XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Охотніков А. В. КОНТРАКТНІ ВІДНОСИНИ ЯК ІНСТИТУТ НА РІВНІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Охотніков Андрій Вікторович

Київський національний торговельно-економічний університет

КОНТРАКТНІ ВІДНОСИНИ ЯК ІНСТИТУТ НА РІВНІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні, в епоху реалізації ринкових відносин в Україні, нагальною стає потреба глибинного дослідження процесів управління комерційною діяльністю підприємства, особливо в контексті реалізації комерційних контрактів.

За багато років існування адміністративної системи управління радянського типу в науці не мали свого відображення практичні аспекти діяльності суб'єктів господарювання пов'язані з поведінкою їх контрагентів. Такі феномени, як нелегітимні угоди, девіантна поведінка, зловживання перевагами через асиметричний розподіл інформації, рестрикціонізм, вважалися притаманними лише капіталістичній організації економічних відносин та її менеджменту. Безумовно, сьогодні проблема контрактних відносин стоїть дуже гостро для сучасної української економічної теорії та як соціально-економічна та управлінська складова для середовища реального бізнесу.

Необхідно відмітити, що сьогодні ми переживаємо одну з великих соціально-економічних революцій у світовій історії - це перехід від статусних відносин до контрактних. Цей перехід пов'язаний з тим, що сучасний бізнес працює у відносно новому інституційному середовищі, що відповідно визначає особливості комерційних угод, яка раніше фактично визначалася, виходячи зі статусу cуб'єктів взаємодії, а сьогодні апелює до контрактних відносин. Сутність даного переходу полягає в тому, що сучасним бізнес-процесам контрактної взаємодії притаманний ризик та невизначеність, раціональне вирішення проблеми ефективності управління контрактами підприємства полягає в мінімізації ризиків та аналізі факторів невизначеності з метою забезпечення надійності угоди [1]. Орієнтація виключно на статус, а не на економічний зміст контракту в багатьох випадках є причиною невдалих угод та як результат неефективної комерційної діяльності підприємства, дана проблематика лежить в площині дослідження теорії ринкових сигналів [2].  Якщо більш ретельно дослідити етимологію сучасних контрактних відносин в Україні як інституту на рівні загальної основи підприємницької діяльності, то можна зробити висновок, що до переходу до ринкових відносин вони фактично асоціювалися з неформальними контрактними відносинами радянського типу, основу яких складали особисті контакти людей. Фактично вони представляли собою неформальну організацію контрактних відносин, яка окрім того в більшості випадків лежала поза нормативно-правовим полем, але не була можлива без наслідування неписаних норм, правил, які закріплювалися між суб'єктами даної взаємодії, що відповідає визначенню необхідних факторів реалізації бізнес інтересів шляхом реалізації контрактних відносин Джозефа Стігліца [3].

Царина економічних досліджень розширюється, її зв'язок з теорією права, соціологією та політологією стає умовою якісного науково-обгрунтованого дослідження, яке несе в собі практичну корисність. Дослідження економічної теорії трансакційних витрат, по суті, є наслідком відродження інтересу, що є відповіддю на виклики ринку, до теорії нової інституційної економіки, що в свою чергу покликана сформувати розуміння сучасних економічних інституцій та створити можливості для розвитку економічної теорії, зокрема теорії економічної організації, чільне місце в якій посідає теорія контрактів.

Наукова традиція вивчення контрактних відносин як самостійна течія з'явилась в США ще на початку XX століття  - в теоретичному підході, який потім отримав назву - соціологічний інституціоналізм, його основоположником був економіст і соціолог Т. Веблен. Він одним з перших дав розгорнуте пояснення соціальних інститутів. Дослідження Веблена були пов'язані  з основами теорії суспільної еволюції, під якою він розумів процес відбору соціальних інститутів, які в свою чергу представлялись як сукупність суспільних звичаїв, поведінкових штампів, образу мислення та життя, що передаються із покоління в покоління та змінюються залежно від обставин та слугують засобами пристосування до них [4]. В принципі, звідси походить й термін «інституціоналізація», що означає закріплення практики чи сфери суспільних відносин у вигляді закону чи соціальної норми, певного прийнятого порядку. До нашого часу визначення інституту практично не змінилося та підтримується багатьма вченими.

