XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Олександров Ю.М. САМОРЕГУЛЯЦІЯ І ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

Олександров Юрій Михайлович
ХНУ ім. В.Н. Каразіна

САМОРЕГУЛЯЦІЯ І ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

Вступ
Новий напрямок у психології – позитивна психологія – ставить перед собою завдання визначення механізмів і чинників повноцінного життя людини, переходу особистості у стан повноцінного функціонування, благополуччя [2]. У сучасній психології благополуччя розуміється по-різному, але ці тлумачення можна спрощено звести до двох взаємодоповнюючих підходів: гедоністичного та евдемоністичного [8]. Евдемоністичний підхід до благополуччя вважає основою благополуччя доброчесне життя, проявлення свого справжнього Я, здатність відповідати на екзистенціальні виклики життя, самоактуалізацию та особистісне зростання. Одним з ярких представників даного підходу є К.Ріфф, на чию модель психологічного благополуччя ми й будемо спиратися. К. Ріфф виокремлює 6 компонентів благополуччя: самоприйняття, позитивні відношення з іншими, керування середовищем, автономія, цілі у житті та психологічне зростання як наслідок відповідей на екзистенціальні виклики життя [9].
Нам уявляється, що суттєвий вплив на психологічне благополуччя оказує рівень сформованості системи саморегуляції особистості. Під саморегуляцією ми розуміємо системний процес інтеграції мотиваційної сфери особистості відповідно до цілісного «Я» та наявних можливостей (свідоме чи несвідоме самовизначення, визначення бажаного та потрібного), а також сукупність засобів ініціації, побудови програми та контролю дій по втіленню цих продуктів мотиваційної інтеграції у життя. При цьому низка компонентів благополуччя (керування середовищем, автономія, цілі у житті) напряму пов’язані з низкою концептів, що використовуються у психології саморегуляції: цілі, самокерування і т.д. У той же час нам невідомі дослідження, де розглядається взаємовплив психологічного благополуччя та саморегуляції, як певної системи. Таке дослідження, з одного боку, сприятиме розробці програм розвитку благополуччя завдяки можливому впливу на систему саморегуляції, а з іншого – допоможе виявити які якості саморегуляції, який їхній рівень та співвідношення (профіль) оптимальні для психологічного благополуччя.
Метою дослідження є виявити характер взаємозв’язків психологічного благополуччя та системи саморегуляції.
Процедура та методи дослідження
Вивчалися психологічне благополуччя та такі аспекти саморегуляції: 1)Мотиваційний – вміння керувати своєю мотиваційною сферою; 2) емоційно-вольовий – наполегливість і самовладання; 3) інструментально-технічний – вміння самоорганізації (цілепокладання, аналіз ситуації, планування, самоконтроль, корекція, вольові зусилля й самоорганізація у цілому); 4) низка характеристик особистості,які тісно пов’язані з саморегуляцією, створюють основу її особистісного рівня, але, вірогідно, не зводяться тільки до саморегуляції. Це відповідальність, локус контролю, допитливість (потяг до нового, яке розширяє можливості дії, надає основу для вибору нових цілей), проактивний копінг (тенденція ставити все більш складні цілі перед собою, іти на труднощі заради свого розвитку), загальна самоефективність (впевненість у власних силах), утягненість у діяльність (показник інтенсивного утягнення у реалізацію осмислено вибраної й організованої діяльності), осмисленість (глибоке розуміння ситуації та своїх дій, їх сенсу, можливостей, необхідного, наслідків і т.д.). На наш погляд, дані характеристики особистості складають те, що Д. Леонтьєв визначив як особистісний потенціал [3], хоча й у дещо доповненому розумінні: до стійкості та впевненості у собі, здібності шукати нові можливості й самовизначатися, а також інтенсивно й відвертаючись від усього іншого, виконувати поставлені цілі, ми добавили осмисленість. Тобто включили у концепцію особистісного потенціалу здатність до розуміння того, що краще зробити у даній ситуації, що необхідно, які наявні можливості і т.д., розуміння того, коли краще дотримуватися старих цілей й не помічати нічого навкруги, а коли треба зупинитися й подумати або, залишивши старі плани і цілі, схопитися за можливості, що з’являються.
Вибірку склали 328 студентів харківських вузів: 102 юнака та 226 дівчин, середній вік 18,46 років.
Методи дослідження: 1) методика А.А. Файзуллаєва «Мотивационная саморегуляция» [6]; 2) багатомірний опитувальник «Личностный потенциал» (зібраний нами на основі шкал та окремих пунктів низки англо- й російськомовних методик, що відображають перелічені вище характеристики особистісного потенціалу); 3) опитувальник «Диагностика особенностей самоорганизации-39» (ДОС-39) О.Д. Ішкова [1]; 5) тест-опитувальник Зверькова й Ейдмана «Волевая саморегуляция» [5]; 6) методика «Психологическое благополучие» у адаптації Т.Д. Шевеленкової та П.П. Фесенко [7]; 7) методика «Оценка потребности в одобрении» Марлоу і Крауна [4] (шкала неправди).
