XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Носова Т.В. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ КОМІСІЯМИ

Носова Тетяна Віталіївна,

студентка 4 курсу

Донецький Національний університет

економіко-правовий факультет

 РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ КОМІСІЯМИ

  На сьогоднішній день для справедливого притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення важливого значення набуває з'ясування  кола посадових осіб, які компетентні розглядати та приймати рішення у справах про адміністративні правопорушення.

Залежно від змісту, форм та об'єму повноважень посадових осіб, учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення можна поділити на декілька груп:

а) Компетентні органи та посадові особи, які уповноважені приймати відповідні акти, складати правові документи, які впливають на хід справи. Наприклад, до таких органів та посадових осіб слід віднести: по-перше, органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення; по-друге, осіб, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення; по-третє, осіб, які наділені правом здійснювати процесуально-забезпечувальні міри примусу.

б) Особи, які мають безпосередній інтерес до справи. До них відносяться: по-перше, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності; по-друге, потерпілий та його законні представники.

в) Особи та органи, які сприяють здійсненню провадження. До даної групи учасників провадження відносяться: свідки, експерти, перекладачі.

г) Інші особи та органи, які сприяють виконанню постанов по справі, профілактиці адміністративних правопорушень (наприклад, громадські організації, трудові колективи, адміністрації підприємств, установ, організацій).

Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені в ст. 213 КУпАП.

У зв'язку з таким різноманіттям органів що уповноважені розглядати справи пояснюється і величезна кількість адміністративних проступків, які посягають на різні сфери суспільних відносин.

Однак така кількість органів, які наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, призводить до окремих негативних моментів. Вони пов'язані з тим, що органи адміністративної юрисдикції знаходяться в постійній динаміці (реорганізуються, змінюються, спрощуються їх повноваження і т.п.), що потребує внесення відповідних змін до законодавства про адміністративну відповідальність, а саме до глави 17 КУпАП про вдосконалення та уточнення окремих повноважень посадових осіб. Така якість законодавства про адміністративну відповідальність впливає на рівень законності та правопорядку в Україні.

Саме тому, удосконалення інституту адміністративної відповідальності повинно йти не тільки шляхом кодифікації його правових норм, а й шляхом організаційного забезпечення діяльності юрисдикційних органів, що передбачено в концепції адміністративної реформи, що здійснюються в Україні.

Доцільно більш чітко розподілити ролі у самій системі органів адміністративної юрисдикції, упорядкувати інстанції, а не зв'язки між суб'єктами, які розглядають справи про адміністративні правопорушення. Чинне законодавство України досить чітко виділяє суб'єкти юрисдикції, як органи першої інстанції, через які проходить основна частина справ про адміністративні правопорушення.

Досить широкими повноваженнями наділені адміністративні комісії - колегіальні органи, що утворюються і діють при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах. (ст. 218 КУпАП). Аналіз юридичної літератури та відповідних нормативно-правових актів дозволяє виділити ряд особливостей, притаманних юрисдикційній діяльності адміністративних комісій.

Ще у 1927 р. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Раднарком УРСР видали Постанову "Про надання адміністративним органам права вживати заходів адміністративного впливу за незначні праволомства. Згідно з цією Постановою, для звільнення судових установ від незначних кримінальних справ і прискорення їх вирішення адміністративним органам різних рівнів було надано право вживати заходів адміністративного впливу за незначні праволомства. Терміном "праволомства" у ті часи позначалося правопорушення [5; 517]. Набагато пізніше, Указом Президії Верховної Ради УРСР 06 березня 1988 року було затверджено Положенням про адміністративні комісії. На даний час їх правовий статус закріплено в ст.ст. 214-218 КУпАП. В даних статтях зазначається, що в одному випадку вони розглядають справи про будь-які адміністративні правопорушення, накладаючи адміністративні стягнення у вигляді штрафу (наприклад, порушення правил торгівлі на ринках - ст.159 КУпАП), в інших - розглядають тільки певні категорії справ (наприклад, порушення Правил охорони електричних мереж - ст.99 КУпАП, коли правопорушення вчинено громадянином).

