XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Окулов О.М., Дворяткіна К.І. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДИТИНСТВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Окулов Олександр Миколайович

Старший викладач Донбаського державного технічного університету

Дворяткіна Крістіна Ігорівна

Студентка Донбаського державного технічного університету

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДИТИНСТВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

       Сьогодні актуальності набирає проблема незаконного усиновлення дітей, а так само торгівля дітьми. Це явище все частіше зустрічається в Україні. Як свідчать неофіційні джерела, в Україні, практично за гріш (від 5 до 25 тисяч доларів) можна купити і вивезти за рубіж дитя. І бути в повній упевненості в тому, що його долею ніколи і ніхто цікавитися не буде. Річ у тому, що українське законодавство поклало функцію контролю за усиновленими за кордоном дітьми на українські консульства. Якщо хто бував в українському консульстві за кордоном, то може уявити, що нечисленним його співробітникам, обтяженим купою паперової роботи абсолютно ніколи і немає чого займатися регулярним розслідуванням доль усиновлених українських дітей. Крім того, в консульств на ці перевірки немає практично жодних прав.

       Претендувати також на таку важливу роль у житті дитини не дозволяється особам, які обмежені у дієздатності чи визнаних недієздатними, позбавлених батьківських прав, перебувають на обліку або на лікуванні у психоневро­логічному чи наркологічному диспансері, зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, страждають на деякі хвороби, небезпечні для дитини, а також тим, з яких повноваження усиновлювача уже були зняті за рішенням суду з їхньої вини [2, стр. 231].

       Але ж складається інша, страшна ситуація - Україна продає своїх дітей, абсолютно не цікавлячись, чи будуть вони жити в нормальних сім'ях або ж їх набувають для всілякої експлуатації. До речі, дитяча порнографія і донорство органів - не лише найбрудніший бізнес, але і одне з найбільш прибуткових занять. Проте, щоб такий бізнес був дійсно прибутковим, в країні - донорові мають бути "ворота". В Україні такими "воротами" традиційно був Центр по усиновленню дітей при Міністерстві науки і освіти.

       У нас періодично спалахували скандали, пов'язані з торгівлею дітьми. То "львівська справа", то "харківська справа". Вони, втім, так нічим і не закінчилися. Тому, що цей бізнес в Україні традиційно знаходився під «потужним дахом». Ще в лютому 2003 року Генеральною прокуратурою України було зроблено заяву про збудження кримінальної справи по фактах зловживання посадовими особами системи Міністерства освіти України і, зокрема, Центру по усиновленню. Вустами начальника відділу по нагляду за неповнолітніми Наталії Шестакової на весь світ було заявлено про факти незаконного усиновлення українських дітей іноземними громадянами, про причетність до цих фактів посадових осіб Центру і повну відсутність контролю.

       Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:

1)  на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;

2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;

3) на збереження права користування житлом, у якому во­на проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

4) на захист від зловживань із боку опікуна або піклуваль­ника [4, стр. 502].

       Дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклуван­ня, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або ін­шому дитячому закладі, прийомній сім'ї, має право:

1) на всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу до її людської гідності;    2) на збереження права користування житлом, у якому вона раніше прожи­вала. У разі відсутності житла така дитина має право на його отри­мання відповідно до закону;

3) на пільги, встановлені законом, при працевлаштуванні після закінчення строку перебування у зазначе­ному закладі. Улаштування дитини у заклад охорони здоров'я, на­вчальний або інший дитячий заклад, прийомну сім'ю, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника.

       Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклу­ватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти [3, стр. 549-550]. Що ж ми маємо на сьогоднішній день? Ту ж картину, яка була і раніше, в 1996-2004 рр. - відсутність зацікавленості в державних відомств і Генеральної прокуратури у вирішенні проблеми. Найбільш яскраво це проявляється на прикладі торгівлі дітьми з України, що змусило законодавців ухвалити закон проти торгівлі людьми, є випадки продажу новонароджених з пологових будинків. Розслідування цих випадків показали, що за період 1992-1994 років директора декількох медичних установ були залучені в процес продажу дітей.

     У 1992 році в Тернопільської області здійснювалося кримінальне розслідування випадково, коли 124 дітей-сиріт були вивезені на оздоровлення в США і 56 з них не повернулися до України. За 2002 рік близько 30 справ було збуджено за фактом вживання дій, описаних в 149 статті УК України по відношенню до неповнолітніх. Справи стосувалися використання неповнолітніх в жебрацтві і порнобізнесі.

       Загалом, порядок усиновлення в Україні давно вимагає вдосконалення. І роботи тут вистачить всім - і народним депутатам, і Кабміну, і Міжнародному добродійному фонду «Доля дитини». Охорона дитинства є стратегічним загальнонаціональ­ним пріоритетом. Основи державної політики в цій галузі визначені Законом України «Про охорону дитинства»

       Держава повинна забезпечувати утримання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони пере­даються під опіку чи піклування, на усиновлення або виховання у прийомну родину чи в державні дитячі установи.

Держава сприяє створенню дітям-інвалідам і дітям з недоліками розумового чи фізичного розвитку необхідних умов для повноцінного життя, у тому числі - для одержання освіти [1, стр. 167-168].

       Згідно з конвенцією ООН і іншими міжнародними документами, будь-яка держава налагоджена, щоб сироти залишалися на вихованні в своїй країні. По-перше, це по-людськи. По-друге, патріотично по відношенню до демографічного розвитку України. Інакше тема всіх заходів по підтримці народжуваності при таких божевільних темпах усиновлення за кордон виявляються більш ніж дискусійними.

Література:

•1      Основи правознавства України: Навчальний посібник. Видання восьме, стереотипне / Ківалов С. В., Музиченко П. П., Крестовська Н. М., Крижанівський А. Ф. - Х.: «Одісей», 2008. - 440с.

•2     П. Д. Пилипенко, Н. М. Хома, М. С. Кельман та ін.. Основи правознавства: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене і доповнене. - Львів: «Магнолія 2006», 2008. - 467с.

•3      Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, В. І. Осадчий. - К.:Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 792с.

•4      Костенко О. Б. Основи правознавства: Посібник для вступників до вищих навчальних закладів. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.: Видавничий Дім «Ін Юрс», 2007. - 600с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>