Досліджувані, які набрали понад 15 балів по шкалі неправди були вилучені з подальшого розгляду (об’єм вибірки вказаний вже без них).
Для статистичної обробки даних використовувався SPSS 15.0.
Результати
Виокремлення та аналіз надійності нових шкал у методиках, що використовувалися
У процесі обробки даних, використовуючи аналіз головних компонент, ієрархічний кластерний аналіз та аналіз надійності (альфа Кронбаха, у подальшому – α), ми: 1) виокремили у методиці Файзуллаєва шкалу неуспішність мотиваційної саморегуляції (α=0,865, поєднує такі характеристики як скрита депривація потреб, кризи прийняття та реалізації мотивів, недостатні осмисленість, усвідомленість, ієрархічність та інтегрованість, ситуаційна й емоційна незалежність мотиваційної сфери та ін.); 2) підтвердили достатній рівень надійності шкал особистісного потенціалу (α у діапазоні від 0,655 до 0,842); 3) відзначили, що пункти особистісного потенціалу складають єдину шкалу(α=0,957), яку можна позначити як особистісний потенціал, або як розвиненість особистісного рівня саморегуляції.
Аналіз взаємозв’язків психологічного благополуччя та системи саморегуляції
Кореляційний аналіз методом Пірсона виявив, що всі шкали системи саморегуляції значуще корелюють з психологічним благополуччям (коефіцієнти кореляції від 0,175 до 0,611, лише одна кореляція зворотна – з неуспішністю мотиваційної саморегуляції – -0,505). Слабкі прямі кореляції виявлено з плануванням та аналізом ситуації. Помірні прямі кореляції з шкалами вольова саморегуляція, наполегливість, самоконтроль; з низкою шкал особистісного потенціалу: загальна самоефективність, утягненість у діяльність, осмисленість, допитливість, відповідальність й локус контролю; з самоорганізацією та низкою її субшкал: самоконтроль, вольові зусилля, цілепокладання. Середні прямі кореляції з проактивним копінгом, корекцією та особистісним потенціалом. Середня зворотна кореляція з неуспішністю мотиваційної саморегуляції.
Вибірка була розбита на три приблизно рівні групи за рівнем психологічного благополуччя. Отримані групи були порівняні методом дисперсійного аналізу для перевірки гіпотези щодо відмінностей виразності якостей саморегуляції при різній виразності психологічного благополуччя. Для усіх включених в аналіз шкал, різниця середніх між групами виявилася статистично значущою. При цьому в усіх випадках, аналізуючи дескриптивну статистику по групам, ми бачимо рівне підвищення (або пониження у випадку неуспішності мотиваційної саморегуляції) значень відповідних показників саморегуляції при переході від групи з меншим психологічним благополуччям до групи з більшим благополуччям. Звичайно, що розмах цих розбіжностей у цілому, та між окремими групами, розрізняється при аналізі різних шкал саморегуляції, але загальна тенденція однакова. Шкала загальна самоефективність була вилучена з аналізу через відхилення гіпотези щодо рівності дисперсій між групами (тест Лівіня), але тест Крускала-Уолеса підтверджує наявність тієї ж картини, як і для інших показників – лінійне статистично значуще зростання при переході від групи з меншим психологічним благополуччям до групи з більшим благополуччям.
Було отримано рівняння лінійної регресії, яке здатне найбільш точно прогнозувати значення психологічного благополуччя, спираючись на показники саморегуляції. Залежна змінна рівняння – психологічне благополуччя. Скоректований R2 (коефіцієнт множинної детермінації) = 0,575. При діагностиці колінеарності показники обумовленості для моделі не перевищують 15. Усі коефіцієнти статистично значущі. Рівняння з нестандартизованими коефіцієнтами: -0,025 - 0,010*(неуспішність мотиваційної саморегуляції) +0,025*(проактивний копінг) +0,033*(корекція) +0,275*(відповідальність). Рівняння з стандартизованими коефіцієнтами: -0,148*(неуспішність мотиваційної саморегуляції) +0,296*(проактивний копінг) + 0,258*(корекція)+0,279*( відповідальність).
Обговорення отриманих результатів
Результати кореляційного аналізу свідчать, що психологічне благополуччя пов’язане з усіма шкалами саморегуляції, що вивчалися. Найбільш сильні зв’язки виявлені з особистісним потенціалом та такою його субшкалою, як проактивний копінг, субшкалою самоорганізації – корекцією та неуспішністю мотиваційної саморегуляції. Тобто для психологічного благополуччя найбільш важливими виявилися вміння керувати своєю мотиваційною сферою, коректувати виконання діяльності з урахуванням поточних змін, ставити перед собою все більш важкі цілі та досягати їх, а також інтегральний показник особистісний потенціал, який поєднує впевненість у власних силах, активність, потяг до нового та відповідальність, глибоке розуміння ситуації, вміння інтенсивно утягуватися у виконання осмисленої цікавої діяльності та бачення нових можливостей.