В той же час потрібно відзначити, що на практиці в діяльності адміністративних комісій при державних адміністраціях (виконавчих комітетах) міських рад щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення проявляється юридична некомпетентність її членів, які у більшості своїй не мають відповідної освіти. Також істотним недоліком в постановах у справах про адміністративні правопорушення є відсутність необхідних відомостей про осіб, щодо яких розглядаються справи, неповне зазначення обставин вчинення правопорушення і підстав притягнення до адміністративної відповідальності, нечітке формулювання суті прийнятих постанов (рішень). Невиконання вимог закону щодо змісту і форм процесуальних документів, що складаються при розгляді справ про адміністративні правопорушення, нерідко тягне за собою порушення прав та законних інтересів потерпілих і тих, яких притягують до відповідальності. Тобто треба  внести певні зміни  до закону про внесення відомостей про осіб, щодо яких розглядаються справи і конкретизування підстав притягнення до відповідальності.

Однією з причин незадовільного стягнення адміністративних штрафів за постановами адміністративних комісій є те, що відповідні особи рідко дотримуються строків надсилання матеріалів для примусового виконання цих постанов. Коли такі матеріали надходять, вони містять десятки постанов про стягнення адміністративних штрафів у примусовому порядку, по яких закінчився або закінчується строк давності притягнення до відповідальності. Така юридична безграмотність, а інколи й безвідповідальність службових осіб при організації цієї роботи в адміністративних комісіях обертається безкарністю правопорушників.

Крім зазначеного вище Верховною Радою пропонвалося внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо підвідомчості справ про адміністративні правопорушення. В пояснювальній записці до проекту пояснюється необхідність внесення змін тим, що право розглядати справи про адмінісрвтивні правопорушення відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 КУпАП мають лише адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад, у той час як комісії при виконавчих органах сільських та селищних рад не наділені такими повноваженнями. З огляду на вимоги ч. 4 ст. 276 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення цими комісіями здійснюється виключно за місцем проживання правопорушника. З цієї причини, на мою думку, значна кількість справ цієї категорії залишається без розгляду, оскільки неможливо притягнути до відповідальності осіб, які вчинюють правопорушення в містах, а проживають у сільській місцевості.

Тому, по-перше, можна передбачити внесення змін до КУпАП щодо наділення адміністративних комісій при виконавчих органах сільських та селищних рад правом розгляду відповідної категорії справ.

По-друге, відповідно до вимог статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

     З цього випливає, що розгляд справ про адміністративне правопорушення можливий і за місцем тимчасового проживання правопорушників, оскільки воно теж є місцем їх проживання і не обов'язково повинно співпадати з місцем реєстрації.

Отже питання  щодо діяльності та повноважень адміністративної комісії має багато недоліків і підлягає подальшому вдосконаленню.

Література:

1. Аверьянов В.Б. Апарат державного управління: вміст діяльності і організаційні структури.- К.: Наук. думання, 1990.- 145 с.

2. Авер'янов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право. - К.: Видавничий Дім "Ін-Юре", 2002. - С. 515-516.

3. Агапон А.Б. Адміністративна відповідальність: Підручник. - М.: Статуту, 2000.-С.85-86.

4. Адміністративна відповідальність до СРСР/Череня. ред. В.Н. Манохина і Ю.С. Адушкина. - Саратов: Вид-во Саратовського Університета‚ 1988. - 168 с.

5. Адміністративне право. Загальна і особлива частини. Підручник під ред. докт. юрід. наук, проф. А.П. Коренева. М., МВШМ МВС СРСР, 1986. - 487 с.

6. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. Посібник / Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Синьов О.В. та інші / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид.‚ виправл. і доп. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. - 528 с.

7. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк‚ В.В. Богуцький‚ В.М. Гаращук та ін./ За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право‚ 2000. - 198-199 с.

 

e-mail: koteno4ek_nt@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>