Никитюк М.В. ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ – ОСНОВА РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
Никитюк М.В.,
викладач трудового навчання
Луцького педагогічного коледжу
ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ - ОСНОВА РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
Статтю присвячено проблемі формування та розвитку такої особистісної властивості як конкурентоспроможність у студентів педагогічного закладу. Якщо зміст і структура професійної конкурентоспроможності, визначені державними стандартами, формуються без урахування особистісних якостей суб'єкта навчання, його інтересів, здібностей і не зумовлені професіоналізмом викладача, закласти основи конкурентоспроможності і розвинути здатність до конкуренції неможливо.
Ключові слова: конкурентоспроможність, творчість, активність, майбутній вчитель.
Мета статті - дослідити шляхи формування:
•1) цілісного художнього сприйняття;
•2) системи естетичних смаків і як наслідок - здатності до конкуренції;
•3) виховання творчої, ініціативної особистості на основі взаємодії різних видів мистецтва.
Основне завдання сучасної педагогічної освіти - виховання конкурентноспроможного вчителя. Тому освіту розглядають як систему шаблонів, що поступово ускладнюються і які має пройти людина в процесі навчання, формування майбутнього педагога. Для досягнення успіху, особистості важливо володіти вмінням мислити, добувати і використовувати інформацію, адекватно оцінювати результати діяльності.
Конкурентноспроможність визначається як стійка особистісна властивість свідомо і творчо реалізувати професійну компетентність за достатнього рівня володіння необхідними знаннями, вміннями та особистісними характеристиками.
Конкурентоздатність виявляється у рівнях розвитку:
•· мотиваційно-цілісного компонента, що відображає такі орієнтації як спрямованість на морально-етичне самовдосконалення, потреба в самоствердженні, самореалізації;
•· емоційно-вольового компонента, що включає творчість, самостійність, ініціативність, відповідальність, впевненість в собі;
•· оцінювально-регулювального компонента, що виявляється у дійових навичках самооцінювання, саморегуляії, дослідницькій особистісній позиції.
Розв'язання проблеми формування творчої активності майбутнього вчителя в аспекті творчої професійної підготовки має велике практичне значення. Школі необхідні не просто вчителі високої кваліфікації, а вчителі-творці, учителі-майстри, вчителі-новатори. В умовах інноваційності сучасної парадигми освіти, вчитель найчастіше виконує роль організатора різноманітних видів діяльності пізнання учня - як компонентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та вмінь школярів, а на діагностику їхніх потреб, діяльності, особистісних якостей, створення сприятливих умов для їх реалізації, розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта [2, с. 23].
Готовність до пошукової діяльності , яка є соціально-психологічною основою й допомагає майбутньому вчителеві продуктивно й творчо розв'язувати різні питання, передбачає постійний педагогічний розвиток його особистості. Участь студентів в пошуковій діяльності дає змогу оцінювати це як самостійну специфічну форму підвищення рівня ініціативності. Самостійній роботі студента відводиться значне місце в організації навчального процесу. Це вид навчальної праці, що готує до пізнавальної, творчої діяльності. Наголос необхідно зробити на такій самостійній роботі, яка вимагає від студента глибокого проникнення у сутність досліджуваних об'єктів, встановлення нових зв'язків, необхідних для знаходження нових, невідомих раніше ідей, генерування нової інформації. При дотриманні цих вимог майбутній фахівець зможе впевнено і раціонально впроваджувати свої ідеї, інтенсивніше добиватися успіху.
Постійно зростаюча увага до проблеми відродження національної культури становить перед педагогічними кадрами і наукою завдання глибокої розробки та вдосконалення змісту, методів організаційних форм навчання студентів народного декоративно-прикладного мистецтва [3, с.82]. Народні трудові традиції наповнені високою естетикою, завдяки чому праця позитивно впливає на людей, викликає бажання вдосконалювати свої вміння, сприяє розвитку творчої ініціативи. Зустрічі з природою розширюють уявлення студентів про великі можливості створення прекрасного з матеріалів природного походження. Саме вони надихають учнів на творчість. Вчитель повинен навчити дітей спостерігати за природою, її особливостями, відмічати кольори, форму, найдрібніші деталі. Мета вчителя - виховати тонку і чуттєву душу дитини, щоб вона побачила незвичайне у звичайному, можливе у неможливому. Сьогодні по-новому осмислюється, підвищується роль декоративного мистецтва, його виховний, розвиваючий потенціал як складової духовної культури народу. Цей вид творчості - з глибоким образним баченням і світосприйняттям, якому притаманна єдність художніх і моральних принципів, що допомагає людині глибше пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення, творчого розвитку особистості.
В.О.Сухомлинський зазначав, що «краса - могутній засіб виховання чутливої душі. Сприймаючи прекрасне в природі і мистецтві, людина відкриває прекрасне в самій собі» [5, с.107]. Відомо, що творчість допомагає становленню особистості, а здатність творити закладена від народження майже в кожній дитині, і якщо вчасно не підтримати цей дар, то такі поняття як мистецтво, гармонія, краса стануть для неї чужими.
Від сьогоднішнього студента залежить досягнення цих цілей. Від свідомості, активності майбутніх вчителів залежить збереження та розвиток сучасного і старовинного мистецтв. Від мотивації сучасного студента залежить якість освіти підростаючого покоління. Від бажання і вміння побудувати свою самостійну роботу, роботу над собою, від креативності і творчості, від особистісної ініціативи студента залежить якість його навчання, а в подальшому результати його роботи. Майбутнє України залежить від багатьох чинників, але найважливішим з них є інтелектуальна могутність, творчий потенціал підростаючого покоління, його бажання засвоювати нові знання, створювати інноваційні технології, творчо мислити і виробляти конструктивні рішення, а отже бути конкурентоспроможним у світовому просторі.
Література:
•1. Бондар В. Конкурентноздатність педагога як складова його професійної компетентності. // Початкова школа. - 2008. - № 7.
•2. Саєнко Т. Формування творчої активності майбутнього вчителя. // Рідна школа. - 2007. - № 9.
•3. Проблеми освіти: Наук.-літ. Зб. /Кол. авт. Н.З. Згуровський (гол. ред.) та ін. - К.: ІЗМН, 1998. - Вип.. 11. - 172 сю
•4. Народна педагогіка: Світовий досвід /Уклад. А.Кузьмінський. - К., 2003. - С. 102-108.
