XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Нурлаєва Е. А. ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНОГО КАЛЕНДАРЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Нурлаєва Ельмаз Асанівна

РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет»

ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНОГО КАЛЕНДАРЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

У період відродження української державності й культури повертаються до вжитку народні традиційні свята, обряди та звичаї.

Велику виховну силу мають традиції, звичаї та обряди, пов'язані з народним календарем, що є також складовою педагогіки народознавства. Народні свята кожної пори року мають конкретну ідейно-виховну спрямованість (Новий і Старий рік, Масляна тощо). Народні свята були пов'язані з урочистими заходами щодо річного природного циклу. Хліборобські та інші народні свята пов'язані з досвідом мудрості та краси людей праці.

Мета данної роботи полягає у використанні народного календаря на уроках української мови в середній школі як одного із засобів зв'язку людини з природою.

Звичаї, традиції та обряди, безпосередньо пов'язані з народним календарем, дозволяють молодшим школярам зрозуміти, що історична пам'ять зберегла єдність людини з навколишньою природою.

Звичаї народу - це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а й у його історичному минулому, вони охоплюють усі галузі громадського і родинного суспільного життя [1].

Ознайомлення учнів середньої школи з народним агрокалендарем - важливий фактор у формуванні у дітей почуття господаря рідної землі, в оволодінні трудовими вміннями і навичками. Використовувати такий матеріал доцільно посезонно. Народний агрокалендар побудований за системою свят, дат, подій, які в певній послідовності відзначаються протягом усього року.

Календар знайомить учнів із основними датами посіву зернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишнього середовища, звичаями, обрядами, святами, які відзначали наші предки.

           Прихід весни, оновлення природи, оранка і сівба, догляд за культурними рослинами й збирання врожаю, закінчення польових, городніх і садових робіт та підготовка до зими - ці віхи у річному циклі життєдіяльності людини відображені у святах та подіях народного календаря, що супроводжувалися відповідною обрядовістю.

Найбільше народних прикмет і традицій пов'язано з весною. Зокрема, «На теплого Олексія (30 березня) щука лід хвостом розбиває», день Юрія (6 травня) пов'язаний з богом сонця, Ярилом - покровителем весни, родючості, весіль.

Багато свят і в літньому народному календарі. У народній творчості оспіване таке свято, як Івана Купала (7 липня). Це свято давало практичні поради щодо погоди: «Після Івана Купала не треба жупана», «По Петрі на дворі пусто, а в полі густо», «Минув Спас - держи рукавиці про запас» [2].

Певну роль у житті українського народу відігравали символи. Символи - це обереги етнічної пам'яті: верба над ставом; калина в лузі; тополя край дороги; явір над водою; соняшник на городі тощо.

Усі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі. Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів в Україні. Слід також зазначити, що кутя - це символ урожаю, писанка - це символ народження весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистих духів, що прокидаються, як вони вірили, разом із весною, із воскресінням природи, від русалок, мавок, перелесників. Купало - це типове дохристиянське свято з усіма староукраїнськими атрибутами.

До навчального процесу з курсу української мови в 5-х класах, потрібно вводити народні звичаї та обряди. Засвоєні й примножені не одним поколінням традиції та звичаї містять у собі духовні, моральні цінності (ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки тощо), які мають величезне значення для сучасної системи шкільного навчання і виховання.

Як зазначають Т. Дем'янюк, А. Синцова, В. Скуратівський народний календар є своєрідним збірником прикмет, влучних висловів і нормативів поведінки людини.

Народні прикмети є складовою культурно-історичного досвіду народу. Вони узагальнюють багатовіковий досвід трудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв'язком і взаємозалежністю явищ у природі та праці.

Народні прикмети - складова народної метеорології, медицини, астрономії, хліборобської праці, моралі тощо. У прикметах відображена синівська любов до рідної землі, природи, необхідність їх збереження. Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві явища, події, наприклад: «Ранній грім - родючий рік» [3].

За допомогою народних прикмет вчитель переконує школярів в цілісності природи. Наприклад, показуючи учням 5-го класу нерозривний зв'язок, взаємозалежність неживої природи і представників рослинного і тваринного світу в процесі вивчення теми «Жива і нежива природа», вчитель використовує прикмети: «Ластівки літають низько - перед дощем», «Риби вискакують із води і ловлять комах - на дощ». Разом з учнями він з'ясовує, що перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і вони опускаються нижче до землі. Велика кількість народних прикмет і завбачень базується на спостереженнях за фізичними явищами в атмосфері. Чому ж так говорять: «Дим стовпом - на мороз, на гарну погоду»? Справа в тому, що перед негодою частинки диму зволожуються і опускаються вниз - дим стелиться, передвісником ясної сонячної погоди влітку є роса - ознака різних добових змін температури. Поширена прикмета: «Сильна роса - на ясну погоду». Всі ці прикмети учні легко можуть перевірити.

Народний календар об'єднував ритми людини, природи й суспільства в єдине ціле і організовував життя згідно з рівновагою цього цілого. Дотримання вимог народного календаря забезпечувало тісний зв'язок людини і природи. На сучасному етапі цей зв'язок став драматичним і трагічним для природи і для самої людини, а тому традиційна народна культура, уособлена в народному календарі, є дуже цінною для відновлення рівноваги у системі людина-природа, вирішення завдань екологічного виховання [4].

Використання народного календаря на уроках дає змогу показати учням, що календар чітко регулював відносини людини з природою, наприклад, полювання на птахів заборонялось від Петрового дня (12 липня). Рибна ловля дозволялась лише від Івана пісного (11 вересня). Збирання лікарських рослин відбувалось у дні Аграфени купальниці й Івана Купала. Чому? Дві причини: дозрівання природних багатств і забезпечення їх відтворення.

Таким чином, можна зробити висновок, що у традиційній українській культурі народний календар відігравав роль своєрідного нормативного документа, який забезпечував єдність людини і природи, єдність світу. У нього органічно були вплетені прикмети розвитку природи, рослинного і тваринного світу, сонячного і місячного циклів, відповідні правила харчування та праці, норми соціальної організації, сімейних відносин, шанування батьків.

 Література:

1. Біда О. А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання / О. А. Біда - Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2000. - С. 321 - 333.

2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський - К.: Вища школа, 1992. - 312 с.

3. Основи національного виховання: Концептуальні положення/ В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, З. О. Сергійчук та ін.; За заг. Ред. В. Г. Кузя та ін. - К.: Інформ. - вид. центр «Київ», 1993. - (Ч. 1). - 152 с.

4. [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>