Розбивання досліджуваних на групи за рівнем психологічного благополуччя та дисперсійний аналіз показали, що виявлені взаємозв’язки психологічного благополуччя та шкал саморегуляції мають лінійний характер.
Рівняння лінійної регресії показує, що завдяки характеристикам саморегуляції, що досліджувалися, можна передбачити 57,5% відсотків дисперсії змінної психологічне благополуччя, що демонструє важливість цих характеристик для благополуччя. Звичайно, ми не говоримо про причинні зв’язки, бо, зрозуміло, що для розвитку саморегуляції також необхідні певні умови, які як відносяться до психологічного благополуччя, так і обумовлюють його. Але логічно припустити, що вміння саморегуляції в більшій мірі обумовлюють досягнення людини, її процес відповідей на екзистенціальні виклики, хоча ці досягнення та процес відповідей, у свою чергу сприяють розвитку саморегуляції, а можуть буди й необхідною передумовою цього розвитку. Змістовний аналіз членів рівняння значною мірою підтверджує результати кореляційного аналізу: для психологічного благополуччя найбільш важливі проактивний копінг (активна позиція у житті, прагнення до все більш важких цілей, можна сказати – модус свободи), відповідальність (доведення справ до кінця, доброчесність, надійність, вимогливість до себе – модус відповідальності), корекція (вміння освоюватися при зміні обставин, вміння коректувати діяльність відповідно до поточної ситуації та своїх потреб) та, дещо менше, успішність мотиваційної регуляції (вміння впорядковувати та інтегрувати свою мотиваційну сферу, керувати та розгортати процеси утворення та реалізації мотивів). Звісно, усі ці характеристики мають дещо спільне – насамперед, вміння вільно та відповідально керувати собою. Частково це близько й до такого компоненту благополуччя як автономія. Але ми наповнюємо ці більш загальні концепти конкретикою дослідження окремих аспектів системи саморегуляції: мотиваційного, емоційно-вольового, інструментально-технічного, особистісного. Як показують результати, саме особистісні характеристики саморегуляції і є найбільш пов’язаними з психологічним благополуччям. До того ж, кореляції (які ми спеціально не розглядали в цілях більш стислого викладання) субшкали автономія з шкалами саморегуляції слабкіші (а деякі й статистично незначущі), ніж загальної шкали психологічне благополуччя, тобто взаємозв’язки саморегуляції та психологічного благополуччя не є артефактом кореляцій саморегуляції та лише одного з компонентів психологічного благополуччя.
Таким чином, для підвищення психологічного благополуччя шляхом розвитку системи саморегуляції найбільш доцільними мішенями впливу уявляється виробляння активної позиції у житті, відповідальності, вміння коректувати свої дії відповідно до обставин та вміння керувати своєю мотиваційною сферою.
Висновки
1. Психологічне благополуччя статистично значуще й лінійно взаємопов’язане з усіма показниками саморегуляції, що вивчалися. При цьому найбільш сильні взаємозв’язки спостерігаються з проактивним копінгом, корекцією, особистісним потенціалом та неуспішністю мотиваційної саморегуляції.
2. За допомогою показників неуспішність мотиваційної саморегуляції, проактивний копінг, корекція та відповідальність можна передбачити 57,5 % дисперсії змінної психологічне благополуччя.
3. Психологічне благополуччя найбільш пов’язане з особистісними характеристиками саморегуляції.
4. Найбільш доцільним для підвищення психологічного благополуччя шляхом розвитку системи саморегуляції уявляється формування активної позиції у житті, відповідальності, навичок корекції та вмінь організовувати свою мотиваційну сферу.
Перспективами подальшого дослідження є включення в аналіз характеристик ціннісної сфери, самооцінки, суб’єктивного благополуччя, особистісної зрілості і т.д.
Література:
1. Ишков А.Д. Связь компонентов самоорганизации и личностных качеств студентов с успешностью в учебной деятельности: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. – Москва, 2004.
2. Леонтьев Д. Психология – наука о нарушениях?// http://positivepsychology.ru/history/leontiev_article.htm#more
3. Леонтьев Д.А., Мадрикова Е.Ю., Осин Е.Н., Плотникова А.В., Рассказова Е.И. Опыт структурной диагностики личностного потенциала// Психологическая диагностика. 2007. №1. С. 8 – 31.
4. Практикум по возрастной психологии: Учебное пособие : Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2005.
5. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции . – М. : Издательство МГУ, 1990.
6. Файзуллаев А.А. Мотивационная саморегуляция личности. – Ташкент: ФАН, 1987.
7. Шевеленкова Т.Д., Фесенко П.П. Психологическое благополучие личности (обзор основных концепций и методика исследования)// Психологическая диагностика. 2005. №3. С. 95 – 129.
8. Ryan, R. M., Deci, E. L. On happiness and human potentials: a review of research on hedonic and eudaimonic well-being // Annual Review of Psychology. – 2001. – Vol. 52. – pp. 141 – 166.
9. Ryff C. D. Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being // Journal of Personality and Social Psychology. – 1989. – № 6: Vol. 57. – pp. 1069 – 1081.

e-mail: alexandrovyura@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>