного боргу України за 2004-2008 роки, тис. грн.

Показник На дату Темп приросту, %
31.12.03 31.12.04 31.12.05 31.12.06 31.12.07 2008/2004 2008/2007
Зовнішній прямий борг 46729017,8 43956325,9 49506078,4 53487892,0 86020464,9 84,1 60,8
Зовнішній гарантований борг 17717845,1 15000174,4 14432252,4 16449497,3 56855515,1 220,9 245,6
Загальна сума зовнішнього державного боргу 64446862,8 58956500,3 63938330,9 69937389,2 142875980,0 121,7 104,3

Як свідчать дані табл.1., станом на 31.12.2008 року зовнішній державний борг України (прямий та гарантований) становив 142875980,0 тис. грн., що на 121,7% більше в порівнянні з 2004 роком та на 104,3% більше, ніж у 2007 році. Таке зростання відбулось, в основному, за рахунок зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 31,4 млрд. грн. або 53,0% зростання обсягу державного боргу). Зовнішнім позикам притаманні певні ознаки, які відрізняють їх від боргових відносин між резидентами однієї країни: більш сильна позиція кредитора в процесі залучення та погашення зовнішнього боргу; поява ризиків, що відсутні при кредитуванні на внутрішньому ринку; можливість за рахунок зовнішніх запозичень усунути тимчасову нестачу фінансових ресурсів у разі проведення податкової політики, спрямованої на зниження ставок оподаткування; доступ до середньо- та довгострокового фінансування; залучення зовнішніх позик сприяє зниженню вартості внутрішніх ресурсів, за умови відносної стабільності обмінного курсу національної валюти; зовнішні запозичення відкривають дорогу на міжнародний ринок капіталів вітчизняним суб'єктам господарювання.

У структурі зовнішнього державного боргу України в середньому - 42,73% - становить заборгованість за облігаціями державної зовнішньої позики. Протягом 2003-2008 рр. Україна здійснила близько двадцяти суверенних випусків ОЗДП на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування державного бюджету з термінами обігу 5-12 років та дохідністю від 7,65 до 3,5% річних.

Випуск Єврооблігацій України 2003 року отримав нагороду "Кращий суверенний випуск року серед країн, що розвиваються" - одного з найавторитетніших світових ділових видань - журналу "Euromoney". Здійснення запозичення на таких умовах підтверджує зростання довіри до політики уряду України як позичальника з боку іноземних інвесторів та вказує на укріплення Україною своїх позицій на міжнародних ринках капіталу, що також підтверджується підвищенням кредитного рейтингу України всіма рейтинговими агентствами.

Обслуговування зовнішнього боргу держави за підрахунками експертів триватиме до 2046 року. А у 2009 році досягне максимального значення 2872,83 млн. грн. З 2010 р. платежі з обслуговування починають знижуватися - у 1,2 рази у 2010 році до 1,3 рази у 2016. Починаючи з 2017 року планується друге суттєве зниження, а третє у 2019. У продовж наступних періодів 2024-2026 рр. зниження спостерігається в межах 1,72-2,68 разів. наступні періоди характеризують більш планомірне зниження темпів обслуговування зовнішнього боргу.

Отже  поступове збільшення загальної суми державного боргу України спричинене потребами економіки у додаткових фінансових ресурсах.

Дієвим важелем підвищення ефективності управління зовнішнім державним боргом України та забезпечення економічного розвитку може стати інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування та погашення державного боргу, та запозичень на цілі розвитку. Для цього необхідно виокремити бюджетні видатки розвитку в окремий розділ бюджету, виконання якого повинно знаходитися у компетенції новоствореного державного органу по управлінню такими коштами. Останній матиме можливість залучати для фінансування проектів загальнодержавного значення кошти від реалізації облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики, а також залучати гарантовані кредити. Такий інституційний механізм дозволить [1, c.15]:

•1)  перевести фінансування частини видатків розвитку на кредитну основу;

•2) забезпечити довгострокове фінансування державних інвестиційних програм на основі Програми державних інвестицій;

•3)                перевести фінансування частини видатків розвитку на кредитну основу;

•4)                забезпечити довгострокове фінансування державних інвестиційних програм на основі Програми державних інвестицій;

•5)                забезпечити контроль за цільовим характером та ефективністю реалізації гарантованих державою кредитів;

•6)                узгодити та контролювати реалізацію бюджетних інвестиційних програм, які сьогодні здійснюються за рахунок спеціального фонду бюджету;

•7)                сформувати, з використанням ринкових інструментів оцінки ефективної вартості запозичень, оптимальний обсяг державних запозичень понад потреби, обумовлені необхідністю обслуговування державного боргу.

Для здійснення ефективного управління державним боргом необхідною умовою є дотримання безпечного рівня співвідношення зовнішнього державного боргу до ВВП. Протягом останніх років показник відношення зовнішнього державного боргу до ВВП має стійку тенденцію до зменшення. Покращання даного показника відбувається за рахунок як зростання економіки країни, так і за рахунок проведення зваженої боргової політики. Оскільки рівень зовнішнього державного боргу України є прийнятним з точки зору фінансової безпеки держа­ви, то основним завданням боргової політики України на сучасному етапі є оптимізація зовнішнього державного боргу таким чином, щоб державний борг почав виступати інструментом економічного зростання в державі, а не в ролі боргового тягаря на економіку України.

Таким чином, для підвищення ефективності управління державним боргом України необхідна зміна ряду положень нормативно-правової бази. Зокрема, потрібна жорсткість межі граничного обсягу залучення нових запозичень, а також введення законодавчих обмежень не тільки на обсяг державного боргу, але і на його структуру: встановлення лімітів на залучення ресурсів із середнім терміном погашення менше року, а також ресурсів із процентною ставкою, що плаває, встановлення граничного співвідношення між внутрішньою та зовнішньою складовою, встановлення граничної частки однієї валюти в загальному обсязі державної заборгованості, за якою буде здійснюватися погашення заборгованості.

Література:

•1. Федосов В. М., Колот О.А.  Управління державним боргом у контексті ризик-менеджменту // Фінанси України. - 2008. - №3. - С.3-33.

•2. Шаров О. Вибір стратегії управління державним боргом // Світ фінансів. - 2008. - №1(14). - С.7-9.

•3.   http://www.minfin.gov.ua/


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>