В той же час інтерпретація інституту Д. Норта як правил гри, що представляють собою неформальні обмеження та формальні норми взаємодії суб'єктів відповідає рівню інституційного середовища, а інститути розглядаються як механізми управління контрактними відносинами [5]. Це дозволяє переносити центр інституційного аналізу на рівень окремих визначених трансакцій (угод). В теорії Дж. Коммонса поняттю трансакції належить провідне місце, він стверджував, що при дослідженні комерційної діяльності на мікроаналітичному рівні, - рівні конкретного суб'єкта фінансово-господарської діяльності, трансакцію необхідно розглядати як базову одиницю аналізу [6].

Фундаментальне підгрунття для розвитку теорії контрактів було закладено ще в середині XX століття в глибоких та ґрунтовних дослідженнях Френка Найта, Джона Р. Комонса, Рональда Коуза, Герберта Саймона, Альфреда Чендлера, Майкла Поланія, Кенета Дж. Ероу та інших видатних науковців, які в своїх працях торкалися даної проблематики.

Провідна роль в розвитку теорії контрактів належить теорії трансакційних витрат. Економічна теорія трансакційних витрат знаходиться в тісному взаємозв'язку з теорією контрактів, бо фактично в теорії трансакційних витрат проблема економічної організації подається як проблема укладання контракту.

Кенет Ероу, свого часу, визначив трансакційні вирати як еквівалент тертя у фізиці [7]. Але в той час, коли фізики вже давно усвідомили важливість врахування та всепроникний характер сили тертя, економісти до цього часу не виробили відповідної системи вимірювання впливу трансакційних витрат на ефективність фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Також процесам контрактної кооперації присвятив свої дослідження представник соціолого-економічного напряму в інституціоналізмі - Честер Бернард. Він сформулював судження про неявний, чи формально не зафіксований, особистісний та поведінковий характер знання, що є необхідним для управління контрактами підприємства. Окрім того, Бернард описав поняття обмеженої раціональності, дослідженням якої займався Герберт Саймон. Дане поняття є дуже важливою категорією контрактного менеджменту.

Cьогодні однією з актуальних задач економічної теорії є розвиток і поглиблення досліджень структури та змісту контрактних відносин підприємства. Контрагенти переслідують власні цілі, але в багатьох випадках не можуть обійтися один без одного, що обумовлює необхідність встановлення взаємозв'язку, очевидно, що подібний зв'язок має управлятися і нести в собі певну соціально-економічну організацію та впорядкованість, що реалізуються контрактними відносинами різного типу та різноманітними формами взаємодії в реальній економічній системі певного інституційного середовища, базовим інститутом якого є контракт.

Література:

•1.     Костиков А.В. Социолого-управленческие основы современных контрактных отношений: Монография. - Омск: Изд-во ОмГТУ, 2000. - 72с.

•2.     Akerlof, George A., 1970. «The market for "lemons": Qualitative uncertainty and the market mechanism,» Quarterly Journal of Economics, 84 (August): 488-500.

•3.     Stiglitz, Joseph. 1974. «Incentives, risk, and information: Notes towards a theory of hierarchy,» Bell Journal of Economics, 6 (Autumn): 552-79.

•4.     Веблен Т. Теория праздного класса. М.: Прогресс, 1984.

•5.     North D, Institutions, Institutional Change and Economic Performance. Cambridge: University Press, 1990.

•6.     Commons J. Economics of Collective Action. Madison: University of Wisconsin Press, 1970.

•7.     Arrow, Kenneth J. 1969 «The organization of  economic activity: Issues pertinent to the choice of market versus nonmarket allocation». In The Analysis and Evaluation of Public Expenditure: The PPB System. Vol. 1. U.S. Joint Economic Committee, 91st Congress, 1st Session. Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, pp. 59-73.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>